Інфобур’яни. Як розпізнавати нісенітниці і відверту брехню у роспропаганді щодо контрнаступу ЗСУ

Ви давно, шановні, ходили на фільми жахів?

Пропонуємо пробігтися цитатами зі свіженького, липнево-серпневого: «кривавий полігон «Україна»; «українці ховають себе живцем»; «самостійне ноу-хау, від якого укровояки мерзнуть від страху»; «американський журналіст жахнувся діям ЗСУ»; «натовський мотлох у непрохідних кущах»; «ЗСУ роблять ставку на татарських диверсантів»; «окроплять свіжою кров’ю уклоністів»; «ЗСУ драпають до Харкова»; «поховали останні надії Залужного»... Ви вгадали, це не фільми з віртуальності, це реальні заголовки російських пропагандистських медій щодо наступу Збройних сил України.

 
І як з усім цим інформаційним тиском жити? Та дуже й дуже просто — хотіти. Хотіти думати над спожитим контентом, хотіти критично аналізувати його, хотіти вчитися. У цьо­му — одне із завдань медіаграмотності.

Натомість форм дезінформування — безмежна кількість. І відстежити їх або хоча б розпізнати ой як нелегко. Тим паче, що прикривається дезінформація «добрими» намірами — нібито розкрити й донести правду.

Одним із таких «добрих намірів» є посилання на закордонні масмедіа, лише від назви яких на споживача інформації повинна нападати беззастережна довіра.

Нещодавно роспропагандисти поклали око на Financial Times — британську щоденну газету, що виходить у друкованому та цифровому форматах. Тож, повідомляючи новину, що «бур’яни, які розрослися на орних землях, уповільнюють контрнаступ ЗСУ та розмінування російських мінних полів», рупор кремля RTVI звертається саме до публікації у Financial Times.

Факт береться беззаперечний: «За даними FT, Україна у першій фазі контрнаступу втратила майже п’яту частину озброєнь НАТО, наданих для операції, у тому числі танки, бронемашини піхоти та інженерне обладнання». І це істинна правда, в яку готовий повірити фактично кожен пересічний громадянин із кожного куточка колишньої шостої частини суходолу.

Але ж це цитата, витримка, шматочок. Потрібно читати текст повністю. А для цього потрібно спершу найголовніше — уміти читати англомовні речення і розуміти їхній зміст. Плюс до цього — зробити одну з кількох дій: підписатися на газету і читати кілька безкоштовних статей щомісяця на FT.com або заплатити 1 $ і прочитати потрібну вам статтю, або платити по 68 $ щомісяця і мати повний доступ до контенту видання, або пошукати шляхи безкоштовного отримання матеріалу (тут, звиняйте, ми не підкажчики).

Тож скільки з нас, звичайнісіньких споживачів інформації в Україні, росії чи іншій державі колишньої імперії, готові зробити хоча б один із наведених вище кроків?! Залишаємо запитання без відповіді й даємо можливість кожному це зробити для себе.

Ті ж зі споживачів, хто до повного тексту дістався, можуть побачити звичайнісінький трюк пропагандистів — перекручування змісту. Ось як насправді написано речення, витягнуте співробітниками RTVI для демонстрації величі ерефії: «За словами українських і західних офіційних осіб, на початку цього літа Київ на південних полях втратив майже п’яту частину комплекту НАТО, наданого для операції». Окрім вказівки «майже п’ята частина», все інше категорично різниться.

До речі, намагаючись показати, як усе погано з контрнаступом України, RTVI посилається на публікацію в FT Крістофера Міллера Military briefing: Ukraine switches to artillery power for eastern push.

Автор відомий тим, що працює в Україні далеко не один рік, видав книгу «Війна прийшла до нас: життя та смерть в Україні». У вказаній статті є й інші факти, які росіяни в розповідях про бур’ян на квітучих, до приходу «русского міра», наших нивах обійшли увагою.

Зокрема Крістофер Міллер пише, що «Деякі російські офіцери нарікали на останні успіхи українців у цьому районі (біля Бахмута. – Авт.) та на неспроможність їхніх власних військ відповісти на артилерійський вогонь».

Загалом журналіст говорить про те, як зміна тактики в наступі, зміна в «бойовій доктрині» дозволяють нашим військам «досягти важких, але відчутних результатів на полі бою більш прийнятною ціною».

Для підтвердження таких висновків автор посилається на експертів, зокрема Франца-Стефана Гаді, старшого наукового співробітника Міжнародного інституту стратегічних досліджень.

Відвідавши лінію фронту, він написав у Twitter, що московським військам важко відповісти на артилерійську потужність Києва: «Україна встановила вогневу перевагу в ствольній артилерії».

От якби ми вчились так, як треба, нас би на макуху про втрату п’ятої частини танків навряд чи спіймали б...

Своєю чергою дезінформатори ще одного рупора, Vesti.ru, вирішили опертися на німецьку Bild та повернути фейк, який гуляє Україною десь років зо п’ять і нещодавно перезапущений телеграм-каналом Ruski statek.

Найбільший німецький таблоїд Bild використано вже за описаний вище прийом — провал контрнаступу і втрата натовського озброєння. От тільки в цьому випадку роль головного розвінчувача спроможності України перемогти рашизм виконують «офіцери збройних сил Німеччини. Їхня секретна доповідь опинилась у розпоря­дженні газети Bild. Перекромсавши на власний копил текст німецької газети, роспропагандисти з Vesti.ru зробили власний висновок: «наступальна стратегія, розроблена Європою та Америкою, виглядає за замовчуванням провальною».

За такої ситуації, тобто повного провалу наступу, рядовий особовий склад ЗСУ «зрозумів усе остаточно і тепер шукає будь-які способи уникнути відправки на фронт, аж до того, що комусь спадає на думку ідея оголосити себе померлим».

І ось тут Vesti.ru доєднуються до перезапущеного й активно тиражованого телеграм-каналом Ruski statek фейку про купівлю-продаж документів про фіктивну смерть. Як стверджують роспропагандисти, це «один із найпоширеніших та найдорожчих товарів в українському сегменті DarkNet».

Як зазначає Ruski statek, «людина сама може обрати легенду своєї смерті. До неї додається офіційна довідка, розміщення в усіх базах даних, довідки та фальшиві дані з медичних оглядів. Для достовірності навіть організовують фальшивий похорон».

Устряг у тему торгівлі смертю польський ресурс Mriya, долучилися російські Pravda.ru, NTV.ru, MK.ru та інші.

От якби ми вчились так, як треба, нас би на пушку про організацію власних фальшивих похоронів навряд чи взяли б...

Загалом нісенітниць у роспропаганд-змі щодо контрнаступу України безмежна кількість: читати-не перечитати, дивуватися-не передивуватися.

Нашу ж увагу привернув медіаресурс «Курьер-Среда» (місто Бердськ, Новосибірська область). Взявши публікацію видання The Washington Post — ‘A jumble of tendons, bones and muscles’: Mine injuries haunt doctors in Ukraine, у рупорі «Курьер-Среда» з Бердська придумали свій «працюючий» заголовок — «Месиво из костей». Хирург ВСУ прокомментировал контрнаступление ВСУ по минам».

І тут все той же прийом — перекрутити, висмикнути фразу, приписати мовцю те, що він не говорив. Тобто розрахунок, знову ж таки, на невміння та/або небажання читати того, що ж написано в американському виданні.

А там, до речі, антиросійські факти: «Україна стала найбільш замінованою країною у світі: понад 67 тис. квадратних миль території країни, за оцінками, забруднено небезпечними мінами, бомбами, що не розірвалися, артилерійськими снарядами та іншими пережитками війни. Сотні мирних жителів були поранені, а родючі сільськогосподарські угіддя стали небезпечні або непридатні  для використання внаслідок катастрофи, на яку, експерти кажуть, знадобляться десятиліття».

Не дивно, що й хірург ЗСУ говорить інше, ніж подали роспропагандисти: «Міни просто скрізь», — сказав The Washington Post український військовий хірург Дмитро Мялковський, який працює в одному з госпіталів Запорізького напрямку. І далі видання пише: «Мялковський сказав, що з початку контрнаступу ... він вилікував більше мінно-вибухових поранень, ніж під час своєї попередньої роботи в Херсоні та Краматорську... Його лікарня зазвичай отримує щонайменше два поранення від вибухів на мінах щодня».

А ось щодо «місива з кісток», то це вирваний контекст зі слів Самера Аттара, американського хірурга-ортопеда з Північно-Західного університету, який працював волонтером у Запоріжжі.

Він описав рани як «змішування сухожиль, кісток і м’язів». Звернімо увагу на конотацію, тобто додаткові відтінки, що мають слова «змішування» і «місиво». «Змішування» — це з’єднання чогось різного, сполучення, розміщення поряд. Натомість «місиво» — це суміш чогось, як правило напіврідка, асоціюється з багном.

От якби ми вчились так, як треба, нам би ману у вічі про місиво навряд би пустили...

Окрім авторитетних міжнародних видань, для дезінформації та розповсюдження потрібних ерефії наративів використовуються зарубіжні «журналісти» та «експерти». Одним із таких є Гарланд Ніксон, ютуб-канал якого в останні кілька місяців широко поширюють російські маспропагандисти.

Веб-сторінку будь-якого російського виробника інформації відкрийте — скрізь зустрінете Гарланда Ніксона або ще в парі зі Скоттом Риттером: MK.ru, «РИА Новости», RuNews24, «Российская газета», Lenta.ru, Rutube, Ura.ru, RT International, Газета.ru та багато інших, у тім числі й «Лента новостей Крыма». Подаються навіть російськомовні переклади виступів.

Тема широко поширюваного стосується, звичайно ж, контрнаступу ЗСУ, який Гарланд Ніксон порівнює з «атакою камікадзе»: «Вони взяли купу нещасних, посадили їх у різні танки, без прикриття з повітря, не забезпечивши нічим, а потім сказали одній з наймогутніших армій світу, коли буде наступ! Це не наступ, це атака камікадзе!».

Натомість «правда» вказаного «американського журналіста» — з досить-таки відчутною гірчинкою: Гарланд Ніксон — один зі співробітників радіостанції «Радио Спутник/Россия Сегодня», яка працює в США вже понад 5 років. І з перших днів її заснування він виявляв проросійську, а то й антиамериканську позицію, прикриваючись свободою висловлювань.

І все це має десятки тисяч переглядів. Усе це має сотні коментарів, і лише одиничні з-поміж них — проукраїнського спрямування. Антиукраїнські ж слова під цими заявами пишуть мешканці різних країн, і нашої також.

Особливо російські пропагандистські медіа тиражують такі висловлювання Гарланда Ніксона: «російські військово-повітряні сили та військово-морський флот є одними з найкращих у світі; «Навіщо взагалі Україні F-16? Їй уже ніщо не допоможе. Росіяни поставили Україні шах і мат»; «колишня радянська республіка вже близька до повного краху»; «США перетворили Україну «на жалюгідне гніздо покидьків» і озброюють». Звичайно ж, популярні й інші висловлювання, та ми припинимо цитування, а то ще насниться в надщерблений місяць або хтось із читачів повірить у пропагандистсько-дезінформаційні небилиці.

Загалом в умовах повномасштабної російсько-української війни інформація відіграє одну з ключових ролей, вона стала невід’ємною частиною життя українців.

Споживацька ауди­торія розпорошилася й активно сприймає повідомлення з різних джерел, які є не завжди достовірні, а тим часом інформація має пропагандистський характер або ж загалом є дезінформацією.

За такої ситуації українці вимушено стали таким інформаційним суспільством, що не лише бажає, а й змушене сприймати велику кількість повідомлень. І треба встигати аналізувати і відбирати достовірне.

Олена ІЩЕНКО,
докторка філософії,
Тетяна КОВАЛЬОВА,
кандидатка наук із соціальних комунікацій,
Володимир САДІВНИЧИЙ,
доктор наук із соціальних комунікацій