Зброя судного дня? Навіщо Росія збільшує кількість фейків про ядерні загрози від України. Частина 2

(Продовження.
Початок у попередньому номері «УМ»)

Які стадії пройшла брехлива інформаційна кампанія росії про нібито ядерні загрози з боку України? Хвиля за хвилею поширюються фейки в інформаційному просторі не лише росії, а й багатьох інших країн.

Яка їхня мета? Врешті-решт, як їм протидіяти?

Завершуємо публікацію, початок якої — у попередньому номері.

Зростання загрози ядерного інциденту на ЗАЕС

У другій половині червня цього року головною темою ЗМІ стала загроза теракту на підконтрольній росіянам Запорізькій АЕС, про що неодноразово заявляли українські посадовці високого рівня. Російські ЗМІ натомість поширювали дезінформацію про те, що це Україна готує такий теракт.

На безпекову ситуацію навколо ЗАЕС негативно вплинув і підрив росіянами в ніч на 6 червня дамби Каховської ГЕС, що призвело до зникнення протягом лічених днів найбільшого водосховища Дніпровського каскаду. Однак, на щастя, рівень ставка-охолоджувача ЗАЕС, відокремленого від колишнього водосховища масивною дамбою, упродовж двох місяців після підриву дамби ГЕС залишається стабільним.

Черговий російський фейк, озвучений 20 липня, полягав у тому, що начебто спеціально треновані українські командос готуються ще до кінця літа захопити ЗАЕС — як варіант, під командуванням чи за підтримки спецпризначенців Великої Британії.

Серйозність, з якою різні російські джерела повторювали цю інформацію, змушує думати: а чи не було однією з причин підриву Каховської ГЕС намагання убезпечити російські позиції на ЗАЕС від можливого десантування з боку водосховища? (Наразі осушене дно колишнього рукотворного моря є і ще тривалий час залишатиметься абсолютно непрохідним для людей і техніки).

На початок липня рівень загрози для ЗАЕС справді був, скоріш за все, високий. Про це опосередковано свідчить і заява російського олігарха Дерипаски, який, схоже, мав певну інсайдерську інформацію щодо кремлівських планів і намагався цим планам зашкодити.

Однак станом на початок серпня після інтенсивних дискусій щодо масштабів можливої катастрофи в разі, якщо відбудеться найгірше, рівень напруги навколо ЗАЕС дещо знизився, а інспектори МАГАТЕ, нарешті допущені на дах третього і четвертого блоків, підтвердили відсутність там мін.

Проте очевидно, що до припинення бойових дій і повернення станції під повний контроль України загроза аварії на Запорізькій АЕС не зменшується, а лише наростає. Так, голова НАЕК «Енергоатом» Петро Котін 7 серпня заявив, що четвертий енергоблок захопленої Запорізької АЕС, який російські окупанти перевели у стан «гарячого зупину», несе загрозу.

Адже обладнання не ремонтується, але працює. Також він зазначив, що російські окупанти намагаються обмежити доступ експертів МАГАТЕ до Запорізької атомної електростанції.

При цьому ситуація на ЗАЕС кожної миті може загостритися. Так, 9 серпня російські ЗМІ повідомили, що нібито українські Збройні сили атакували безпілотником сховище ядерних відходів на території Запорізької АЕС. За цими повідомленнями, ударний дрон був збитий у небі над Енергодаром.

Про зростання загрози теракту або аварії на українській АЕС наголосив і президент Польщі Анджей Дуда. В інтерв’ю The Washington Post 10 серпня він зазначив, що вважає загрозу вибуху на АЕС в Україні набагато більшою, ніж імовірність застосування ядерної зброї.

І ось, наче на підтвердження цих слів, уже 11 серпня НАЕК «Енергоатом» інформує про новий інцидент на Запорізькій атомній електростанції через злочинні дії окупантів. Як повідомила пресслужба «Енергоатома», внаслідок виведення 4-го енергоблоку тимчасово окупованої Запорізької АЕС у «гарячий» стан з порушенням умов ліцензії та вимог «Енергоатома» стався інцидент із витоком води з першого контура реактора в другий.

«Це сталось через порушення цілісності третього парогенератора, розташованого в герметичній оболонці блоку. Відтак окупаційне керівництво розпочало переведення 4-го енергоблоку ЗАЕС у стан «холодний зупин», — ідеться у повідомленні.

За інформацією «Енергоатома», водночас протягом наступних трьох днів загарбники переведуть 6-й енергоблок ЗАЕС у «гарячий зупин». Наголошується, що це є черговим порушенням умов ліцензії та вимог «Енергоатома».

«Некомпетентне нелегітимне «керівництво» ЗАЕС від Росатома послідовно виводить блоки захопленої станції з ладу. І цей злочин із навмисним пошко­дженням обладнання 4-го енергоблоку, яке призвело до порушення цілісності вже трьох із п’яти наявних фізичних бар’єрів на шляху розповсюдження радіації, витоку потенційно радіоактивної води першого контура за встановлені межі, пошкодження дороговартісного обладнання першого контура, буде розслідуваний», — наголосив президент ДП «НАЕК «Енергоатом» Петро Котін.

У цей же час з російського боку поширюється дезінформація, що саме «київський режим» є головною загрозою для безпеки Запорізької атомної електростанції. Про це 10 серпня «Известиям» заявив радник генерального директора концерну «Росенергоатом» Ренат Карчаа, коментуючи збиття БПЛА неподалік АЕС.

Фейк про безпосереднє постачання Заходом ядерної зброї Україні

Ще 11 травня цього року один із відомих російських «яструбів», директор інституту політичних досліджень сергій марков заявив про можливість прямої передачі Заходом Україні тактичної ядерної зброї (ТЯЗ). Ще через місяць той самий марков уже безапеляційно ствер­джував, начебто США готуються до «тактичної ядерної війни на українському театрі військових дій». Як доказ цього разу було наведено інформацію іспірованої промосковської «Міжнародної кампанії за ліквідацію ядерної зброї» про те, що США таємно розмістили 150 ядерних зарядів на авіабазах у Німеччині, Нідерландах, Бельгії, Туреччині та Італії.

З того часу повідомлення такого штибу російські ЗМІ розміщують із чіткою регулярністю. Деякі тверезіші російські експерти, як-от євген мінченко, пов’язали можливість передачі Україні ТЯЗ із черговою епатажною заявою білоруського диктатора лукашенка про те, що йому начебто вже передано контроль над ядерною кнопкою: «Лукашенко дав цю цитату, і тоді наші західні недоброзичливці і скажуть: «Стривайте, виходить, росія порушила угоду про нерозповсюдження ядерної зброї». А далі цілком може виникнути тема: «Гаразд, ці дали Лукашенку, давайте ми дамо Зеленському». Це дуже небезпечна історія».

Як головну спонуку для Заходу наділити Україну ТЯЗ російські експерти називають необхідність перевести конфлікт на новий рівень. Так, директор інституту євразійського економічного союзу володимир лепехін переконаний: «Саме стратеги НАТО визначають сьогодні майбутнє конфлікту в Україні. Є два варіанти переходу військових дій у нову фазу: перший пов’язаний з передачею Україні більш руйнівної зброї  — аж до ядерної; другий пов’язаний зі вступом у бойові дії на боці України якихось країн НАТО, наприклад Польщі».

При цьому інші експерти нагадують, що передача Україні ядерної зброї іншою державою була б порушенням договору про нерозповсю­дження ядерної зброї і говорити про це поки що зарано.

Про мету російських фейків та нашу відповідь на них

Фейки про «українську ядерну програму» та «українську «брудну бомбу» вочевидь мали на меті ще й посіяти недовіру до України на Заході — традиційно відданому принципам нерозповсюдження зброї масового знищення.

(Схожу мету мали й російські зусилля на іншому напрямі фейкотворчості, який розробляється вже давно — створенні абсолютно бездоказових повідомлень про те, що на території України начебто діють біолабораторії США, де триває робота над особливо небезпечними патогенами з метою їх військового використання).

Слід зазначити, що для деконструкції цих фейків добре попрацювали й українські офіційні інституції, і українське експертне середовище, насамперед науковці. Було повною мірою використано й потенціал (на жаль, обмежений) міжнародних інституцій, насамперед МАГАТЕ.

Очевидна неготовність світової спільноти далі сприймати ці фейки й обумовила перехід російських творців дезінформації до нової тактики: поширення тверджень про майбутнє безпосереднє отримання Україною ТЯЗ від країн Заходу.

Зрозуміло, що такі повідомлення є частиною тієї ж кампанії ядерного шантажу, виявом якої є і заява колишнього президента і прем’єр-міністра ерефії мєдвєдєва про те, що російські війська рятують світ від «ядерного апокаліпсису», який неминуче настане в разі, коли український контрнаступ матиме успіх.

Однак і такий ядерний шантаж уже зовсім не діє так безвідмовно, як два роки тому, коли, здавалося, спаралізовані страхом західні політики змирилися з роллю кроликів перед удавом-путіним. Так, сенатор Ліндсі Грем (Південна Кароліна), відомий оборонний яструб від республіканців у Сенаті, негайно попередив, що російська ядерна атака на Україну буде розглядатися як атака на НАТО, навіть якщо Україна не є членом Альянсу. 

Причини цього проаналізувало впливове британське видання «Телеграф» 2 серпня в статті під промовистою назвою «Світ знає, що путін занадто лякливий, щоб застосувати ядерну зброю».

У ній стверджується: «У свої 57 мєдвєдєв відіграє важливу роль у стратегічних комунікаціях росії, зосереджених на ядерній пропаганді. Його завдання — говорити те, чого путін не може; щоб нагадати світу, хто має найбільший ядерний арсенал у світі — і де його можна використати. Проблема в тому, що зараз його ніхто серйозно не сприймає. «Червону лінію» за «червоною лінією» Захід перетнув без відповіді. Ядерний шантаж перестав працювати».

Це сталося як через затятий український опір російській агресії, так і через те, що західні союзники наважилися (хоч і з запізненням) на низку послідовних кроків (надання Україні HIMARS, сучасних засобів ППО, танків, нарешті високоточних ракет середньої дальності), на які російська реакція зводилася лише до істеричних заяв і чергових ракетних ударів по українській території (які рф завдавала і до того, причому зі значно більшою шкодою для України, бо тоді «Петріоти» ще не захищали нашої столиці, а інші сучасні системи — решти великих міст).

Висновок статті так само дуже промовистий: «Той факт, що москва вирішила викласти на стіл «ядерний аргумент», лише свідчить про те, що її звичайна армія вичерпує свій наступальний потенціал і путін наразі не має інших способів посилити тиск на Україну та її союзників. 

Соромлячись прямо погрожувати, він передає роботу мєдвєдєву, який, здається, не дуже добре її виконує — його ядерні висловлювання рідко потрапляють у заголовки західних газет. Тепер він викликає більше насмішок, ніж страху...

Спроба путіна підкорити Україну виявилася найбільшою катастрофою його президентства. Він не може забезпечити військову перемогу. Він знає, що Україна не здасться на переговорах. І він знає, що ядерна війна стане кінцем його режиму та його життя. Як показала ця війна, путін готовий пожертвувати ким завгодно, але тільки не собою».

Ця тверезість західних аналітиків додає оптимізму й нам в Україні в цей дуже драматичний час. Але вона не звільняє нас від необхідності ретельно аналізувати нові російські фейки, насамперед з метою нейтралізації спроб провокацій великого масштабу, ймовірність яких після підриву росіянами греблі Каховської ГЕС ні в кого вже не може викликати жодних сумнівів.

Ірина ІВАНИШИН, кандидат хімічних наук, Богдан ОЛЕКСЮК, аналітик,
Максим СТРІХА, доктор фізико-математичних наук