«Бо ми — українці!»: бригади полтавських майстрів пліч-о-пліч із херсонцями відновлюють зруйновані села

Як відомо, 15 тилових областей України у рамках пілотного проєкту «Пліч-о-пліч» об’єдналися, щоб до початку опалювального сезону відбудувати 26 населених пунктів Херсонщини, які найбільше постраждали від російської агресії.

Зокрема, Полтавщина допомагає відновлювати села Чкалове і Правдине.

«Ми за все життя не зібрали б грошей, щоб відремонтувати хату»

Днями, за повідомленням пресслужби Полтавської військової адміністрації, на Херсонщину знову вирушила збірна бригада робітників будівельної та комунальної сфери.

36 робітників різних спеціальностей змінять попередню бригаду, яка два тижні працювала над розчищенням вулиць і житла після підтоплення внаслідок ворожого підриву Каховської ГЕС.
    

«Бригади будівельників продовжують роботи в 67 домогосподарствах. Загалом уже відремонтували 25 будинків місцевих мешканців. Будівельники працюють у складних умовах, але з великою любов’ю до країни та її людей. Дякуємо кожному, хто працює над відновленням країни», — йдеться у повідомленні.

Володимир та Тетяна Іванови.

Зокрема, у Чкаловому Білозерської громади робітники з Полтавщини допомогли відновити житло подружжю — Лідії Бурим та Володимиру Пардемуленку. Це село дев’ять місяців перебувало під окупацією. До 24 лютого минулого року в ньому проживало 600 людей, нині — 400.

Хтось евакуювався з нього одразу після вторгнення росіян, хтось пізніше, а літнє подружжя не змогло залишити домівку. Щоб вижити, чоловік з дружиною намагалися якомога менше показуватися на очі «асвабадітєлям». А ті нишпорили по дворах у пошуках продуктів, грабували будинки, виносили все, що потрапляло під руку... І водночас шукали... Бандеру.
    

Загалом у селі від ворожих прильотів постраждало 126 домоволодінь, серед яких і господарство Лідії та Володимира. Були влучання у двір і поряд з ним. Спочатку подружжя відновлювало обійстя своїми силами, як і всі, за принципом, щоб не капало на голови. Але якби не проєкт «Пліч-о-пліч», то невідомо, коли родина змогла б упоратися з ремонтом.

«Ми за все життя не зібрали б потрібних для цього коштів. Дуже дякуємо полтавцям за допомогу. Все швидко і якісно зробили», — вдячно говорить Лідія Бурим.
    

Бригада робітників із Полтавщини відремонтувала покрівлю будинку, замінила вікна та двері. Серед тих, кому полтавці допомагають відновлювати житло, — і родина Іванових. Подружжя також, попри небезпеку, не полишало рідної домівки.
    

— У перші дні було страшно. Війна стала справжнім шоком, але, коли вже до села окупанти заїхали, стресу не передати словами — тіло трусилося. Фактично дев’ять місяців ми прожили в підвалі, навіть за ворота не виходили. А росіяни ось тут зовсім поруч жили, — розповідає Тетяна Іванівна.
    

— Як можна було залишити все рідне? Власний дім? Вони б усе нажите з нього витягли, — додає її чоловік. — Там, де не було людей, геть усе розікрали.

Руїни у Правдиному.

За словами подружжя, окупанти виносили з покинутих хат односельців усе, що могли. До БТРів чіпляли причепи з сіток, а в них було людське майно: холодильники, телевізори, домашні речі. Особливо буряти були вражені, як тут заможно живуть люди.
    

Село зазнало значних руйнувань. Вирви від снарядів деінде сягали кількох метрів. Місцеві жителі розповідають, що окупанти активно використовували й фосфорні боєприпаси. Від хімічних сполук навіть руки світилися.
    

За всі дев’ять місяців подружжя принципово не взяло від окупантів жодного пайка, пенсії чи інших «благ». Від усього відмовлялися! Вони незмінно вірили в Україну та ЗСУ. І дочекалися визволення.
    

Які були перші емоції, коли в село зайшли наші? Про це подружжя також добре пам’ятає.

— Я плакала від радості, — пригадує жінка. — ЗСУ — наші визволителі. Обіймали їх, виносили їжу, що в кого було. Дай Боже, більше подібного не переживатимемо.
    

Будинок родини Іванових також має значні пошкодження. Перебило й гараж. Довелося знімати покрівлю, більшу частину балок. Спочатку ремонтували житло своїми силами. Допомагали сусіди — хто чим міг. Роботу ж удалося завершити лише завдяки проєкту «Пліч-о-пліч».

Будівельні роботи ведуться в режимі нон-стоп.

«Навіть не думали, що допомога надійде так швидко»

Оживає й Правдине Великоолександрівської громади, в якому до повномасштабної війни проживало 1 тис. 500 людей, а нині лишилось 600.
    

За словами начальника Полтавської ОВА Дмитра Луніна, внаслідок обстрілів там зруйновано або пошкоджено 424 будинки та п’ять закладів соціальної сфери. Приміщення сільради підлягає поточному ремонту. А ліцей, дитсадок та будинок культури потребують капітального. Фельд­шерсько-акушерський пункт необхідно будувати заново.
    

Полтавці відремонтували вже 12 житлових будинків. Бригади фахівців встановлюють вікна, двері та лагодять дахи.
    

Житель Правдиного Сергій Супрун виїхав із села майже в перші дні окупації. Коли повернувся, то з родиною намагалися робити ремонт самотужки.
    

— Через поранення в ногу мене забрали в Білозерку. Будинок залишився без нагляду. Тут жили люди. Коли був касетний обстріл, уламками пошкодило ворота, вікна, шифер на даху, — розповідає чоловік. — На допомогу розраховували, але не думали, що все буде так масштабно та швидко. Нас тільки звільнили, і відразу прийшла допомога. Я дуже радий. Україна є Україна!
    

Загалом у підшефних селах без вихідних, у спеку і в дощ, працюють понад 60 спеціалістів будівельної та комунальної сфери Полтавщини. Стараються справитися з поставленими завданнями до початку опалювального сезону.
    

— Працюємо як одне ціле. Адже ми — українці! Працюватимемо й далі задля перемоги. А вона неодмінно буде, — переконливо говорить один з будівельників на ім’я Роман.
    

Хід ремонтних робіт перебуває під особливим контролем голови Полтавської ОВА Дмитра Луніна, його заступників Олексія Бруслика та Максима Калініна.
    

За словами Дмитра Луніна, загалом із Полтавщини на відновлення двох сіл Херсонської області буде спрямовано 50 мільйонів гривень з обласного бюджету та бюджетів громад області. Частину коштів виділить держава.