Захищати захисника: чи готові компанії брати на роботу ветеранів з інвалідністю?

«Захисти захисника — чи готова Україна працевлаштовувати ветеранів з інвалідністю?» — таке дослідження організував благодійний фонд «Ти — з нами».

Опитування робили у квітні—липні анкетуванням та у телефонному режимі. Розпитували власників і керівників бізнесу.

Співзасновник БФ «Ти — з нами» Андрій Зайцев каже, що з фронту додому повернуться 1-1,2 млн бійців. Для цих людей наразі в Україні немає робочих місць.

Ветерани — не проблема

«Метою нашого дослідження було з’ясувати потенціал і готовність роботодавців до працевлаштування людей з інвалідністю, як цивільних, так і ветеранів; виявити перешкоди на шляху працевлаштування таких людей; сформувати перелік стимулів з боку держави, які допомогли б зняти гостроту проблеми.
    

У ході дослідження було опитано близько 500 роботодавців з усіх регіонів України та з усіх галузей економіки. Опитування проводилося в умовах анонімності. З опитаних частка великих підприємств становить 18%, до 100 працівників — 28%, до 20 співробітників — 54%.
    

Як з’ясувалося, з одного боку, бізнес не зацікавлений у проблемах, адже й так працює у важких економічних умовах і не хоче брати на себе проблему у вигляді ветерана, бо ветерани часто хворіють і лікарняні має оплачувати саме бізнес; ветерани з інвалідністю мають право на додаткову відпустку; важкий психологічний стан ветерана.
    

У дослідженні ми сконцентрувалися на проблемах працевлаштування фронтовиків-інвалідів, бо вони перші повертаються з війни. Ми побачили тенденцію, що підприємства з іноземними інвестиціями, представництва іноземних компаній значно охочіше влаштовують ветеранів. У деяких навіть розробили програми з адаптації ветеранів на виробництві», — зазначив Андрій Зайцев.
    

Середня частка працівників з інвалідністю на всіх опитаних підприємствах становила трохи більш як 5% (обов’язкова квота в Україні — 4%). Середній рівень задоволеності працедавців результатами праці людей з інвалідністю є досить високий і становить 3,8 бала за п’ятибальною шкалою. Водночас середній рівень задоволеності працедавців усіма своїми робітниками коливається в діапазоні 3,5—4,5 бала.
    

Крім того, дослідження показало, що причини, які перешкоджають працевлаштуванню ветеранів з інвалідністю, в цілому ті ж, що ускладнюють ринок праці всіх людей з інвалідністю.

Це, зокрема, необхідність створювати спеціальні умови, адаптування робочого місця, відсутність бажання працювати або навчатися під вимоги роботодавців, проблеми зі звільненням. Також роботодавці бояться психологічних проблем ветеранів з інвалідністю — конфліктів за їхньої участі, адже це впливає на дисципліну в колективі.
    

«Менше чверті роботодавців не бачать жодних особливостей, які заважали б працевлаштуванню ветеранів з інвалідністю. 24% з обережністю, але готові працевлаштовувати ветеранів з інвалідністю. 52% кажуть, що їх лякають психологічні проблеми, особливості поведінки ветеранів. 19% вважають серйозною перепоною алкоголізм та наркоманію, до яких, на їхню думку, схильні наші ветерани», — каже Зайцев.
    

Згідно з дослідженням, кожен 20-й роботодавець вважає, що держава має виплачувати ветеранам з інвалідністю достойну пенсію, щоб вони могли зовсім не працювати. Але це тупиковий шлях, на який держава не може піти.
    

А ось 54% роботодавців готові вкладати кошти в адаптацію робочих місць заради людей з інвалідністю.
    

Лідери професій, які роботодавці готові пропонувати ветеранам з інвалідністю, — бухгалтери, фінансові менеджери, охоронець та менеджер зі збуту (найдефіцитніша зараз професія в Україні).
    

Роботодавці хочуть отримувати від держави цілу низку стимулів для того, щоб зняти проблему працевлаштування військових. Це цілий спектр: компенсації на видатки з облаштування робочих місць, пільги зі сплати податків, спрощення звільнення працівника з інвалідністю, оплата стажування претендентів. Патріотично налаштовані роботодавці хочуть мати агреговану інформацію про ветеранів, тобто базу даних про охочих працювати бійців з інвалідністю (їхні резюме) та організацію їх навчання за державний кошт», — додав представник фонду.

Андрій Зайцев.

Країна потребує 10 тисяч психологів

У свою чергу Інна Черненко, військовий психіатр, психолог, психотерапевт, зазначила: як говорить світова статистика, 95% людей, які пережили психологічну травму, пов’язану з війною, матимуть у подальшому житті проблеми не лише з працевлаштуванням.

Це і підвищена тривожність, і дратівливість, і конфліктність, і порушення сну, і проблеми адаптації до мирного життя (все це виліковне, але треба своєчасно звернутися до спеціалістів).
    

Британські психологи говорять, що 93% військових-ветеранів, які пережили бойову психологічну травму-стрес, матимуть у своєму психологічному стані саме такі негативні явища й поведінкові процеси.
    

«До вирішення цих питань треба підходити всебічно. Мої пацієнти-військові вже зараз говорять, що їх турбує, як вони повертатимуться до мирного життя після перемоги. На державному рівні треба створювати центри медичної допомоги психо-соціальної реабілітації, і не лише для ветеранів, а й для членів їхніх родин.
    

В українському суспільстві вважається, що звертатися до психіатра — це соромно, бо здається, що соціум сприйматиме таку особу як неблагонадійну людину. Ветерани кажуть, що їм простіше об’єднуватися в колективи, де «ми будемо «рівні — рівному», де ми матимемо про що говорити, одне одного розуміємо й можемо одне одному допомагати».
    

Наразі в державі тривають розробки нових мобільних застосунків, додатків, які в подальшому будуть впроваджені в «Дію», щоб у створені інформаційні ресурси військовий чи цивільний міг анонімно зайти, пройти психологічне тестування й зрозуміти, що йому потрібно й куди звертатися по допомогу.

І повинні бути центри, куди вони можуть звернутися та активно пролікуватися, пройти психологічну підтримку, медикаментозну корекцію в разі необхідності й у подальшому успішно активуватися-адаптуватися до мирного життя та нового виду роботи.
    

Ті виклики, які сьогодні кидає війна, однозначно негативно впливатимуть на психологічне здоров’я не лише ветеранів, а й на суспільство в цілому. І проблема з працевлаштуванням уже стоїть гостро, а в майбутньому стане ще гострішою. Роботодавцям буде корисним залучати до своїх колективів психологів», — резюмувала психологиня.

Державні гранти

Ліля Грабовська, начальник управління професійного навчання та міжнародного співробітництва Державного центру зайнятості, поінформувала, що на рівні держави є грантові програми (стартували ще з 2022 року), які створені саме для учасників бойових дій та для осіб, які постраждали внаслідок російської агресії.

Наразі є два варіанти, якими безпосередньо займається Державна служба зайнятості, — це програми «Власна справа» та «Грант для ветеранів та членів їхніх сімей».
    

«Власна справа» — це мікрогрант (50—250 тис. грн), його може отримати будь-яка особа, яка має бажання в майбутньому стати підприємцем, створивши власний бізнес. Це може бути і юридична особа, і вже чинний ФОП. Є обов’язкова умова — створення мінімум 1-2 робочих місць.
    

Другий грант — для учасників бойових дій, осіб, що отримали інвалідність унаслідок боїв і є зареєстрованими ­особами-підприємцями (також це мо­же бути один із подружжя). Грант сягає 1 млн грн, але має бути залучення власних коштів у розмірі 30% від загальної суми гранту. Обов’язковим є створення робочих місць у перші 6 місяців стартування-розвитку свого бізнесу, на які подається особа.
    

Заяви подаються через «Дію», але обов’язково має бути бізнес-план (бачення своєї діяльності на найближчі три роки), який потрібно буде захистити. Також іде перевірка «Ощадбанком» (наш партнер). Лише тоді Центр зайнятості ухвалює рішення щодо дозволу на видачу грантів.
    

Наразі загалом подано 30 тис. заяв, ухвалено 6,7 тис. рішень на 1,6 млрд грн, задекларовано 15,8 тис. нових робочих місць. Щодо конкретно УБД-шників (для них програма діє вже два місяці), то подано 229 заяв й ухвалено 59 позитивних рішень на 20,7 млн грн; задекларовано 107 нових робочих місць.
    

Також є урядова програма «Ваучер на навчання»: за допомогою ваучера на 27 тис. грн особи визначених категорій мають можливість вступити в будь-який заклад освіти (Мінекономіки визначило 123 професії-спеціальності). Наразі подано 26 тисяч онлайн заявок на ваучери, видано вже понад 10 тисяч», — зазначила чиновниця.

«Не потрібно говорити, нібито в нас усе добре!»

Багато ветеранів, зауважила заступниця виконавчого директора Українського ветеранського фонду Карина Дорошенко, стикалося з тим, що банки не готові видавати кредити, тож державні гранти — дуже на часі.

Ще в 2022 році ми знайшли можливість надавати фінансування за конкурсною програмою: на розвиток ветеранського бізнесу та на громадські організації. Цьогоріч реалізували ще дві програми, одна з яких — на підтримку бізнесу й становить 0,5—3 млн грн.
    

«Ми також проводили дослідження, й з’ясувалося, що 60% працедавців в Україні взагалі не мали досвіду спілкування з ветеранами, але вони готові працювати над тим, аби вміти реінтегрувати таких людей у свій колектив», — сказала пані Карина.
    

Євген Гостюмінський (держексперт експертної групи з питань реабілітації та допоміжних засобів Директорату з питань подолання складних життєвих обставин Мінсоцполітики України) слушно наголосив, що не потрібно говорити, нібито в нас усе добре, — потрібно чесно відповісти на ті виклики, які наразі є.

В Україні лише 16% осіб з інвалідністю працевлаштовані. Також ми маємо неефективну каральну систему адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць.
    

На сьогодні «портрет» людини з інвалідністю змінюється: інвалідність отримують молоді, соціально активні люди, для них це серйозна проблема.

Часто-густо роботодавці не знають, як поводитися з такими людьми й що робити; через це можуть втрачати високопрофесійних спеціалістів, які могли б принести багато користі для їхнього бізнесу.
    

Тож є необхідність у координуванні діяльності між бізнесом, державою та громадянським суспільством. Зараз уже йде реформування процесу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Так, ВРУ ухвалила в першому читанні й доопрацьовується проєкт закону щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю: пропонується суттєво переглянути підхід до нинішньої системи працевлаштування.

Головні аспекти — це замість штрафів за невиконання нормативів з працевлаштування інвалідів передбачається запровадження єдиного спеціального цільового внеску у фонд. Тобто для роботодавців вводиться принцип «наймай або плати».

Цей фонд спрямовуватиметься на надання тим роботодавцям, які працевлаштовують інвалідів, грошей на витрати, пов’язані з оплатою праці тощо. Ці кошти також можуть спрямовуватися на реабілітацію й нові соціальні послуги для інвалідів (послуги супроводу на робочому місці й соціально-трудової адаптації).
    

Працевлаштування ветеранів як один із безпосередніх шляхів забезпечення благополуччя та відновлення бійців у стратегічному розумінні стає на один щабель з питаннями медичного забезпечення, фізичної та психологічної реабілітації.