ВПО і Полтавщина: точки дотику

З початку повномасштабного вторг­нення Полтавщина стала не тільки своєрідним хабом для внутрішньо переміщених осіб, а й регіоном, який отримав найбільшу питому вагу приросту населення в Україні.

Минулого літа тут було офіційно зареєстровано близько 240 тисяч переселенців, нині ця цифра зменшилася до 186 тисяч.

Багатьом із них нікуди повертатися, оскільки їхнє житло зруйноване, й вони мають намір осісти на Полтавщині.

— Це вже наші люди, тому ми маємо надати їм усю можливу допомогу й створити умови для того, щоб вони могли самі себе забезпечити матеріально, — говорить заступник начальника обласної військової адміністрації Олексій Бруслик.

Громади в ролі ріелторів

— На грудневій сесії обласної ради депутати прийняли Комплексну програму соціального захисту, підтримки внутрішньо переміщених осіб на 2023—2024 роки, якою передбачено сприяння інтеграції та соціалізації ВПО. Загальний обсяг фінансування низки напрямів становить понад 179 мільйонів гривень. Цим документом ми урівняли зареєстрованих ВПО у правах із жителями Полтавщини на отримання матеріальної допомоги з обласного бюджету, — каже Олексій Бруслик.

— Та все ж найгострішою проблемою є забезпечення ВПО житлом. Як вона вирішується?

— Звісно, житлові умови для ВПО — основний пріоритет обласної влади. На Полтавщині було створено 229 місць компактного проживання переселенців, з них 175 (76%) — у закладах освіти. В інших тилових областях у цих закладах ВПО не те що не проживають, а їх туди навіть на заселяли.

У нас же на початку повномасштабного вторгнення був величезний наплив людей, які втікали із зони бойових дій. Трафік через Полтавщину був колосальний. Людей селили в екстреному порядку в школи і дитсадки, бо ситуація вимагала надання прихистку тут і зараз. Там не було вільних спальних місць.

З часом переселенці поступово почали перебиратися у приватні домоволодіння — хтось орендує житло, хтось його придбав. Тобто, житловий фонд так чи інакше заповнений. Але у півтори сотні місць­ компактного проживання досі залишаються мешкати 6,5 тисячі внутрішньо переміщених осіб.

У Полтаві, зокрема, сьогодні з 51 тисячі переселенців дві тисячі живуть у школах. Здебільшого це багатодітні родини, сім’ї з маленькими дітьми та люди пенсійного віку. Їхнє харчування оплачують з місцевого бюджету.

Ми активно шукаємо для таких людей альтернативне житло. Кожна територіальна громада отримала від обласної влади «домашнє завдання»: виявити вільні помешкання й запропонувати їх тим, хто цього потребує. Тобто муніципалітети мають виступити в ролі ріелторів: зв’язати ВПО з власниками помешкань, які пустують.

У великих містах це складніше, а в менших і в селах усі знають, де є незаселені будинки, які можна передати для ВПО. Окрім цього, громади займаються прийомом відумерлої спадщини в комунальну власність.

Найпершою в області створила електронну базу наявних вільних приміщень для постійного чи тимчасового проживання переселенців Нехворощанська громада. Там ВПО (серед них, зокрема, медики) надається житло як службове чи як соціальне.

Громади проводять також аналіз та інвентаризацію комунального майна, щоб виявити об’єкти й житлові приміщення, які можливо переобладнати під соціальні гуртожитки без права приватизації. Наразі сформовано пул із 80 перспективних об’єктів, у яких після капітальних ремонтів можна розмістити понад 3 тисячі осіб.

Їхню реконструкцію проведемо за рахунок реалізації двох програм, що здійснюються згідно з фінансовими угодами між Україною та Європейським інвестиційним банком. За грантові кошти в межах програми Міжнародної фінансової корпорації будуть відремонтовані три гуртожитки для переселенців у Кременчуцькій та Глобинській громадах (у самому Кременчуці, Глобиному та Великих Кринках). Загалом в Україні до цієї програми на сьогодні потрапило п’ять громад, дві з яких із Полтавщини.

Найуспішнішу адаптацію вільних комунальних приміщень під житло демонструє Кременчук.

У Полтаві зараз ремонтують один з корпусів Полтавської обласної психіатричної лікарні, де отримають облаштоване житло майже 60 евакуйованих із зони бойових дій.

Для переобладнання під соціальні гуртожитки для переселенців на Полтавщині визначено 15 об’єктів, які будуть подані на конкурсний відбір Мінінфраструктури. Уже надійшли заявки від Котелевської, Петрівсько-Роменської, Гоголівської громад загалом на чотири об’єкти. В гуртожитках будуть проведені комплексні ремонти з дотриманням норм доступності.

Безперечно, для створення такого фонду потрібні кошти. Першочергово громади затвердили план з підтримки ВПО, проаналізували власні фінансові можливості й знайшли певні ресурси.

«Ми не можемо виселити людей зі шкіл без надання альтернативного помешкання»

— Наскільки мені відомо, Полтавщина — єдина область в Україні, яка має ескізний проєкт зведення цілого кварталу в обласному центрі для ВПО, хоча дер­жава планує будівництво таких комплексів у шести областях. На якому етапі перебуває реалізація цього важливого проєкту?

— Планується, що в мікрорайоні Лазурний уже до кінця наступного року буде зведено вісім шестиповерхівок (це 100 тисяч квадратних метрів житла, 2 тисячі квартир, переважно 2-кімнатних), які отримають у власність ті з ВПО, хто втратив своє житло в результаті воєнних дій. На місці майбутнього будівництва наразі підводять комунікації: водопостачання, водовідведення, енергопостачання. Цей пілотний проєкт планується реалізувати на умовах співфінансування держави та місцевої влади.

Якщо з перевиконання бюджету за півріччя держава виділить нам 2 мільярди гривень, то ми почнемо попередні роботи, а наступного року розпочнемо будівництво.
Один із проєктів уже реалізовано — днями в Полтаві почалося заселення модульного містечка на 432 особи, збудованого за підтримки Польщі та Великої Британії. Це дозволить частково вивільнити освітні заклади.

— Тобто з першого вересня школи, в яких ось уже майже півтора року проживають переселенці, все ж таки відчинять свої двері для дітей?

— Деякі почнуть працювати. На нарадах із представниками територіальних громад ми наголошуємо, що дотримання прав ВПО на тимчасове проживання має бути пріоритетним. Ми не можемо виселити людей на вулицю без надання альтернативних варіантів переселення. Водночас Міністерство освіти рекомендує забезпечити дітям право на освіту. Бо пройде час, виросте покоління дітей, яке не зможе справлятися з питаннями, що поставатимуть перед суспільством.

Сьогодні маємо дуже зважено й делікатно підходити до вирішення цих питань, до співвідношення прав одних й інших. Є такі заклади освіти, де проживають 10 осіб, а десь — 130. Звісно, відселити 10 простіше, і тоді школа повноцінно запрацює.

Якби Полтава активізувала роботу з пошуку й ремонту вільних комунальних приміщень, то можна було б розселити до 2 тисяч переселенців, що дозволило б звільнити школи й відновити очний навчальний процес. Кожен з нас, а особливо внутрішньо переміщені особи, має низько вклонитися й подякувати керівникам освітніх закладів, які відчинили двері перед переселенцями, самовіддано працювали, колективами скидалися грошима, приносили з дому продукти й одяг, щоб забезпечити побутові умови людям, які потрапили у скруту... У них не було раніше такого досвіду, але вони з честю прийняли цей виклик.

«Полтавщина отримала колосальний трудовий ресурс, яким треба скористатися»

— Який склад ВПО, котрі ви­брали місцем проживання Полтавщину? Де вони зосереджені найбільше?

— 65 відсотків із них мешкають у міській місцевості, найбільше у Полтаві (50 з лишком тисяч осіб) та Кременчуці (понад 30 тисяч). Популярні у ВПО також Горішні Плавні, Лубни, Миргород, Пирятин, Кобеляки, Нові Санжари. 35 відсотків перебралися у села. Найбільше осіло в Полтавському районі, далі йдуть Миргородський, Лубенський і Кременчуцький. Серед них 31 відсоток складають чоловіки, 46 — жінки, 23 (48 тисяч) — діти до 17 років. Людей працездатного віку — 107 тисяч (53 відсотки), пенсіонерів — 38 тисяч (19 відсотків), людей з інвалідністю — 9 тисяч (5 відсотків).

— Як використовується трудовий потенціал цих людей?

— Кожне місце компактного поселення відвідали працівники центрів зайнятості, пропонували їхнім мешканцям роботу. На сьогодні 3 тисячі 876 осіб працевлаштовано. Полтавська область перебуває в п’ятірці лідерів серед регіонів за працевлаштуванням переселенців.

Тримає першість із залучення їх і до громадських та інших тимчасових робіт у межах урядового проєкту «Армія відновлення». Внутрішньо переміщені особи працювали в пунктах незламності, на розвантаженні й фасуванні гуманітарної допомоги, облаштуванні приміщень під укриття.

43 особи з числа ВПО отримали мікрогранти на створення або розвиток власного бізнесу у межах проєкту «єРобота». Ця сума становить понад 10 мільйонів гривень. Найбільше грантів отримали в Полтавській громаді — 20 осіб, Кременчуцькій — 10, у Миргородській та Лубенській — загалом 13.

Нові справи відкривають у сферах виробництва одягу, кераміки, хлібобулочних виробів, торгівлі, медичних та бухгалтерських послуг. З’являються бізнеси з будівництва та ремонту будівель, обслуговування та ремонту автомобілів, громадського харчування. Також на грантові кошти відкриється танцювальна студія. Загалом переселенці, які отримали гранти за програмою «єРобота», створять щонайменше 105 нових робочих місць.

Хочу наголосити: на Полтавщині робота є. Ми працювали з громадами щодо визначення вакансій у муніципалітетах. Їх передали до центрів зайнятості населення, щоб ВПО мали можливість ознайомитися з ними. Скажімо, в Новооржицьку громаду потрібен був електрозварювальник, і чоловік, переселенець із Сіверськодонецька, який мешкав у гуртожитку Лазірок, влаштувався туди на роботу. При цьому ми разом із центром зайнятості через Міністерство освіти добилися підтвердження його кваліфікації, оскільки при переїзді він втратив свій документ про освіту.

Обласна військова адміністрація сприяє також інтеграції ВПО в життя громад. Наразі в Кременчуцькій та Миргородській РВА, а також у 16 тергромадах уже створено відповідні ради або інші консультативно-дорадчі органи з питань підтримки ВПО.

До них люди зможуть звернутися по пораду, консультацію, донести проблеми, з якими вони стикаються. Переселенці на рівні місцевих жителів отримали можливість брати участь у прийнятті рішень.
Окрім того, ми створили обласний координаційний центр для підтримки цивільного населення, в тому числі ВПО.

Полтавщина отримала колосальний людський ресурс, яким треба скористатися. Серед ВПО є хороші фахівці — лікарі, вчителі, музпрацівники... Але за них треба боротися, їх треба зацікавити. Дати житло, запропонувати додаткові умови... Ця робота з боку територіальних громад має проводитися системно й адресно.