ПРИКОЛИ про хлопки та алодисменти

* * *

Створив Господь мавпу. А тодi дивиться — та ні, людина все ж краща. Зібрав вiн усiх мавп i каже:
— Щоб до завтра менi людьми стали!
Мавпи цiлу нiч голились, хвости вiдрiзали... Прокидається Господь — краса! Живуть люди у бiлих хатках iз вишневими садочками, хрущi над вишнями гудуть, млини працюють, церкви стоять. Але що це? Деякi мавпи все ще в лiсi по деревах стрибають!
Господь як гримне на них:
— Я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам моїм?!
Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i каже забуханим голосом:
— А ми па-украінскі не панiмаєм!

* * *

Бєлгород — хлопок. Брянськ — хлопок. Воронеж — хлопок. Поодинокі хлопки поступово переходять на  аплодисменти. Бурхливі овації... Бавовна в Криму!