Суд засудив голову Щербанівської тергромади під Полтавою до 2 років тюрми

Полтавський районний суд, розглянувши кримінальне провадження за обвинуваченням 63-річного голови Щербанівської сільської ради Ігоря Процика, котрий обіймає цю посаду з 2016 року, у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 ККУ, 27 червня визнав його винним у службовій нед­балості, що спричинила тяжкі наслідки.

Водночас сам засуджений вважає: це підступи політичних опонентів, які хочуть усунути його з посади.

Будучи головною посадовою особою територіальної громади, він скоїв службову недбалість під час будівництва фізкультурно-оздоровчого басейну в селі Розсошенці, яке є передмістям Полтави.

Так, 22 серпня 2019 року між ТОВ «СВ-БІЛДІНГ» (виконавцем) та Щербанівською сільською радою Полтавського району (замовником) був укладений договір підряду на виконання робіт на згаданому об’єкті будівництва загальною вартістю 36 млн 985 тис. 714 гривень. За версією слідства, обвинувачений Ігор Процик, маючи реальну можливість діяти в інтересах громади, виконував свої службові обов’язки неналежним чином.

Зокрема, 24 грудня того ж року він підписав акти наданих послуг і посвідчив їх печаткою сільської ради, не перевіривши фактичної наявності обладнання та меблів, виконання робіт з їхнього монтажу, передбачених проєктно-кошторисною документацією.

У ході досудового розслідування встановлено відсутність устаткування та меблів на загальній сумі 2 млн 386 тис. 277 гривень, які було включено до актів виконаних робіт і за які ТОВ «СВ-БІЛДІНГ» перераховано кошти в повному обсязі, що спричинило тяжкі наслідки для Щербанівської територіальної громади. Сторона обвинувачення вважає це матеріальними збитками, завданими головою громади на власний розсуд.

У судовому засіданні Ігор Процик своєї провини не визнав, пояснивши, що контроль за ходом будівельно-монтажних робіт, перевірка наявності та відповідності вимогам будь-якого обладнання не входять до кола його обов’язків, оскільки це здійснює уповноважена особа, яка має відповідні освіту та дозволи і з якою було укладено договір про технічний нагляд за будівництвом (до речі, така особа змінювалася двічі).

Згодом у письмових нотатках та свідченнях голова сільради визнав, що під час будівництва басейну були помилки та недоліки, але ніколи не було жодних проявів неповаги до законів України, і наголосив, що він завжди діяв винятково в інтересах дітей громади.

На його думку, підписаний ним акт виконаних робіт лише давав підставу замовнику перерахувати кошти підряднику для подальшого придбання устаткування та меблів.

Усього в процесі будівництва басейну він підписав не менше 50-ти чи 60 подібних актів, які, на його погляд, є проміжними й не передбаченими чинним законодавством, але існують на практиці.

Також Ігор Процик констатував, що басейн досі не прийнятий в експлуатацію, але функціонує, а все обладнання є в наявності, хоч жодних доказів суду так і не надав.

Причиною ж недотримання строків будівництва об’єкта вважає нестабільність фінансування. І додаткові угоди голова сільради укладав, згідно з його поясненням, саме через неналежне фінансування будівництва.

Первинна вартість спорудження фізкультурно-оздоровчого басейну становила, як уже зазначалося, майже 37 мільйонів гривень. На сьогодні ж сума зросла до 56 мільйонів. Внаслідок чого відбулося таке суттєве подорожчання?

Враховуючи результати судово-економічних експертиз, а також факти наявності так званих «мінусових» актів виконаних робіт та інші обставини, суд встановив, що  приймання окремих видів робіт проводилося в обсягах, більших за встановлені під час контрольних обмірів.

Так, згідно з висновком експерта від 20 травня 2020 року, складеним за результатами судово-економічної експертизи, вартість безпідставно завищених обсягів виконаних під час будівництва фізкультурно-оздоровчого басейну робіт та відображеного у звітній документації, але фактично відсутнього обладнання на час проведення дослідження сягнула понад 12 мільйонів гривень.

Наявний у матеріалах провадження висновок експертного будівельно-технічного дослідження від 7 березня 2022 року також засвідчує, що вартість робіт на згаданому об’єкті, які підлягали інструментальному обстеженню, перевищує вартість фактично виконаних робіт у сумі 2 млн 634 тис. 563 гривні. Таким чином, у судовому порядку доведено факт наявності збитків, що завдали істотної шкоди територіальній громаді.

Суд визнав Ігоря Процика винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 ККУ, та призначив йому покарання у вигляді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, а також посади на підприємствах, в установах та організаціях, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, строком на три роки та зі сплатою штрафу на користь держави в розмірі 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме — 11 тис. 900 гривень.

Також суд задовольнив цивільний позов прокурора Полтавської обласної прокуратури про відшкодування засудженим матеріальних збитків внаслідок вчинення кримінального правопорушення та ухвалив стягнути з Ігоря Процика на користь територіальної громади заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 2 млн 386 тис. 277 гривень.

Після оголошення вироку ми запитали в Ігоря Степановича, чи подаватиме він апеляційну скаргу на рішення Полтавського районного суду. Чоловік відповів запитанням на запитання: «А як ви думаєте? Басейн побудований, фактично готовий. Я недавно обстежував обладнання, воно функціонує. Можете самі приїхати й подивитися, є там устаткування чи немає. Тому що тут можна сказати? Якби «посадили» раніше, уже б «відсидів» і працював далі. За те, що зроблено для громади, мені не соромно».

На наше прохання очільник територіальної громади прокоментував і обвинувачення в невідповідності обсягів та вартості виконаних будівельних робіт: «Скажіть, будь ласка, басейн передано на баланс сільської ради? Якби це сталося, тоді можна було б говорити про завищення вартості робіт. Коли ви в себе вдома робите ремонт, то, поки його не завершите, не побачите, завищена вартість обсягу робіт чи ні. Правда ж? Ви запитали, чи оскаржуватиму рішення суду в апеляційний інстанції. Так от, я не з тих, хто здається. Надто багато прожив на цьому світі, щоб отак просто здатися».

Насамкінець Ігор Процик резюмував, що цей судовий процес є не що інше, як боротьба за посаду голови територіальної громади, бажання «прибрати» сильного конкурента на майбутніх виборах. На запитання ж, хто його політичні опоненти, відповів двозначно: «Будемо вважати, що я не знаю».