Оживають диво-звірі: волонтерка Олена Почтарьова творить із глини

У Черкасах волонтерка Олена Почтарьова з 2014 року проводить благодійні майстер-класи з ліплення. Приходять туди і діти, і дорослі.

Приємно бачити, як зі шматочка глини їхні руки будують казковий будиночок чи створюють дивовижного лісового звіра.

«Частину коштів від проведення майстер-класів, а їх тільки цього року пройшло понад шість, віддаю на ЗСУ. Також один із видів творчості та збору грошей для ЗСУ — це розмальовка ящиків з-під снарядів», — розповідає «Україні молодій» Олена Почтарьова.

І додає, що після повномасштабного вторгнення разом із друзями зробила в підвальному приміщенні, де до війни була дитяча студія і де вона проводила заняття, волонтерський центр. Усе, що люди приносили туди, розподіляли на блокпости, хлопцям у територіальну оборону.

Наразі, уточнює Олена Почтарьова, продовжують волонтерити. Щоправда, збирати кошти стало відчутно важче. Але все одно зупинятися ніхто не збирається, аж до перемоги над ворогом.

«Купуємо воїнам турнікети, а з останнього майстер-класу передала кошти на квадрокоптер «Мавік» із пристроєм нічного бачення для наших хлопців зі 118-ї бригади тероборони, який збираємося придбати за 250 тисяч гривень», — говорить Олена Почтарьова.

Також, наголошує вона, виготовляємо енергетичні батончики, окопні свічки, багаторазові грілки. Купуємо захисникам не лише турнікети, а й кровоспинні ліки, амуніцію, тепловізори, дальномери. Загалом після 24 лютого волонтерство стало великою частиною її життя.

А ліпити вона мріяла з дитинства. Ще в школі гарно малювала, неабияк відчувала ко­льори. Хоча ніякої художньої освіти не має. За фахом Олена економіст.

«Ніхто в моїй родині не малює, одна я така», — розповідає вона. Пригадує, як 2020 року деякий час навчалася в елітній академії гончарства в Опішні.

Каже, хоч і мала досвід ліплення, але пішла вчитися працювати з глиною, аби дізнатися про це мистецтво якомога більше.

Свій перший виріб виготовила вже в дорослому віці, 2016-го. То була лисичка. Тепер у її доробку чимало різноманітних казкових чотирилапих: котики, баранчики, слоники, зайчатка, телятка, корівки. У важкий час війни диво-звірі черкаської майстрині несуть людям радість, дарують усмішку й надію.

Для натхнення майстрині слугують музеї та виставки, а ще власна фантазія і простори інтернету. Олена радіє, що відновлюють поставки слов’янської глини, яку вона використовує у своїй роботі. Матеріал для ліплення їй привозять і друзі, а ще вона сама, коли бачить по дорозі дику глину, копає й пробує ліпити з неї.

«Спочатку займалася копіюванням, а зараз в основному все своє, з голови. Сідаю ліпити, і глина сама диктує форму», — ділиться творчими буднями Олена Почтарьова.

Щоправда, іноді, зізнається, буває й так, що хочеться зліпити лева, а в ході глиняної творчості у світ приходить не лев, а якесь інше звірятко.

«Усе по-різному, залежить від настрою і глини», — пояснює мені пані Олена, якій особливо до душі наївне мистецтво, творчіcть Марії Примаченко.

«Мені подобається підбирати кольори, я милуюся тим, як вони лягають на глину. А ще люблю додавати дрібні елементи, щоб виріб ставав живим», — говорить Олена Почтарьова.

А трапляється й так, коли черговий казковий звір виходить із печі, то Олена розуміє, що розфарбовувати його не треба. І залишає таким, як є. Бо ж він гарний і неповторний у своїй красі.

Свої вироби, каже вона, не рахує. Але всі любить. І якщо бачить, що людині подобається те чи інше її творіння з глини, то дарує або продає.

«Хочу, щоб вони несли радість людям, як і мені», — підсумовує Олена Почтарьова.