Перлина творчості: в Київському музеї Ханенків можна побачити шедевр Антоніо Канови

Канова. За визначенням Стендаля, майстер скульптури всіх часів та народів.

Народжений у ХVIII ст. (1757 р.), а закінчив життєвий шлях у ХІХ ст. (1822 р.), Канова був яскравим представником стилю класицизму, що прийшов на зміну піднесено-романтичному стилю бароко і рококо.

Сучасник стилю ампір в архітектурі, Канова у своїй творчості наближався до неперевершених зразків древньої греко-римської скульптури.

Недосвідченому любителю мистецтва практично неможливо не поставити знак тотожності в майстерності між скульптурами древніх грецьких та римських майстрів та творами Канови.

Наприклад, Венери й Аполони древніх і скульптури Канови «Паоліна Боргезе» (Віла Боргезе, Рим) чи «Три грації» (Ермітаж, Петербург), чи «Алегорія миру» (Музей Ханенків, Київ).

Отже, перлина музею Ханенків — «Алегорія миру». Моделлю для статуї слугувала рідна сестра Наполеона Бонапарта Паоліна, у заміжжі — Боргезе, дружина представника знатного графського роду Італії, а один із Боргезів свого часу був Папою Римським.

Тим часом сестра імператора Франції, дружина графа Боргезе Паоліна, була ще й коханкою скульптора Антоніо Канови, який у свою чергу був другом її знаменитого брата.

Перебуваючи в Римі разом з Анатолієм Паламаренком, ми мали можливість відвідати галерею Боргезе, а в ній побачити скульптуру Канови «Паоліна, або Венера».

Практично оголена, лежачи на дивані, вона правою рукою підпирає голову, а в лівій тримає яблуко, яке їй, найкрасивішій з-поміж богинь Гери та Афіни, вручив син троянського царя Пріама Паріс. За легендою, з цього епізоду розпочалася греко-троянська війна, що призвела до загибелі Трої.

Позувала для богині краси, звісно ж, Паоліна.

Гіди галереї Боргезе розповідають, що, коли мати Наполеона Бонапарта і Паоліни, бідна скромна дворянка з острова Корсика, приїхала до своєї дочки і побачила скульптуру, вона наївно запитала: «Донечко, ти що, повністю роздягалась при чужому мужчині?». На це Паоліна спокійно відповіла: «А що, мамо, в кімнаті не було холодно».

Як зазначає Стендаль, Канова створив понад сотню скульптур, але тільки двадцять із них вважають шедеврами, і один із них — богиня миру — в Київському музеї Ханенків.

Прекрасне обличчя богині — Паоліни, горда постава фігури, голова її увінчана коштовною діадемою, в руках вона тримає жезл, яким давить змію, що символізує війну.

Ось так і наша прекрасна Україна, яка веде нав’язану нам війну з країною, що з моменту зародження понад чотириста років називалась країною Моксель, потім стільки ж років Московією, і тільки останніх триста років зветься росією, змушена захищатися від країни-змії. Не роки, не десятиліття, а, як зазначив блаженнійший митрополит Епіфаній, — століття.

Звивається, шипить, корчиться змія під жезлом у богині, але кінець її, читаємо замисел Майстра Канови, — неминучий.

Ось така доля чекає і нашого споконвічного ворога Моксель-Московію! Так звану росію.

Борис ВАСИЛЬЧЕНКО,
учасник Другої світової війни