Пресслужбу Полтавської міськради очолив скандальний священник і блогер Олександр Дедюхін: що про нього відомо

12 червня керівником пресслужби Полтавської міської ради призначений настоятель Свято-Миколаївського храму ПЦУ м. Полтави, скандальний блогер і депутат міськради від партії «Європейська Солідарність» Олександр Дедюхін.

А вже наступного дня він зібрав пресконференцію, щоб, як було заявлено в анонсі, познайомитися з представниками місцевих медіа, благословити їх на співпрацю, перезавантажити взаємини з пресою, відповісти на запитання журналістів.

Своє призначення на посаду Дедюхін іронічно прокоментував журналістам, заявивши, що це відбулося через те, що представники полтавських медіа не молилися.

«Ваше високопрєподобіє» — майстер маніпуляцій

На першу зустріч із журналістами новий керівник пресслужби прийшов у рясі й з великим хрестом на грудях. На запитання присутніх, чому він вибрав саме такий одяг на світський захід, Олександр Дедюхін відповів, що в нас вільна країна, ніхто ж не встановлював дрескоду ні для нього, ні для журналістів.

Хоча, згідно з наказом «Про затвердження Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування», «одяг державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування повинен бути офіційно-ділового стилю і відповідати загальноприйнятим вимогам пристойності».

А абзац перший частини другої статті 37 Закону України «Про запобігання корупції» вимагає виконувати ці правила всім чиновникам.

Та, зрештою, всіх більше цікавила не форма, а зміст, адже за довгі роки, протягом яких містом керував звільнений цьогоріч за корупцію Олександр Мамай, пресслужба у міськвиконкомі існувала номінально.

На офіційному сайті регулярно виставляли хіба що інформацію про кількість новонароджених у місті. Про те, щоб отримати коментар з якогось питання у співробітників пресслужби, не можна було й мріяти.

Про пресконференції керівників департаментів узагалі не йшлося. Складалося враження, що мерія живе в ізольованому світі, окремо від громади і журналістів, а завдання пресслужби полягало в тому, щоб медійників нікуди не допускати.

У приміщення міськради, щоб узяти в когось інтерв’ю, тебе не пустять. Без дозволу начальника департаменту охорони здоров’я міськради у комунальний медичний заклад не пройдеш. Під забороною міськради опинилися й місця компактного проживання внутрішньо переміщених осіб.

Олександр Дедюхін заявив про намір поламати всі ці шаблони і зробити пресслужбу зразковою у плані комунікації між владою й ЗМІ. Хоча коли журналісти почали його «прощупувати» запитаннями, з’ясувалося, що панотець чудово маніпулює фактами, намагаючись представити себе у вигідному світлі, і ще краще вміє прикривати свою профанацію біблейськими постулатами.

Наприклад, на запитання, чи знає він журналістську роботу, пан Дедюхін не кліпнувши оком відповів, що починав працювати наприкінці вісімдесятих років у «Комсомольці Полтавщини» разом із Ромою Скрипіним.

Хто такий Роман Скрипін у журналістиці, не треба нікому довго пояснювати. Так сталося, що тоді, коли він робив свої перші кроки в професію, навчаючись у десятому класі, я завідувала відділом учнівської та студентської молоді обласної «молодіжки», і всі юнкори проходили мою науку. Але вбийте мене, юнкора Дедюхіна не можу й зараз пригадати.

«Він приходив у редакцію з нашою компанією дуже нерегулярно», — пояснив Рома, коли я, повернувшись із пресконференції, попросила його нагадати події давньої давнини. Тобто просто приходив.

А між іншим, дехто з сьогоднішніх молодих журналістів, почувши від очільника пресслужби, що він починав працювати разом із Ромою Скрипіним у «Комсомольці Полтавщини», так про це й написали, мимоволі ввівши в оману своїх читачів.

Це лише один штрих, який характеризує панотця Олександра. Таких маніпуляцій протягом пресконференції дехто з колег нарахував до десятка. До речі, журналісти запитали, як до нього звертатися, і почули у відповідь: «Можна називати Олександром Сергійовичем або ж паном Олександром, або ж отцем Олександром, або ж по-домашньому – ваше високопрєподобіє».

«Чи обов’язково, ставлячи запитання керівнику преслужби, цілувати йому ручку й кидати копійку на пожертву храму?»

Зустріч тривала рівно годину, під час якої представники ЗМІ дізналися від пана Дедюхіна про те, що довго працювати на посаді без конкурсу, яку зайняв за політичною квотою, він не збирається. І заявив, що питання його призначення прийняло керівництво міста, а він просто погодився з цим рішенням.

Але незабаром конкурс буде проведено за умовами чинного законодавства, й він, імовірно, візьме в ньому участь. Хоча під кінець пресконференції святий отець уже не був такий упевнений у цьому, оскільки комунікація з журналістами давалась йому важко: «Я б краще з волонтерами своїми спілкувався, ніж із вами».

Насправді конструктиву в ознайомчому спілкуванні було мало. До призначення на посаду Олександр Дедюхін закінчив Полтавський педагогічний інститут (нині університет), за фахом – учитель російської мови, світової літератури та психології. Здобувши згодом духовну освіту, понад 20 років служив священником, довгий час працював над церковними виданнями.

Цікаво, що секретар міськради Андрій Карпов, який виконує обов’язки міського голови, так мотивував своє рішення, призначаючи Дедюхіна керувати пресслужбою міста: «Олександр Дедюхін чудово володіє засобами комунікації, месенджерами та іншими засобами налагодження зв’язків. Він блогер та священник і вміє доносити необхідні смисли. Він заря­джений позитивом».

Он воно як! Виявляється, володіти сьогодні месенджерами — це якраз і є верхом професіоналізму! Тим критерієм, за яким Карпов роздає посади! Що ж, яке призначення, таке й пояснення.

Нова посада Дедюхіна не передбачає відмови від депутатського мандата, тож він перебуватиме одразу в трьох іпостасях. Службу в церкві, з якою він не має трудових відносин, проводитиме у вільний від основної роботи час.

Обіцяє оперативно реагувати на запитання журналістів у режимі 24/7 й оприлюднив номер свого мобільного телефону, а також електронну адресу. Має намір оновити сайт міськради, відновити розсилки пресрелізів, не має наміру змінювати колектив пресслужби, який бездіяв протягом останніх років, відколи мером був Олександр Мамай.

Однак запитання присутніх досить часто заганяли святого отця у глухий кут, і йому нічого не залишалося, як обіцяти про все дізнатися, все з’ясувати. Водночас він заявив: «Будемо міняти роботу зі ЗМІ, дивитись, хто як буде публікувати, і відповідне буде ставлення».

Не обійшлося і без взаємних образ і шпильок. Наприклад, на одне із запитань, чому полтавським журналістам заборонено вільний доступ до місць компактного проживання внутрішньо переміщених осіб і для цього потрібно брати дозвіл у міській раді, Олександр Дедюхін відповів, що вони не повинні ходити туди, як у зоопарк (тобто журналісти не виконують своїх професійних обов’язків, а просто розважаються, спілкуючись із людьми?).

А коли у нового керівника пресслужби спитали, як він прокоментує сьогодні свій пост дворічної давності у фейсбуці про аборти і відповідальність жінок за секс, у якому вжив фразеологізм із негативним відтінком «Сучка не схоче — кобель не скоче», він заявив, що то «був не зовсім я, а блогер Дедюхін».

Мовляв, за те він давно перепросив і взагалі йому «абсолютно байдуже, де в людини знаходяться статеві органи і як вона їх використовує». Це щодо того, що дехто намагається звинуватити його у сексизмі. Одній із присутніх журналісток відповів: «Я не спілкуюся з вами як із жінкою. Можливо, ви хочете чогось іншого, то озвучте це...».

Варто нагадати, що два роки тому Єпархіальна рада ПЦУ покарала Дедюхіна за його образливі дописи й відсторонила на два місяці від богослужінь, при цьому заборонивши йому протягом трьох місяців писати у соцмережах. Причиною такого рішення стала публікація священника у фейсбуці, де він грубо засудив жінок, котрі роблять аборти.

І від такої суміші запитань-відповідей було чогось так соромно і гидко... Полтава пробила чергове дно. Замість того, щоб на відповідальну посаду призначити фахівця у галузі журналістики, який мав би авторитет серед представників масмедіа й говорив із ними однією мовою, секретар міськради, депутат від партії «Європейська Солідарність» Андрій Карпов, відомий як відеоблогер Андрій Полтава, влаштував цирк. Чи зоопарк…

Отож уже понад тиждень панотець Олександр Дедюхін перебуває в новій іпостасі. Полтавські журналісти дуже уважно слідкують за його роботою як держслужбовця. Поки що ніяких поліпшень у налагодженні комунікації не відбулося. Ера закритості міської ради продовжується. Песимізм наростає. Втім, дехто з колег жартує з цього призначення: «Коли ставиш запитання керівникові пресслужби міськради, обов’язково цілувати ручку й кидати копійку на пожертву храму?».