У Полтаві нарешті добудували модульне містечко для переселенців: але вселитись і досі не можна

Наразі на заселення надійшло понад 400 заявок від внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

Щоправда, поки невідомо, коли люди зможуть сюди вселитися — для цього, виявляється, потрібне рішення координаційного штабу при Кабінеті Міністрів.

Про це повідомив журналістів заступник голови Полтавської військової адміністрації Олексій Бруслик під час престуру на територію містечка.

Олексій Бруслик також зазначив, що, перш ніж заселитись у свою кімнату, внутрішньо переміщені особи зможуть її оглянути і навіть змінити меблювання на власний смак.

От я, наприклад, замінила б бодай одне двоярусне ліжко (загалом їх по два в кожній кімнаті) на розкладний диван. На тринадцяти квадратних метрах особливо не «розженешся» з перестановкою меблів, але, виходячи з потреб елементарних зручностей, дорослим необхідне спальне місце звичної висоти.

На жаль, двоярусне ліжко передбачає або ж пригинатися, ледь не стаючи на коліна, щоб зайняти горизонтальне положення знизу, або ж дер­тися, як у вагоні, нагору. Не знаю, як із цим справлятимуться люди похилого віку чи особи з інвалідністю. Тому, очевидно, стандартне меблювання буде «ламатись».

Обласна влада обіцяє сприяти в заміні меблів. Звідки візьмуться на це кошти, поки ніхто не говорить, та й узагалі ціну подібних удосконалень наперед не можна прорахувати.

Але, за словами заступника голови Полтавської військової обласної держадміністрації Олексія Бруслика, «ми маємо створити для внутрішніх переселенців, які втратили житло через російську агресію й обрали своїм місцем проживання Полтавщину, максимум зручностей. За цих людей треба боротися.

На території містечка облаштовано майданчик для дітей та для занять спортом.

Хоча в модульному містечку житимуть переважно родини з дітьми, люди похилого віку й з особливими потребами. Саме цим категоріям віддавалася перевага при відборі заявок. Якщо це люди, не пов’язані родинними узами, то вони ділитимуть кімнату лишень на двох.

Так от, щодо зручностей. У кімнаті, що має форму прямокутника, ліжка встановлені симетрично: одне біля вхідних дверей, друге — в іншому кутку біля вікна. Між ними — неширока, але висока шафа й невеликий стіл з двома стільцями. Тісно. До того ж стеля занизька. Тому відчуття, що на тебе все це тисне.

Зате широкий коридор. Дві просторі дитячі гральні кімнати. Дві такі ж просторі кухні-їдальні з двома електроплитами, електробойлерами, кількома холодильниками.

Спільними є також туалети, душові, пральні кімнати, у яких, до речі, встановлено по чотири пральні й по дві сушильні машини. Одне технічне крило відведено для жінок, інше — для чоловіків. У кожній кімнаті встановлено кондиціонер та обігрівач.

Підключено Wi-Fi. Є також комірки для зберігання допоміжних речей. І все ж «модуль» за своєю суттю — гуртожиток. Хіба що обставлений сучасними меблями та технікою, більшість яких надана міжнародними партнерами.

Загалом, розповів начальник управління капітального будівництва департаменту будівництва, містобудування та архітектури Полтавської ОВА Володимир Годня, на 1,6 гектара облаштованої території (з них 5,6 тис. квадратних метрів заасфальтовано) встановлено 6 модульних будиночків, у кожному з яких — по 18 житлових кімнат, які можуть вмістити 432 особи.

Для людей з інвалідністю (їх тут мешкатиме близько 40) обладнано пандуси. Для безпеки мешканців містечка по периметру території встановлено 9 відео­камер. А зайти на неї зможе лише той, хто має магнітний ключ від замків на хвіртках.

На території також облаштовано два різновікові дитячі майданчики та спортивний з тренажерами. Дорослі можуть збиратися для відпочинку в дерев’яних альтанках. Є майданчик і для сушіння білизни та паркомісця для автомобілів. Незабаром територія стане «живішою» — на клумбах засіють траву.

На просторих кухнях приємно готувати.
Фото автора.

Містечко енергонезалежне: у випадку зникнення світла в роботу включаться чотири потужні дизельні генератори. Не виїжджаючи до міста, тут можна зробити невеликі покупки в двох кіосках, один з яких належить хлібному підприємству «Кулиничі».

Варто зазначити, що мешканці містечка матимуть величезні привілеї: не сплачуватимуть комунальних послуг, швидше за все, харчування для них також буде безоплатним. Однак фінансові питання до кінця ще не вирішено.

Самі ж будиночки передано на баланс медичного закладу, на території якого вони розташовані, і коли тимчасові мешканці виберуться з них (коли те станеться — нікому не відомо), приміщення будуть використовувати для розширення ліжкового фонду лікарні. Нині через органи соціального захисту подано 418 заявок на заселення.

Чи кращі тут умови, аніж у місцях компактного проживання ВПО? Безумовно. Проте багато внутрішньо переміщених осіб, котрі мріють вибратися з тих же шкіл і дитсадків, нарікають, що модульне містечко розташоване за містом і далеко не кожному зручно буде добиратися в поліклініку, дитсадок, школу та позашкільні заклади, на ринки, у великі магазини, де товари дешевші...

Представники ж обласної влади говорять, що знайти вільну земельну ділянку великої площі в Полтаві було нереально. Й заспокоюють тим, що тут непогане транспортне сполучення. Обіцяють незабаром поряд з містечком облаштувати зупинку громадського транспорту. А дитсадок і школа — у межах пішої доступності.

Проблема може ховатися в іншому. Як свідчить світова практика, подібні містечка компактного проживання для біженців часто перетворюються на своєрідні «гетто», оскільки вони «затягують», і людині важко вирватися звідти, бо вона там живе на всьому готовому.

Так, це один із варіантів виходу із сьогоднішньої ситуації, він має право на існування. Та все ж кращий варіант, на думку фахівців, — купівля вторинного житла для ВПО за кошти держави. Ми не можемо набудувати модульних містечок скрізь і всюди під один шаблон, щоб потім не знати, що робити з людьми, які там живуть.

Нам потрібна соціальна модель відновлення України. Тобто треба розвивати економіку, створювати для ВПО робочі місця, щоб люди могли брати доступні кредити й купувати власне житло.

До речі, буквально за дротяною загорожею, якою обнесено модульне містечко, триває реконструкція одного з медичних корпусів, у який також будуть заселені внутрішньо переміщені особи. Тобто потроху Полтава вирішує складні житлові питання біженців.

— На Полтавщині найбільше в Україні облаштовано місць для ВПО — 188 тисяч. Це і місця компактного проживання, і житловий фонд у громадах. Але це не місця для постійного проживання, тим паче 97% житлового фонду області вже заповнено, — розповів Олексій Бруслик. — Тому було ухвалено рішення будувати модульне містечко на території полтавської громади, де ВПО найбільше.

Насамкінець додамо, що модулі, з яких складено будиночки, — це гуманітарна допомога, надана Республікою Польща та Великою Британією. Їх доставили в Полтаву залізницею в грудні минулого року, а монтувати почали з середини квітня, після того як на відведеній земельній ділянці було проведено необхідні комунікації й здійснено благоустрій. Роботи з облаштування території обійшлися в 42 мільйони гривень, їх виділили з обласного бюджету.