Китайська локшина на вуха: ядерні фейки рф у медійному дзеркалі комуністичної КНР

Від потужного травневого вибуху під Хмельницьким, коли, за висновками західних експертів, найвірогідніше, здетонували великі склади старих радянських авіабомб, що зберігалися там іще з 1949 року, минуло вже понад три тижні.

Але піднята ним хвиля російських фейків (яку докладно оперативно проаналізували у статті у 21-му номері «України молодої») все ще не спадає.

Маніпулятивні ЗМІ рф далі малюють апокаліптичні картини радіаційного забруднення всієї Західної України й половини Європи, наслідки якого «зловорожі» уряди Заходу нібито вперто приховують від людей.

Ніякі роз’яснення компетентних служб та учених про те, що радіаційний фон скрізь тримається на природному рівні й жодних підстав для занепокоєння немає, не допомагають — російські пропагандисти давно живуть у своїй паралельній реальності, вигадуючи все нові й нові деталі та події, яких насправді ніколи не було й не могло бути.

Мало противаги інтернет-ресурсів офіційному медійному Китаю

Російські фейки виплеснулися й за межі московії. Авторитетні світові медіа їх проаналізували — і рішуче відкинули. Нас зараз цікавитиме не Захід (який у масі своїй розцінює російські фейки цілком однозначно й адекватно), а загадковий у багатьох­ своїх виявах Схід. Респектабельні видання демократичної Індії з російських вигадок відверто глузують. Але сміх — рідкісна тональність у політичних матеріалах ЗМІ майже півторамільярдного комуністичного Китаю.

Традиційні друковані видання КНР, починаючи від газети «Женьмінь жибао» (китайський аналог колишньої радянської «Правди»), висвітлюють «конфлікт в Україні» вкрай скупо, тиражуючи при цьому російський наратив про «відповідальність Заходу за його розпалювання» і наголошуючи на готовності Китаю сприяти «припиненню вогню» і «переговорам». Назва українського міста Хмельницький на сторінки цих офіціозів, схоже, взагалі не потрапила. Старанно цензурованими є й новини дер­жавного телебачення.

 Проте паралельно з цими офіційними ЗМІ в Китаї сьогодні існують і нові інтернет-ресурси з багатомільйонною аудиторією. Говорити про «свободу» китайського інтернету не випадає (як відомо, тут заблоковані не тільки «Гугл», «Фейсбук» чи «Ютуб», а й навіть найвідоміші українські сайти рівня «Української правди»).

Місцеві інтернет-видання так само не можна назвати незалежними (навіть коли їхніми засновниками не є місцеві «народні уряди» чи комітети КПК). Проте вони можуть дозволити собі дещо вищий ступінь розкутості у висвітленні подій за кордоном, що й робить їх важливим джерелом інформації для пересічного допитливого мешканця Піднебесної.

Таких сайтів у Китаї сьогодні вже доволі багато. До групи найавторитетніших належать, зокрема: Sohu, Inc. — одне з провідних китайських ЗМІ зі штаб-квартирою в Sohu Internet Plaza в районі Хайдянь у Пекіні. Основними країнами, на які спрямована політика ЗМІ, є Китай — 87,63%, Сполучені Штати — 3,40%, Гонконг — 1,93%, Тайвань — 1,79%, Японія — 0,63%; на інші припадає 4,62%.

NetEase, Inc.  — китайська інтернет-технологічна компанія, що надає онлайн-послуги, орієнтовані на контент, спільноту, комунікації та комерцію. Компанія має ресурс 163.com, щорічна відвідуваність якого з 2008 року становить щонайменше 1,8 мільйона.

Основними країнами, на які спрямована політика ресурсу, є Китай — 73,03%, Гонконг — 17,46%, Сполучені Штати — 1,92%, Бразилія — 1,09%, Філіппіни — 0,87%; на інші країни припадає 5,63% Bilibili.com — веб-сайт для обміну відео з офісом у Шанхаї, де користувачі можуть надсилати, переглядати та додавати накладені коментарі до відео.

З середини 2010-х років Bilibili став однією з головних китайських потокових платформ для трансляції різних відео, як-от документальні фільми, вар’єте та інші оригінальні програми. Bilibili також надає послугу прямого ефіру, де аудиторія може взаємодіяти зі стримерами.

Китайська маячня

І ось на цих ресурсах слово «Хмельницький» таки знаходимо — на жаль, здебільшого в оповідях, цілком співзвучних із російськими фейковими наративами. Хоча на цьому тлі й трапляються, однак, певні інформаційні несподіванки.

Так, Sohu.com достатньо уважно висвітлював відомі висловлювання експрезидента ерефії дмитра медведєва, на якого покладено сьогодні роль одного з найголовніших кремлівських «яструбів». У матеріалі від 25.05.23 р.  наголошується: Захід постачає Україні все більше зброї, а це означає, що після систем ППО, основних бойових танків і винищувачів Україна має можливість отримання на Заході ще й ядерної зброї, поставленої Заходом. І саме тому медведєв підкреслив: якщо справа дійде до того, що Захід поставлятиме ядерну зброю в Україну, то Росія «повинна завдати превентивного ядерного удару».

Видання акцентує на головному «посланні» медведєва: Захід цього ще не зрозумів, вважаючи, що Росія ніколи не здійснить ядерного удару по Україні, але це станеться «за певних обставин». Отже, російський ядерний шантаж пропонується сприймати таки за щиру монету.

27.05.23 р. це ж видання вмістило матеріал безпосередньо про наслідки вибуху в Хмельницькому , що цілком некритично переповідає основні пункти російських фейків: бомба зі «збідненим ураном», надана Великою Британією, вибухнула в Україні, спричинивши поширення радіації на Європу. Зараз найбільше постраждали Польща, Румунія та інші країни.

Згідно з чутками, постачання таблеток йоду та протиядерних засобів у Європі є дефіцитом і спостерігається явище панічного скуповування. Люди накопичують ці запаси для надзвичайних ситуацій. Лише за кілька днів у багатьох частинах Європи було виявлено наявність радіоактивного матеріалу в повітрі, воді, худобі та людях.

Далі цитувати цю маячню немає потреби. Характерно, що автори покладають усю відповідальність за вигадане «радіоактивне забруднення» не на росію (яка завдала ракетного удару по Хмельницькому), не на Україну (яка постраждала від цього удару), а саме на Велику Британію, до якої начебто вже й Польща висловила претензії, які в Лондоні відкинули, переклавши всю провину на «незговірливого» Зеленського (цей цілком вигаданий наратив, як ми побачимо, почав широко гуляти китайськими інтернет-виданнями).

Усе ж Китай проти використання ядерної зброї

Але містить цей матеріал і ще одну суто китайську ознаку: «Росія безстрашна, коли справа стосується ядерної зброї. Однак, незважаючи на величезні можливості Росії у сфері ядерної зброї, наразі це не найкраще рішення. Світове співтовариство вкрай обережно ставиться до застосування ядерної зброї, адже ядерна війна принесе всьому світу багато лиха. Тому особливо важливо знайти мирне рішення».

Поза сумнівом, Китай проти використання ядерної зброї будь-де, і ця його позиція послідовна. Утім вже наступного дня, 28.05.23 р., той же інтернет-ресурс виступає з цілком несподіваною як для комуністичного Китаю заявою: «Якщо швидкості постачання західної допомоги Україні були недостатніми, то погрози Медведєва однозначно прискорили цей процес, тож Україна повинна вручити йому медаль. Навіть якщо в майбутньому колишній президент росії потрапить на суд до Гааги, Україні доведеться вручити цю медаль».

Отже, вважати медіапростір КНР цілком і в усьому передбачуваним теж було б спрощенням. Хоча, з іншого боку, подібні нотки лунають сьогодні і в заявах російських «розсерджених патріотів» на кшталт сумнозвісного гіркіна.

Звичайно, цитована вище заява в китайських ЗМІ є, радше, відхиленням від мейнстріму. Того ж дня ресурс NetEase у матеріалі повернув усе на свої місця: «Напружена ситуація і ядерна радіаційна криза, з якою зіткнулася Польща, викликали широке занепокоєння в міжнародному співтоваристві. Президент Польщі Дуда звернувся до британського премєр-міністра Сунака з проханням про компенсацію і ліквідацію ядерної небезпеки, але британці відмовилися, що призвело до погіршення відносин між двома країнами».

А ресурс Bilibili.com того ж дня, 28.05.2023 р., взагалі малює апокаліптичні картини: «Я дуже сподіваюся, що Китай зможе надати допомогу. Китай терміново пропонує допомогу для багатьох міст Польщі. Радіація в основному зросла в шість-сім разів. Обсяг і зона забруднення від вибуху бомби зі збідненим ураном приблизно такі ж, як і при витоку ядерного палива на Чорнобильській АЕС у 1986 році». Ні більше ні менше.

Про джерела такої інформації питати годі, адже ніякого фактичного підґрунтя для неї немає й бути не могло. Зате далі китайське видання наводить ще й абсолютно фантастичні дані щодо кількості смертей від застосування снарядів зі збідненим ураном у Сербії та в Іраку. І винен в усьо­му, звісно, за маніпулятивною теорією, американський імперіалізм.

А що Тайвань?

Така найбрутальніша і найпримітивніша пропаганда подолала навіть протоку, що відокремлює комуністичну КНР і демократичну китайську республіку на Тайвані. Тайванські «Новини Хуасінь» 30.05.2023 р. в матеріалі  переплюнули, здається, навіть пропагандистів з континенту: «П’ять тисяч бомб зі збідненим ураном на території України були підірвані російськими бомбардуваннями. Те, що країни Заходу надіслали Україні не допомогу, а людські черепи та смертоносну ядерну радіацію, є незаперечним. Більшість надісланої зброї підірвалася на складах або по дорозі до фронтів».

Звісно, така тональність повідомлень є для Тайваню нехарактерною, але присутня вона навіть тут — бо ж, як свідчать наведені вище цифри, значною частиною авдиторії цитованих вище китайських інтернет-видань є саме «співвітчизники за кордоном».

Отже, наративи російських фейків впали в Китаї на вдячний ґрунт. Звісно, їх дія тут інша, аніж у країнах Заходу. В ЄС вони мають підсилити позиції тих маргінальних на сьогодні політиків, які прагнуть за будь-яку ціну «обілити» росію та путіна і посадити Україну за стіл переговорів на російських умовах. У комуністичному Китаї, натомість, громадська думка не визначає політику. Вона лише відображає те, чого хоче від свого народу «великий і мудрий керманич товариш Сі».

Напевно, українському посольству в Пекіні варто було б ретельно відслідковувати публікації, що ретранслюють російські фейки (зокрема й на чималу китайську діаспору в усьому демократичному світі), і щоразу просити вмістити коректне спростування з офіційною українською позицією. Це дасть не надто багато, але стане корисним складником зусиль Києва утримати Китай від перетину тих «червоних ліній», за якими його формальний «нейтралітет» перетвориться вже на явне пособництво агресору.

Ірина ІВАНИШИН,  кандидат хімічних наук,

Максим СТРІХА, доктор фізико-математичних наук