«Чим моє горе відрізняється?» Мати загиблого в авіатрощі під Чугуєвом курсанта продовжує добиватися справедливості

Верховний Суд України назвав «малозначною» справу за позовом Катерини Хом’ячук, матері загиблого в авіакатастрофі під Чугуєвом курсанта, та відмовив у відкритті касаційного провадження.

Тобто, простіше кажучи, навіть не захотів розглядати справу.

Про історію пані Катерини ми вже писали в червні 2021 року. І навіть здавалося, що в непорозумінні вже давно поставлено крапку. Аж ні!

В той час, коли Україна виборює на полі бою право бути вільною і цивілізованою державою, понад два роки триває особиста «війна» Катерини Хом’ячук з чиновниками.

«Не таке» посвідчення

Її життя раптово змінилося у вересні 2020-го. Тоді, нагадаємо, всю Україну сколихнула трагедія під Чугуєвом на Харківщині: в авіатрощі літака Ан-26Ш загинуло 26 осіб, 19 із них — курсанти Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба.

Серед них був і син пані Катерини — 21-річний Максим Хом’ячук. Біль від особистої родинної трагедії загострила несправедливість: родинам усіх курсантів тоді надали статус членів сім’ї загиблого військовослужбовця.

От тільки на Вінниччині, в Оратівському районі, вирішили, що Катерина Хом’ячук на такий статус чомусь не заслуговує. Така ж доля спіткала і родину курсанта Богдана Матвійчука з Житомирщини. Тільки цим двом родинам відмовили в наданні такого статусу, бо… не знайшли законних підстав!

Лише після втручання офісу омбудсмана та «України молодої» справедливість було відновлено. І на початку серпня 2021 року Катерина Хом’ячук таки отримала вистраждане посвідчення матері військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби.

Видав його Вінницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (колишній військкомат). Разом із цим посвідченням жінка отримала право на передбачені законом пільги та змогла достроково оформити пенсію.

Тут варто пояснити, що видів посвідчень, які отримують родини загиблих військовослужбовців, є два. Так зване «сіре» (його видають органи соціального захисту населення) та «чорне» (видають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відрізняються ці посвідчення видами і розмірами пільг. Водночас наявність одного посвідчення жодним чином не є перешкодою для отримання іншого. Тому юристи зазвичай радять: аби сповна користуватися передбаченими державою пільгами, краще отримувати обидва посвідчення.

Пані Катерина отримала «чорне» посвідчення і на той час навіть не задумувалась про «сіре». Але вже в жовтні того ж року жінці відмовили в нарахуванні пенсії, бо в неї трохи «не таке» посвідчення, та припинили виплати!

На посвідченні, яке дало би право на призначення пенсії, як пояснило у своєму листі Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області, має бути написано «Посвідчення члена сім’ї загиблого», а в Катерини Хом’ячук написано тільки «Посвідчення». А немає «правильного напису» — немає і пенсії!

Щоправда, виплати згодом, після роз’яснення Міністерства у справах ветеранів, таки поновили. Обійшлося навіть без втручання преси. Проте жінка, аби знову не опинитися в подібній ситуації та щоб мати пільги, які не передбачає «чорне» посвідчення (наприклад, на придбання дров, що для села є важливим), вирішила отримати документ, без якого її втрата сина для чиновників чомусь виглядає непереконливою.

І тут знову почалася вже знайома історія – «не положено»! Навіть з тими ж самими формулюваннями! Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної військової адміністрації у видачі такого посвідчення та встановлення матері курсанта статусу члена сім’ї загиблого ветерана війни відмовило, мотивуючи відсутністю правових підстав!

Оскільки смерть сина пані Катерини «не пов’язана із захистом Батьківщини». Точнісінько як це було рік тому! Хоча частина батьків інших загиблих курсантів такі посвідчення отримували без проблем!

«Чим моє горе відрізняється від горя інших батьків?»

Жінка звернулася до суду. Але й третя влада підстав задовольнити позов матері не знайшла. Та якби ж вона хотіла чогось неймовірного! Вона ж лише прагнула мати те, що вже отримали родини інших загиблих курсантів!

Як наголошується в описовій частині Вінницького окружного адміністративного суду, з рішенням якого погодився потім і апеляційний суд, Максим Хом’ячук загинув у мирний час і не брав участі у захисті Батьківщини та не перебував у районні проведення воєнних дій.

Однак в абзаці першому пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначено, що до сімей загиблих ветеранів війни належать: сім’ї осіб, ... які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов’язків військової служби.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» Максим Хом’ячук виконував обов’язки військової служби, а 12-та Регіональна військово-лікарська комісія зі встановлення причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва у колишніх військовослужбовців (протокол №459 від 15 жовтня 2020 року) зазначила, що травма солдата Хом’ячука 1999 року народження та причина смерті «пов’язані з виконанням обов’язків військової служби».

Верховний Суд, куди звернулася жінка з касаційною скаргою, взагалі не став займатися такою «дріб’язковою» справою, або, як він сам вважає, «малозначною».

У своєму висновку Верховний Суд звертає увагу на те, що «можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить винятково від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (…) значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу».

Також у цьому ж висновку наголошується: відповідно до Рекомендацій №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 р. скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу в рамках таких справ, «які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону».

Даруйте, але хіба тут якраз не той випадок? Коли закон трактується по-різному в кожній конкретній області? А щодо «суспільного інтересу», то тема авіакатастрофи літака під Чугуєвом та загиблих у ній людей не сходила зі шпальт видань та випусків теленовин упродовж кількох місяців!

І так, для «учасника справи» Катерини Хом’ячук, яка чомусь, як і частина родин інших загиблих курсантів, не може отримати посвідчення, яке гарантуватиме їй передбачені законом пільги, це має виняткове значення! Хіба не третя влада в цих хитросплетіннях законів має розставити усі крапки над «і»?

«Найбільше в цій ситуації мене зачіпає несправедливість. Чим моє горе відрізняється від горя інших батьків? Вони не оббивають пороги чиновницьких кабінетів і судів, а я чомусь мушу вже кілька років терпіти це приниження, — каже в коментарі «УМ» Катерина Хом’ячук.

— Мати Дмитра Донця, який загинув разом із моїм сином, із Чернігівщини, отримала статус і посвідчення члена сім’ї загиблого. Мати Андрія Роспотнюка з Полтавщини — теж. Так само отримали його й інші родини загиблих хлопців. А що ж зі мною не так? Для мене це боротьба не за посвідчення, а за пам’ять про мого сина. Він, як й інші хлопці, прийняв таку ж страшну й мученицьку смерть у небі. Чому ж на землі їх намагаються розділити? Поверніть мені сина, і ніякі посвідчення мені не будуть потрібні».