Ті, хто розірвали коло насильства. В Україні успішно працює мережа служб та сервісів, що допомагають жінкам

Студентка, яку ревнував та бив чоловік; жінка з дітьми, позбавлена грошей і житла; подруга, яку знецінював бойфренд; молодиця, яку ґвалтував і примушував до абортів чоловік — ці прояви фізичного, економічного, психологічного та сексуального видів насильства були описані у минулому номері «України молодої» (№18 від 3.05.23).

Там же йшлося і про інструменти та сервіси, куди UNFPA, Фонд у галузі народонаселення в Україні радить звертатися постраждалим від гендерно зумовленого (ГЗН) і домашнього насильства.

Сьогодні ми пропонуємо ближче познайомитися з проєктами UNFPA, що успішно допомагають жінкам, які потрапили у складні життєві ситуації, отримати консультацію, підтримку, допомогу, а отже розірвати коло насильства.

Представництво UNFPA в Україні працює з 1997 року. Одним із напрямків його діяльності є протидія та запобігання домашньому та гендерно зумовленому насильству.

Зокрема розбудова системи реагування на такі випадки, розвиток серісів та служб допомоги, та інформування суспільства по тематиці ГЗН. У 2015 році Фонд запустив Національну інформаційну програму «Розірви коло».

Мета кампанії — не допустити, щоб будь-який випадок насильства сприймався як норма. Також щоб постраждалі мали куди звернутися по допомогу, а кожен свідок не залишався байдужим чи толерантним до нього. Проєкт «Розірви коло» змінює поведінку через підвищення обізнаності про види та ознаки насильства, інформування  населення про доступні сервіси допомоги.

Якщо представити роботу проєкта у цифрах, вони приголомшують: щорічно кампанія переконує близько 15 мільйонів українців не терпіти та не толерувати насильство.

У кожної людини, що звертається по допомогу у випадках насильства – своя особлива та непроста історія. І досить часто, завдяки роботі сервісів підтримки, такі історії мають щасливе продовження.

Так, наприклад, на основі «Розірви коло» була створена платформа кар’єрної допомоги – «ВОНА хаб». Саме тут жінки отримують індивідуальну підтримку кар’єрних радниць у пошуку роботи.

Радниці допомагають жінкам скласти резюме і бізнес-план, визначити професійні пріоритети. Консультантки можуть підтримувати жінку до остаточного працевлаштування. Клієнткам пропонують курси, тренінги та вебінари для розвитку професійних і комунікативних навичок, дають поради щодо побудови кар’єри, знайомлять з актуальними вакансіями.

Жінки також мають доступ до безкоштовних сеансів у психологів, якщо вони цього потребують. Жінки з усієї України, котрі постраждали від насильства, перебувають у групі ризику або знаходяться у складних життєвих обставинах, можуть відкрити для себе можливості цього ресурсу за посиланням чи його сторінки в Instagram. Або завітати в один з офлайн хабів, що працюють у семи містах України.

Власний бізнес — реально

Ось історія Марини, яка виїхала з Херсонщини через два місяці після повномасштабного вторгнення  і змогла здобути економічну незалежність завдяки програмі «ВОНА хаб», а до того жінка довго не наважувалася піти від чоловіка.

 «…Спочатку я робила все не для себе, а для чоловіка. Худнула, щоб бути гарною для нього. Багато та смачно готувала, я намагалася бути господинею, щоб йому було затишно. Вийшла на роботу, коли дитині не виповнилося і двох років, щоб поповнювати наш сімейний бюджет.

 А після розлучення зрозуміла, що не треба це робити для когось, треба це все робити винятково заради власного зростання. Вирішила поїхати на навчання, щоб поповнити свої знання. Почала подорожувати з подругами та донькою.

До війни в мене були плани – відкрити приватний центр у своєму місті для розвитку дітей. Дізналася в інтернеті, що проводиться набір на навчання в ІТ. Я замислювалася над тим, як можу побудувати бізнес-план, щоб розвиватися офлайн і онлайн, тому заповнила заявку.

Так я познайомилася з кар’єрною радницею «ВОНА хаб» Тетяною, пройшла співбесіди, заповнила всі анкети. Навчання було гарним, з нами займалася кураторка, в нас були як практична, так і теоретична частини. Мені стало зрозуміло, якщо я наважуся зробити свій проєкт, я зможу його реалізовувати. Курси дали мені впевненість у тому, що я можу це зробити, та покрокову інструкцію, як саме це зробити.

Це дуже круто, дуже класно, що існують такі проєкти як «ВОНА хаб», бо ти відчуваєш себе потрібною. Відчуваєш, що в тебе є допомога».

Вихід є завжди

Син-алкоголік відбирає пенсію у немічної матері, чоловік підіймає руку на дружину і дітей, старша сестра принижує молодшу й погрожує вигнати з будинку, який лишився їм у спадок — це лише декілька прикладів із життя постраждалих від ГЗН і домашнього насильства, із якими щоденно працюють мобільні бригади соціально-психологічної допомоги UNFPA.

Для підтримки постраждалих Фонд забезпечує роботу 100 мобільних бригад у 21 регіоні України, про які можна почитати за посиланням. Від початку повномасштабної війни, фахівці бригад надають допомогу також постраждалим від травм і насильства, пов’язаних із війною. За час роботи, станом на початок березня, мобільні бригади надали допомогу майже 78 тисячам людей.

Скільки Тетяна пам’ятала свій шлюб, він минав у п’яному чаду чоловіка. Навіть на виписку з пологового той не з’явився, бо відзначав із однофляжниками народження третьої доньки.

Кілька разів Тетяна збиралася піти від нього, але не було куди йти. Свекор із свекрухою лякали, мовляв, кинеш нашого сина, відберемо дітей і виженемо геть з будинку. Синка натомість всіляко виправдовували, навіть якщо піднімав руку на дружину.

Поліція вже добре знала їхню проблемну родину, бо щоразу складала адмінпротоколи, які алкоголік все одно порушував. Та коли чоловік побив старшу доньку, терпець увірвався не тільки Тетяні. Поліція передала матеріали до Служби у справах дітей.

За фактом домашнього насильства відкрили кримінальне провадження стосовно чоловіка. Він лютував все сильніше, і знову знадобилася підтримка. З консультацією до родини приїхала мобільна бригада соціально-психологічної допомоги.

Фахівці зустрілися з Тетяною у неї вдома. Розповіли про бюрократичні моменти, пояснили, як захиститися від кривдника юридично, куди можна звертатися по правову допомогу.

Постійні приїзди поліції, перевірки соціальних служб, робота мобільної бригади тиснули на чоловіка-п’яницю, тож він сам переїхав до своїх батьків. А діти надзвичайно зраділи цьому факту, вони давно просили маму розлучитися з батьком.

Попереду в Тетяни – нові зміни. Їй потрібно соціалізуватися після тривалої декретної відпустки. Знайти роботу, щоб відчути себе незалежною. Для цього доведеться докласти чимало зусиль: скласти план дій, продумати його реалізацію, зважити всі «за» та «проти». І головне – діяти. На зміни Тетяна налаштована рішуче.

Свідки мають діяти

Кожен із нас хоча б раз у житті ставав свідком домашнього насильства і, звісно, реагував по-своєму. Хтось волів нічого не помічати, мовляв, сімейні справи, не слід в них втручатися.

Дехто давав поради, а хтось допомагав сам чи викликав поліцію. Це складна ситуація, в якій одразу важко прийняти правильне рішення, тому варто знати алгоритм дії. Про необхідні кроки, які треба здійснити, ставши свідком, йдеться на сайті «Розірви коло» у розділі «Допомогти іншим => Я свідок».

Тут дуже докладно пояснюється, як оцінити ситуацію, викликати поліцію, звернутися по медичну допомогу, зафіксувати побачене, повідомити відповідні органи, порадити звернутися по допомогу.  Але найголовніше, ставши свідком будь-якого прояву ГЗН, – не залишатися байдужим до нього.

Марійка була симпатичною, але якоюсь полохливою, невпевненою. Ніхто ніколи не чув її монологів у відділі, тільки «так» або «ні». Ніколи вона не брала участі ні у корпоративах, ні у вилазках на природу.

Ніколи не розповідала про сім’ю, хоч завжди спішила додому. Якось у свій день народження Марійка на роботу не вийшла, і колеги вирішили зайти до неї, привітати.

Та іменинницю «привітав» синцями старший брат. Виявилося, він вимагав у Марійки гроші на чергову дозу, і  вже не вперше розпускав кулаки. Колеги побачили потрощені меблі і сфотографували їх.

Переконали Марійку зняти побої і пішли разом у поліцію, щоб подати заяву на кривдника. Це був перший крок, який ніяк не наважувалася зробити Марійка. Жінка вважала, раз вони залишилися без батьків, то має собою замінити їх нехай і старшому, але безробітному брату.

Зараз, дякуючи постійній підтримці колег, Марійка проходить психологічну реабілітацію. Завдяки їх небайдужості вона добре усвідомлює ненормальність ситуації, в якій опинилася. Колеги стверджують, що жінка  вже стала посміхатися, і це їй дуже личить.

Підтримайте постраждалих

В жодному разі не можна виправдовувати людей, які вдаються до насильства. Ні за яких обставин не підтримувати думку, що насильство, спричинене психічними захворюваннями, відсутністю навичок управління гнівом, вживанням алкоголю та наркотиків, стрессом, може допускатися. Насильство — це вибір агресора. І насильству можна запобігти.

Коли постраждалі розповідають про наругу, з якою вони стикнулися в житті, вірте їм. Ви можете бути першою і єдиною людиною, якій він або вона розповість про це. Повірте і підтримайте будь-яке їх рішення, не засуджуючи. Допоможіть жертві сказати категоричне «ні» насильству у будь-яких його проявах, не залишаючи насильству жодних «але».   

За підтримки небайдужих людей та фахової допомоги спеціалістів сервісів та служб розривається коло нездорових стосунків, у яких домінували сила, агресія, примус. На їх місце приходять впевненість, самоповага, бажання досягти творчих, професійних успіхів.

Тоді виростають крила і з’являється солодке відчуття свободи. Ті сотні тисяч жінок, кого силоміць утримували у мороку, розривають порочне коло і йдуть жити вільним, привабливим, різноманітним життям.

Завжди треба пам’ятати, що є люди, які підтримають, також є фахівці та сервіси що проконсультують та нададуть допомогу та підтримку, тому не бійтеся і не мовчіть, не залишайтеся наодинці з кривдником.

Державна гаряча лінія за номером 1547 та Національна гаряча лінія з протидії домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації за номером 116 123 (для дзвінків з мобільних) або 0 800 500 335 (для дзвінків зі стаціонарних телефонів).

Більше матеріалів про види та прояви насильства, план безпеки та поради свідкам, особисті історії постраждалих,  інформація та контакти про наявні сервіси та служби можна знайти на сайті кампанії «Розірви коло»
 

Іванна ЗОЛОТАРЕНКО