Винен завжди кривдник: головне про платформу для допомоги постраждалим від насильства українкам

14 місяців війни в Україні сформували у свідомості українців несприйняття видимого насильства — воно згуртувало волю, енергію, силу нації, і народ сказав: ми не дамо себе неволити! Це відбулося явно і миттєво з очевидним насильником.

Проте нікуди не поділося насильство приховане, яке існувало й існує не тільки в нашій країні, а й у багатьох інших, розвинених, благополучних державах, з тією різницею, що в останніх давно розвивається дієва система допомоги.

Та добра новина у тому, що й в Україні крига скресла: з 2015 року працює Програма UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, з протидії та запобігання домашньому та гендерно зумовленому насильству.

Одним із найпоширеніших порушень прав людини у світі є насильство проти жінок і дівчат. Вражаючі цифри наводить звіт UNIFEM, Жіночого Фонду ООН, згідно з яким кожна третя (!) жінка у світі за своє життя потерпає від якогось виду насильства.

В Україні ж щороку 2 мільйони осіб страждають від різних проявів насильства. І незважаючи на це, медіа фіксують, що у нас лише близько 5% людей від загального числа звертається до поліції.

Причини цього можуть критися у відсутності інформації, у хибному розумінні «хто винен», у міфологізації стосунків. Насильства, звісно, зазнають і чоловіки, особливо під час війни, проте деякі його форми стосуються жіночої статі набагато більше.

Наприклад, зґвалтування, домагання, домашнє насильство, економічні обмеження тощо. Таке насильство вважається гендерно зумовленим (ГЗН).

Психологи, юристи, лікарі, соцпрацівники стверджують, що будь-які форми насильства є абсолютно неприйнятними. Це аксіома, це треба запам’ятати на все життя! У насильстві завжди винен кривдник.

У нашому суспільстві до подолання гендерної нерівності ще далеко. Чоловіки хизуються своїм привілейованим положенням і зловживають ним. Тому у випадку ГЗН вони, швидше за все, звинувачують жінку у «провокаторстві», а остання воліє не вчиняти скандалу і мовчить, не пише заяву до поліції.

У підсумку, зло лишається не покараним, і гендерно зумовлене насильство набуває системного вигляду.

Ситуацію ускладнює те, що деякі види насилля стали настільки унормованими в нашому житті, що жінки навіть не можуть ідентифікувати в них форму примусу і сприймають це як належне.

Звісно, якщо жінку побили, то все зрозуміло. Але якщо чоловік забороняє спілкуватися з друзями, ходити на навчання чи силує до «подружніх обов’язків», все не так очевидно. Багато хто навіть не здогадується, що це теж є проявами насильства.

Фізичне насильство

Одним із видів ГЗН є фізичне насильство. Це побої, тілесні ушкодження, порушення психічного здоров’я, приниження гідності. Ба більше — погрози позбавити життя чи створення ситуації, яка може становити загрозу здоров’ю та безпеці. Примус до вживанняи алкоголю або наркотиків. Позбавлення їжі, перешкоджання відпочинку чи сну. Переміщення у межах однієї держави або за кордон із застосуванням сили, погроз чи обману.

...Тетяна часто приходила на пари із синцями і пояснювала подругам, мовляв, це косметолог невдало зробила укол, потрапила в судину — от і вигляд , неначе чоловік ударив. Подруги давно запримітили, що Тетяна із веселої дівчини перетворилася на залякане дівчисько, яке здригається, коли хтось голосно її покличе. Сумнівалися вони, вислуховуючи чергову байку про злого пса, неуважного водія, що Таня говорить правду.

Якось Тетяна обмовилася, що чоловік її дуже ревнує, забороняє ходити на пари, а їй так хочеться учитися і спілкуватися з ровесниками. Таня була у відчаї, не знала, що робити. Подруги проявили не лише чуйність, а й обізнаність.

Дівчині дали контакт гарячої лінії, де вона змогла проконсультуватися з психологом і юристом, переконавшись, що життя в постійному страху призводить до низької самооцінки та нездужання, про що докладно пояснюється на сайті.

Так у Тані розірвалося коло домашнього насильства: фахівець пояснила їй, що її чоловік постійно вчиняв наругу, якої не заслуговує жодна людина у світі, хай там як. Не можна робити вигляд, що б’є — значить любить.

Дівчині розповіли, які кроки вона має здійснити, щоб не страждати, порадили збирати докази насильства (фото побоїв, свідчення сусідів) і звертатися у поліцію. Кривдник має бути покараним.

Економічне насильство —

ще один вид ГЗН. Його прояви спостерігаються в умисному позбавленні однією особою або групою осіб іншої людини житла, їжі, одягу будь-якого майна чи коштів, на які постраждалі мають передбачене законом право.

...Ліна народила за 12 років у шлюбі трьох діточок. Працювати за фахом бухгалтера не довелося. Спочатку діти малі були, потім садочок, школа. Та й чоловік вважав, що її робота — вдома, серед каструль і підгузків.

Зайвої копійки не давав на продукти, не кажучи вже про модний одяг. А коли Ліна намагалася йому пояснити, що вона молода і потребує хоча б косметики, він у відповідь кидав їй: «Ти страшна й стара. Будеш рипатися, взагалі вижену геть, кому ти потрібна».

І жінка боялася піти, бо роботи не мала, досвіду не мала, грошей теж. А як годувати дітей? Та все ж наважилась дізнатися про наявні служби підтримки на сайті та звернутися по допомогу. Переїхала спочатку у притулок, потім звернулась до «ВОНА хаб», де їй допомогли підготувати резюме, пішла на курси. Сьогодні Ліна відкрила свою кав’ярню і як страшний сон згадує минуле.

Психологічне насильство —

це третій вид ГЗН, суть його — впливати на психіку іншої особи шляхом словесних образ або погроз, переслідуванням, залякуванням, маніпуляціями, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та завдається шкода психічному здоров’ю.

...Марині заздрили всі подруги. Її бойфренд був високий, широкоплечий, спортивний інтелектуал. Їх вважали красивою і гармонійною парою. Проте нікому не спадало на думку, що з часом, лишаючись на самоті, Марина вислуховувала образи, ніби її українське видавництво уже тому другосортне, що українське, а не російське. Що ходити разом на українські вистави немає сенсу, бо там суцільна профанація, а не мистецтво.

Далі — більше: думка Марини про прочитану навіть зарубіжну книжку, відвідану виставку чи концерт була неправильною, тому що протирічила думці бойфренда. Бойфренд всіляко намагався примусити Марину думати саме як він. Образи та дошкульні жарти на адресу Марини стали звучати і в колі друзів. Війна з країною-терористом розставила все по своїх місцях, проте розрив у парі трапився раніше.

І Марина відчула спокій, що не спілкується з кривдником, не напружується, щоб гідно відбити нападки, не переживає через безпідставну критику. Її не лякала думка, що вважатиметься «кинутою».

Жінка почала шукати інформацію про прояви психологічного насильства і знайшла на сайті у розділі «Корисні матеріали» багато історій цього прихованого виду насильства, яке калічить не менше за фізичне. Тому радить нікому не залишатися толерантним до цього.

Сексуальне насильство —

четвертий вид ГЗН, що свідчить про протиправне посягання на статеву недоторканість іншої людини, а також дії сексуального характеру щодо неповнолітньої особи.

Цей вид насильства найчастіший у світі, він не залежить від того, чи людину зґвалтували у шлюбі, чи поза ним; примушують до небажаних сексуальних контактів; торкаються до інтимних частин її тіла проти волі; примушують до сексу з іншими людьми; примушують до збочених форм сексуальних стосунків; примушують займатися порноіндустрією чи секс-бізнесом; примушують до вагітності або аборту; примушують до спостереження за статевим контактом кривдника.

...Вікторія, молода, спортивна жінка, рано вийшла заміж, їй ледь виповнилося 18. Чоловік, набагато старший за неї, був її тренером з гімнастики і першим сексуальним партнером. До весілля у них траплялися статеві стосунки, але не дуже часто. Вікторія не те, щоб була від них у захваті, просто відсутність досвіду не давала їй зрозуміти, що саме в них не так.

У першу шлюбну ніч чоловік примусив Вікторію задовольнити його сексуальне бажання у неприродний спосіб. Молода жінка розплакалась, бо не знала, що від неї вимагають, а чоловік натомість грубо зґвалтував її.

Відтоді це та інші статеві акти повторювалися щоночі, і коли Вікторія завагітніла, дуже зраділа, що нарешті припиняться огидні тортури. Проте чоловік змусив жінку позбутися плоду, бо інакше, за його словами, він змушений буде ходити до повій. Вдруге завагітнівши, Вікторія приховувала її, поки могла. І народила дівчинку.

Та відтоді чоловік прискіпливо спостерігав за її циклом і примушував кілька разів переривати вагітність. Лікарі виявилися не байдужими і порадили Вікторії звернутися до фахівців мобільної бригади соціально-психологічної допомоги.

Жінка не побоялася рішучих дій, розірвала порочне коло насильства, звернувшись по допомогу та підтримку. Контакти мобільних бригад соціально-психологічної допомоги в твоєму місті можна знайти на сайті у розділі «Отримай допомогу».

Українські жінки — сильні і розумні, тому мають знати інструменти, якими можна скористатися, аби зло було покаране.

Усім, хто відчуває потребу у будь-якій підтримці від насильства, можна і треба звертатися по допомогу. У випадках, коли необхідно втручання поліції, дзвоніть до Національної поліції України за телефоном: 102.

Отримати психологічну допомогу, консультацію з будь-яких питань ГЗН, дізнатися, який необхідний сервіс підтримки краще обрати можна, зателефонувавши на гарячу лінію за телефоном: 116 123 (з мобільного) або 0 800 500 335 (з мобільного та стаціонарного).

Це Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації. Тут цілодобова, безкоштовна і конфіденційна інформаційна та психологічна підтримка.
Також є Урядова гаряча лінія за телефоном: 1547. Надає Інформаційні консультації, психологічну підтримку.

Дізнавайтесь більше про види та прояви насильства, як скласти особистий план безпеки, як допомогти, якщо ти свідок насильства, а також про наявні служби допомоги та їх контакти, на сайті «Розірви коло».

Іванна ЗОЛОТАРЕНКО