Щоб Європа пам'ятала: українці провели у Німеччині акцію «Рік незламності: зупиніть війну, ми хочемо додому!»

Десятий рік, як росія тероризує та захоплює нашу Батьківщину.

Можливо, у світі, де не чути завивання сирен повітряної тривоги і канонади обстрілів, хтось і втомлюється від новин з українського фронту, але ми, українці, ні на мить не припиняємо боротьбу з ворогом, усіма способами наближаємо нашу Перемогу.

Тут, за кордоном, у вимушеному прихисткові ми намагаємося не втратити жодної нагоди, щоб нагадати цивілізованій Європі: в її географічному центрі кояться злочини проти людяності, триває кривава війна, яку треба якнайшвидше зупинити — всебічною допомогою Україні, яка стала на захист континенту від путінських варварів. Наші земляки демонструють усьому світові єдність та шану рідним героям.

Укотре українці зібралися на центральній площі німецького міста Регенсбург, на Haidplatz, і провели акцію «Рік незламності: зупиніть війну, ми хочемо додому!».

Організувала її «Hromada Regensburg e.V.». Це українсько-баварське об’єднання створено три місяці тому для підтримки і допомоги нашим землякам.

Керівник організації Олександр Головченко запевняє: попри велику турботу і підтримку, яку надає українським переселенцям уряд Німеччини, місцева влада, багато наших земляків рветься додому.

«Німецьке суспільство сприймає всіх мігрантів майже однаково: думають, що це люди, які приїхали сюди жити. Українці відрізняються від інших мігрантів тим, що не хочуть залишатись у Німеччині. Тому наші заклики: «Дайте нам танки!», «Дайте нам літаки!», «Дайте нам ­зброю!» — лише для того, щоб ми змогли перемогти, відвоювати свою землю, і щоб люди мали змогу повернутись до своїх рідних, до своїх близьких, — додому».

За словами Олександра, суверенна демократична Україна потрібна і тим нашим землякам, які вирішили залишитися в Німеччині, і тим, хто живе тут уже багато років, чиї батьки народилися тут: «Саме в Україні завжди є і буде частина нашого серця. А доки ми тут, будемо триматися разом, підтримувати одне одного, дбати про наших поранених хлопців та донатити тим, хто допомагає нам виграти цю війну».

Катерина Кондрашова, активістка організації, розповіла, що в підготовці акції взяли участь усі небайдужі: «Разом писали сценарій, малювали плакати, готували гасла. У всіх була можливість додати частинку своєї душі в спільну справу».

Наталі Крижановська теж активно долучилася до новоствореної організації. «Ми далеко від дому, але серце все одно болить за рідну Україну та за рідний дім. Дуже вдячні мешканцям міста за прихисток та за ту допомогу, яку вони надають Україні. Потрібно привертати увагу всього світу для підтримки нашої держави! Треба робити все, щоб ця війна завершилася та ми мали змогу повернутися додому!»

Учасниця об’єднання Лариса Євлахова опікується створенням хендмейд-виробів — їх під час ації реалізували на пожертви для ЗСУ. Активістка розповіла, що основний меседж заходу задали саме діти: «Вони кожного дня питають, коли нарешті повернуться додому та побачать свого тата, діда, брата, свою кімнату... Вони — щирі українці й дуже люблять свою країну. І чекають, вірять у Перемогу України, в перемогу добра і світла. Вони підготували малюнки, листівки, хенд­мейд голубів миру».

Акція тривала дві години. Українських ораторів змінювали німецькі, а співочий колектив «Світанок» подарував вінок українських пісень.

Зворушливим моментом акції стала потужна молитва за Україну під орудою трьох українських священників — православної, греко-католицької та євангелістської церков. І саме в цей час у небі над учасниками акції прокружляв коло лелека. Символічно.

Підтримати українців прийшли очільниці влади міста: лорд-меркиня Гертруда Мальц-Шварцфішер та меркиня Астрід Фройденштейн.

«Росія невиправдано та підло напала на Україну і чинить найстрашнішу, найжахливішу війну на європейській землі, — зазначила у виступі Гертруда Мальц-Шварцфішер. — Звідси, з Регенсбурга, ми не можемо навіть уявити, що переживають люди, які зіштовхнулися з війною, але те єдине, на що ми здатні, — це допомагати, що ми й робимо. І ми не припинимо це робити: будемо робити все, на що здатні, для тих, хто зараз тут, і тих, хто зараз там, в Україні. Робитимемо все можливе, особливо для нашого міста-побратима Одеси. На знак нашої солідарності сьогодні, перед старою Ратушею, вивісять знову український прапор поряд із прапорами Баварії та Євросоюзу. Від щирого серця бажаємо всім українкам та українцям миру. Ми на вашій стороні! Слава Україні!».

Ксенія ЛЯПІНА, студентка Київського університету імені Бориса Грінченка
Регенсбург, Німеччина