Натуральні чорнобривці, сальвії й цинерарії: як у Полтаві вирощують тепличні рослини без жодної «хімії»

Полтавські квітникарки вже підготували для висадки на клумбах міста близько 150 тисяч рослин.

Цех квітникарства комунального підприємства «Декоративні культури» Полтавської міської ради — це три старезні скляні теплиці, збудовані ще у 1935 році, й дві відносно нові, обтягнуті плівкою.

Саме тут вирощують розсаду квітів, якими прикрашають міські клумби. Зараз у цеху гаряче в прямому й переносному сенсах.

Температура всередині теплиць +26, а висока вологість створює парниковий ефект. Тож квітникарки всі чотири сезони носять лише шорти й літні футболки.

— Зазвичай уже з середини весни знайомі починають цікавитись у мене, де я відпочивала, — усміхається квітникарка Оксана. — Відповідаю: «На роботі». Сонячні промені, які проходять крізь скло, надають засмазі особливого відтінку. Тоді ми жартуємо, що стаємо схожими на негренят. Шестеро негренят, бо нас тут шестеро працює.

Колектив квітникарок невеликий і дружний. Вони говорять, що той, хто не любить природи, тут довго не затримується. Квітами треба жити. Тож більшість із них на одному місці вже по півтора десятка років працюють. І сьогоднішня «парилка» для них — узагалі ніщо. Бо це ж не за п’ятдесят градусів, як буває влітку.

Сьогодні тут висаджують цинерарію в пластикові горнятка й пікірують сальвію. Роблять це спритно й швидко. Раз-раз, заштовхали в посудину торф’яної земельки, ввіткнули в неї корінець, поставили у ящик. І вже за кілька хвилин ящик повний, хтось бере й відносить його на стелаж, де рослинки підростатимуть в очікуванні висадки у відкритий грунт.

Із захопленням спостерігаю за швидкими рухами рук квітникарки Ірини, яка займається пікіруванням: пророщені малесенькі стебельця сальвії акуратно виймає із земельної суміші для розсади й акуратно втикає їх рівнесенькими рядочками у ящик, наповнений такою ж сумішшю, попередньо зволоженою. Запитую її, чому вона працює без рукавичок.

Ланкова цеху квітникарства Світлана Царенко.

— Тому, що це дуже ніжний матеріал, його треба відчувати, — пояснює жінка. — Якщо трохи сильніше придавиш, можна зламати стебельце. Ось так, за допомогою спеціальної палички, роблю маленьке заглиблення й вставляю туди корінчик, акуратно придавлюю, щоб не було повітряної капсули. А коли рослинки підростуть, пересадимо їх у горнятка.

— Щороку ми висаджуємо близько 150 тисяч рослин п’ятнадцяти видів, — розповідає ланкова цеху квітникарства Світлана Царенко. — Серед них портулак, колеус, гацанія, капуста декоративна, сеткреазія, канни, хлорофітум… На початку травня зі стелажів вони у стадії викидання пуп’янків почнуть поступово переміщатися на клумби, де квіти повністю розкриються. Кожна клумба формується у своїй кольоровій гамі, тому на одній переважають петунії, на іншій — чорнобривці, ще на якійсь — цинерарії. От невисокі чорнобривці, наприклад, у Корпусному парку використовують як обрамлення клумб. Незабаром ми висіємо їх у відкритий ґрунт поряд з теплицями, який поки що прогрівається під скляними рамами. Петунію десь через тиждень почнемо висаджувати у горнятка. А період висадки на клумби триває приблизно півтора місяця, таким чином, одні види квітів змінюють інші, і загалом клумби цвітуть аж до приморозків.

У кожної рослини — свій період сходження. Сальвія, скажімо, проростає через 2-2,5 тижня, а петунія сходить уже на 3—5-й день. Бегонія ж має зернятка, наче пил, тому після посіву дуже довго доводиться чекати паростків. Тож процес пікірування й пересадки триває практично безперервно.  

— Загалом у нас постійно є робота, навіть у вихідні, буває, виходимо, якщо потрібно, — продовжує Світлана Царенко. — Уже з середини червня починаємо збирати зернята квітів, що відцвіли, для висівання в теплиці, інші черенкуємо. Коли вивеземо всі рослини на висадку, тоді займаємося санітарною чисткою теплиць. Виносимо на вулицю всю землю зі стелажів, де живуть шкідники (найчастіше — павутинні кліщі), зачиняємо двері й самі йдемо на два тижні у відпустку. А тут, усередині, все прожарюється під літнім сонцем, як у автоклаві.

Процес пікірування.

Повернувшись із відпустки, обов’язково їдемо у хвойний ліс на заготівлю ґрунту: знімаємо верхній шар, усіяний голками й шишками, а нижній викопуємо й пересіваємо.

Він іде на «подушку», яку викладаємо на стелажах. А вже на неї згодом ставимо горщики чи ящики з рослинами. Вона дуже важлива, оскільки зберігає вологу, тому корінці рослини тягнуться до неї й відтак зміцнюються.

За словами пані Світлани, її колектив створює рослинам найсприятливіші умови, виставляючи ящики на стелажах у залежності від того, люблять вони більше сонця чи менше. Петунія, наприклад, теплолюбна квітка, бегонія почувається краще у напівтіні, цинерарія — середня між ними.

— А ще всі наші квіти мають натуральну красу, — доповнює ланкову квітникарка Оксана. — Ми чи не єдині в Україні, хто не використовує «хімії» при їхньому вирощуванні. Звісно, якщо додати гербіцидів, то квітка буде розкішнішою, але спробуй виростити її красивою без додавання штучних стимуляторів! Тому нюхання квітів на клумбах не несе людям ніякої шкоди.

Весна. Робота в теплицях кипить.

Щороку, каже Світлана Царенко, у колекції квітів додаються нові види, які урізноманітнюють кольорову гаму. Зокрема, колеус вирощується у червоному, бордовому й жовтому кольорах.

Окрім того, у теплицях комунального підприємства вирощують декоративні квіти на продаж. Останнім часом, хваляться квітникарки, в пошані у полтавців сансев’єрія, яку частіше називають «тещин язик». Їх можна придбати безпосередньо на місці за невеликі гроші.