Ложка дьогтю в баку солярки: дешеве пальне на українських АЗС може бути з росії

Автомобільне пальне в Україні продовжує дешевшати — навіть попри попередні прогнози, що навесні цього року ціни на цей товар мають різко стрибнути догори.

Експерти пояснюють: причиною здешевлення стала діяльність трейдерів, які завезли достатній обсяг дешевого пального.

Щоправда, деякі експерти зазначають: частина завезеного має сумнівне похо­дження, аж до його російських коренів.

Що може призвести на вітчизняному паливному ринку до згубних наслідків.

Пік перед ембарго

Як раніше прогнозував Національний банк України, роблячи інфляційні прогнози, бензин, дизельне паливо та автогаз на початку року мали додати 20% до їх минулорічної вартості.

Попереджали, що пальне здорожчає за рахунок повернення системи оподаткування палива на довоєнний рівень, а отже, за очікуванням регулятора, літр бензину марки А-95 у середньому мав коштувати цьогоріч не менш як за 60 гривень, а літр дизельного палива на заправках у середньому мали реалізувати по майже 65 гривень.

Тим часом ми спостерігаємо зовсім іншу картину: бензин А-95 продовжує активно дешевшати і коштує 47,36 гривні за літр, а дизельне пальне реалізують за 48,61 гривні за літр. Хоча, як ми пам’ятаємо, у січні «дев’яносто п’ятий» коштував 50-52 гривні, а дизель — у середньому 54 грн.

На думку галузевих аналітиків, у березні суттєвого здорожчання пального не планується. «Завадили» прогнозам трейдери, які завезли великі партії пального взимку для задоволення всіх потреб споживачів і продовжували активно накопичувати обсяги пального також на тлі побоювань майбутнього дефіциту ресурсу після набрання чинності санкцій ЄС стосовно російських нафтопродуктів від 5 лютого.

Тепер автозаправні станції у боротьбі за покупців змушені знижувати ціни.

Газ, що пахне «родіной»

Утім радість від дешевого пального затьмарюється інформацією про похо­дження цього ресурсу. На думку деяких експертів, він — російський. Причому його, нібито, продовжують завозити і зараз.

Директор консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн стверджує: близько 50% імпорту всього автогазу в Україні становить російський, який прикривається сертифікатами про походження з інших держав.

Через російський демпінг із ринку йдуть постачальники, насамперед європейські: наприклад, у березні фактично зник імпорт автогазу з Румунії.

За оцінками «А-95», частка постачань автогазу, що має ознаки вмісту російського ресурсу, активно зростає з червня 2022 року, а в лютому нинішнього року перевищила 50% загальних обсягів імпорту. За цими даними, автогаз виробництва європейських заводів наразі коштує на 300 доларів за тонну, або на 30% дорожче, ніж газові суміші з усіма ознаками російського походження.

«Цей демпінг унеможливлює імпорт неросійського автогазу, що вже призвело до критичного скорочення його постачань. На початку березня фактично зник імпорт газу з Румунії, яка торік була одним з основних джерел наповнення ринку України. Наступним етапом стане відмова від довгострокових контрактів на постачання газу з Європи й оренди закордонної логістичної інфраструктури. Українські компанії витратили багато місяців на пошук рухомого складу, терміналів, бронювання графіків перевезень у складній транспортній системі ЄС. Ці здобутки задля побудови нової системи постачань автогазу в Україну може бути втрачено», — наголошує Сергій Куюн.

«Турецьке» — значить, «російське»

Виготовлено у країні-терористці, на думку Куюна, і дизель, що його продають на українських АЗС.

«Подібні вантажі до Європи не проходять. І головний фільтр тут — банківська система: аналітики відстежують товарні потоки, виявляють «токсичні» вантажі та відмовляють у фінансуванні цих операцій. Але вже є відповідь ринку і на це — азіатські та арабські банки. До Європи ти навряд чи поїдеш, а ось в Україну — будь ласка!» — каже він.

За словами експерта, якщо основні джерела постачань сумнівного автогазу — Литва, Латвія й Польща, то дизпального — Туреччина і Єгипет. При цьому аналітики очікують, що дисконти на російські наф­топродукти зростатимуть, адже його надлишок у Європі й на Чорному морі збільшується.

На ціни на дизельне пальне також вплине очікуване пониження цінової «стелі» в рамках антиросійських санкцій ЄС. І в цьому контексті радіти зниженим цінам — не зовсім правильно.

Адже збільшення імпорту автогазу і дизпального сумнівного походження загрожує знищенням диверсифікованої системи постачань моторних палив, а відповідно підриває енергетичну безпеку України.

На думку експертів групи «А-95», потік ресурсу сумнівного походження активізувався після 5 лютого, коли набуло чинності європейське ембарго на імпорт російських нафтопродуктів.

Сьогодні дисконти на російське пальне сягають 200 доларів за тонну, або 25% від альтернативних варіантів, що спонукає безліч трейдерів шукати шляхи для його постачання в Україну.

Москва—Касабланка—Київ

На підтримку цієї тези — публікації в міжнародних ЗМІ. Наприклад, стаття авторитетного видання «Уолл Стріт Джорнел» стверджує: країни Північної Африки почали масово імпортувати російські нафтопродукти, що може свідчити про їх використання для обходу санкцій ЄС.

За їхніми даними, імпорт російського дизельного пального в Марокко у січні зріс до 2 млн барелів — проти 600 тис. барелів за весь 2021 рік. У лютому очікувалося прибуття в країну ще щонайменше 1,2 млн барелів.

Також спостерігається зростання в Алжирі та Єгипті. Туніс, який так само майже не імпортував російських нафтопродуктів 2021 року, останніми місяцями поглинає російські поставки дизельного пального, бензину та лігроїну, які зазвичай використовуються для виробництва хімікатів і пластмас. У січні країна імпортувала 2,8 млн барелів російських нафтопродуктів та імпортує ще 3,1 млн барелів цього місяця.

Крім того, збільшення імпорту до Тунісу та Марокко збігається зі зростанням їхнього власного експорту нафтопродуктів, що викликає занепокоєння, бо російські вантажі змішують з іншими нафтопродуктами та реекспортують.
Відтак Марокко, яке раніше не було значним експортером дизельного пального, минулого місяця відправило 280 тис. барелів на Канарські острови Іспанії і ще 270 тис. барелів — до Туреччини, що збіглося з припливом російського дизельного пального до Марокко.

«Наразі невідомо, чи продовжаться ці потоки  найближчими місяцями, оскільки заходи з обмеження цін ускладнять переміщення російських нафтопродуктів по всьому світу», — пишуть в «Уолл Стріт Джорнел», зазначаючи, що продовження описаних потоків залежить від того, наскільки суворо європейські держави дотримуватимуться своїх власних правил, особливо в той час, коли вони шукають нові джерела для заміни втрачених російських поставок.

Тим часом агенція «Блумберг» викрила тіньовий флот російських танкерів, які перевозять підсанкційне пальне. За їхніми даними, принаймні дві компанії з Індії та ОАЕ допомагають росії обходити західні нафтові санкції за допомогою тіньового флоту танкерів. Йдеться про компанії «Фрактал», що зареєстрована у Дубаї, і «Гетік», що у Мумбаї. Спільно вони володіють майном нафтових танкерів на 2 млрд доларів.

«Вони зібрали флот протягом менш ніж року й тепер доставляють по світу мільйони барелів російської нафти», — стверджують журналісти, наголошуючи, що офіси обох компаній зареєстровані у покинутих будівлях, а сайти або не існують узагалі, або неактуальні.

Практично всі танкери, які належать обом компаніям, цього року заходили у російські порти або отримували вантаж із росії шляхом міжкорабельного трансферу. Перший танкер обидві компанії придбали у червні минулого року, а остання купівля була зроблена у лютому цього року.

«Флот «Гетіка» може перевозити близько 30 млн барелів нафти та пального, а транспортна спроможність «Фрактала» — близько 15 млн барелів», — ствер­джує «Блумберг».

Захистити на рівні закону

Отже, гравці ринку, особливо ті, які продають дорожче європейське пальне, вимагають термінових змін до вітчизняного законодавства. Йдеться, зокрема, про внесення кодів нафтопродуктів у постанову Кабміну №1147 від 30 грудня 2015 р., яка впроваджує заборону на імпорт товарів російського походження в Україну.

Наступним кроком має стати впровадження загороджувального мита на пальне невизначеного походження, обсяг якого ліквідував би цінову перевагу російського ресурсу. Також, вважають аналітики, додаткового контролю потребує сертифікація пального.

Зокрема, необхідно налагодити безперервну співпрацю з емітентами сертифікатів про походження у країнах- постачальниках пального на визначення автентичності й кількості виданих сертифікатів.

«2022 року українці зробили неможливе — побудували нову систему постачання пального, позбувшись 100% довоєнних джерел наповнення ринку. Ми стали першою країною Європи, яка відмовилась від російського пального. Та зараз ми ризикуємо втратити цей здобуток, чого ніяк не можна допустити», — резюмував Сергій Куюн.

ДО РЕЧІ

Антирейтинг від ЗМІ

Тим часом галузеве ЗМІ, зокрема видання «Нафторинок», стверджує, що виявлено низку компаній, які можуть продавати російське пальне в Україні. Там склали рейтинг компаній, чий імпорт припадає на країни Балтії і може бути представлений паливом з рф, яке потім можуть продавати в Україні. Очолюють цей рейтинг, за даними «Наф­торинку», ОККО, БРСМ-Нафта та Омнія Трейд.