Українці хочуть знати відповідальних за прорахунки перших днів вторгнення рф: питання до Зеленського

Роковини повномасштабного російського вторгнення мимоволі змусили українців згадати останні дні лютого та перші дні березня, коли ворогу вдалося швидко окупувати південь країни та просунутися в бік Києва.

Чи можна було краще організувати оборону та завчасно почати евакуювати населення, а не заспокоювати словами про «шашлики у травні»?

Звісно, історію не відмотати назад, а у злочинах винна винятково держава-агресор. Утім, чи можна було запобігти трагедіям Бучі, Маріуполя та багатьох інших міст?

Про все це суспільство мовчало рік. Утім нині все частіше журналісти та громадські активісти питають про це владу, як очно (на пресконференціях), так і заочно (в соцмережах).

«Я — президент України»

Журналіст Юрій Бутусов був одним із тих журналістів, кого не акредитували на велику пресконференцію президента Володимира Зеленського, яка відбулася у символічний день — 24 лютого 2023 року.

Тож свої запитання главі держави він почав публікувати у соцмережі під умовною назвою «Питання без відповідей про 24 лютого, ціною у тисячі життів».

«Я багато що почув на річницю великого вторгнення, питань багато. Оскільки президент уникнув відповідей на мої питання, не допустивши мене до пресконференції, я буду публічно ставити питання щодо трагічних подій 24 лютого 2022 року тут. Крок за кроком, і буду сподіватись, що мої читачі допоможуть знайти відповіді», — написав Бутусов у фейсбуці.

Воно й не дивно, адже сам захід минулої п’ятниці продемонстрував, що Верховний Головнокомандувач дуже не любить незручних запитань. Кілька таких запитань тоді поставила лише журналістка «5 каналу» Ганна Рибалка.

Зокрема, вона спитала, чи шкодує він про те, що заспокоював українців мантрами про шашлики у травні та закликав не піддаватися на провокації щодо вторгнення, і чи не вбачає в цьо­му персональної відповідальності. Також вона запитала, яке покарання понесе ексголова СБУ і «друг дитинства» президента Іван Баканов і чи перебуває він зараз в Україні.

Після цього в журналістки відібрали мікрофон. А Зеленський на запитання не відповів, але почав перелічувати свої заслуги на посаді президента.

«Важливо, що ми не втратили державу. Так, це завдяки народу України, Збройним силам, напевно, завдяки трошки і мені, як би вам це неприємно було чути. Так вважають багато людей... Я ніякий не герой, але, напевно, я хоч щось зробив... у нас є натовська зброя, і ми боремось, а не підписуємо зрадницькі договори, Мінські угоди тощо. Ми переможемо, навіть з таким, як є, президентом, а от з тим, що було, ми не перемогли...

І дуже гарно, що, незважаючи на ті чи інші звинувачення, я, президент України, знищив російську присутність у парламенті України, знищив російські телеканали в Україні, знищив олігархів», — сказав глава держави.

«Тепла ванна»

Таку реакцію розкритикувало чимало оглядачів та експертів. На думку журналіста Дмитра Лиховія, яку він оприлюднив у соцмережах, у нас дедалі більше розмежовуються два образи президента — експортний варіант і для внутрішнього вжитку.

 «Судячи з відповіді Зеленського на набір різких питань журналістки «5 каналу», наш президент перекупався у теплій ванні і не дуже адекватно оцінює внутрішню політичну ситуацію. Він не січе ті запити, які виставляють до нього співгромадяни зараз та будуть виставляти ще різкіше згодом.... Громадянське суспільство дедалі гучніше ставитиме Зеленському лінійку запитань щодо Єрмака, Татарова, Баканова, інших наближених гогілашвілів, щодо дозволеної корупції для своїх, щодо «шашликів» у тому числі».

Дмитро вважає, що один із політичних підсумків першого року повномасштабної війни і воєнного стану такий: в Україні розвалилася політична система, зате утвердилося дуже сильне і дієве громадянське суспільство. Тепер на рейтинг влади впливає зовсім не опозиція (вона — відіграна карта), а громадянські організації, антикорупційні активісти, певною мірою ЗМІ — як не дивно, і соцмережі.

«І якщо президент та його почт і далі плутатиме береги, їхній рейтинг цілком зможе обвалити, наприклад, якийсь популярний волонтерський фонд. Або, скажімо, група телеграм-каналів. І тоді Захід уже не врятує. Це варто розуміти. І не бикувати, коли тебе виймають із теплої ванни», — констатує Лиховій.

Хто за це відповідає?

Тоді як журналіст Юрій Бутусов цитує інтерв’ю голови Держ­прикордонслужби Сергія Дейнека, який «доповів президенту за 2 тижні до початку повномасштабного вторгнення про те, що війна буде, що росія неодмінно нападе на територію України з республіки білорусь по Чорнобильській зоні».

За його словами, ще за два тижні до початку повномасштабного вторгнення прикордонники повністю евакуювали всю таємну документацію особових і житлових справ свого персоналу з Маріуполя, Краматорська, Лисичанська, Харкова, Сум, Чернігова, Житомира, Луцька, Києва, Борисполя, Бердянська, Одеси і Херсона!

Виставка «Лютий: грані незламності» на Контрактовій площі в Києві акцентує увагу на трагічних та героїчних подіях лютого-березня минулого року (Фото Генштабу ЗСУ).

Виходячи з цього, пан Бутусов питає президента заочно: «Чому дані прикордонної служби були достатньо переконливими, щоб прикордонники евакуювали свою документацію, але вище керівництво України:
— не провело або хоча б підготувало евакуацію людей на маршрутах російського наступу?
— не провело збори оперативного резерву, збори сил територіальної оборони з видачею зброї?
— не почало будівництво оборонних рубежів?
— не підготувало до негайного підриву всі мости на шляхах наступу російських військ, у першу чергу у Крим, не встановило мінні загородження?
— хто за це відповідає?».

Мости на Чонгарі

Журналіст також наводить цитати інших силовиків — начальника ГУР Міноборони Кирила Буданова та командувача Повітряних сил Миколи Олещука з фільму «Рік» (презентовано саме 24 лютого), з яких виходить, що напередодні та в ніч вторгнення вони знали майже точний час нападу.

Тому Юрій Бутусов знову цікавиться у Верховного Головнокомандувача: «Чому, знаючи точний час вторгнення та про його неминучість, не було заздалегідь підірвано або хоча б підготовлено до негайного підриву чотири мости через Чонгар, враховуючи, що біля усіх мостів перебували спеціально визначені військові підрозділи та обладнання для підриву?

— Чому не була організована оборона та підготовка до підриву трьох мостів через Дніпро, що призвело до вертолітного десанту та виходу противника до цих мостів через кілька годин після початку війни та захоплення мостів цілими на другий день війни, прориву до Миколаївської області?

— Чому Повітряні сили були приведені у бойову готовність та отримали наказ на застосування зброї, а біля стратегічно важливих мостів через Чонгар, а також мостів через Дніпро в Херсоні та Каховці не було розгорнуто оборону?
— Сили оборони з 2015 року щорічно проводили маневри, де відпрацьовували підриви мостів через Чонгар, чому це не було реалізовано?
— Яка була мета антитерористичних навчань на Чонгарі, у яких брав участь президент В. Зеленський 12 лютого 2022 року, чому ці заходи не спрацювали у день вторгнення?
— Хто за все це відповідає?».

Аеродром у Гостомелі

Інший блок питань журналіста присвячений Гостомелю, адже при належній обороні цього селища та аеродрому не було б трагедії Бучі та руйнувань в Ірпені.

Бутусов нагадує, що після доповіді директора ЦРУ Бернса про підготовку росіянами атаки на Гостомель на початку лютого з оборони аеродрому, навпаки (!), зняли 4-ту бригаду Нацгвардії і відправили до Луганської області напередодні вторгнення, що дозволило росіянам захопити аеродром одразу і швидко захопити Гостомель, Бучу та частину Ірпеня.

У Гостомелі залишились тільки рота солдат строкової служби, адміністративна частина, частина зенітно-артилерійського дивізіону і кілька одиниць несправної бойової техніки.

«Головний удар росіян, про який попереджало ЦРУ в січні, прийняли на себе три розрахунки зенітних установок ЗУ-23 та три розрахунки ручних переносних зенітно-ракетних комплексів. Жодного танка. Жодної гармати. Для прикриття Гостомеля також чомусь не були зосереджені зенітно-ракетні комплекси малої та середньої дії. Батальйон 72-ї механізованої бригади, який отримав наказ на вихід до аеродрому Гостомель лише напередодні, просто не встиг вийти на позиції та розгорнути оборону і був змушений вступати у бій просто одразу ж. Уже після висадки десанту на Гостомель почали терміново кидати усіх, кого можливо, резерви перекидали навіть нашими гелікоптерами, хоча було багато часу зробити все заздалегідь», — пише Бутусов.

На його думку, якби російський десант у Гостомелі було знищено у той самий день, 72-га бригада та Нацгвардія встигли б розгорнутись навколо Гостомеля і швидкий прорив російських військ у київську агломерацію був би неможливим. А у цивільних був би час на евакуацію. Важко навіть уявити, скільки б життів це врятувало.

Тому журналіст знову ж таки питає:

1. Чому, попри дані про захоплення аеродрому Гостомель, для забезпечення наступу російських військ з оборони аеродрому була знята в останній момент боєздатна 4-та бригада НГУ, яка відповідала саме за цей напрямок?
2. Чи була вчасно та в повному обсязі доведена інформація розвідки та ЦРУ про атаку на Гостомель до військового командування?
3. Чому не були створені засідки на шляху руху російських військ на Гостомель? Чому не були створені засідки біля аеродрому зенітно-ракетними комплексами «Бук» та «Оса», які могли б відбити атаку? Чому навколо Гостомеля не було вчасно підготовлено рубежі оборони, адже в цьому районі було достатньо військових частин та інженерної техніки? Чому не вивели літаки з аеродрому, і передусім «Мрію»?
4. Хто за все це відповідає?

Хтось скаже, що всі ці питання не на часі, спочатку треба перемогти ворога та вигнати його зі своєї землі. Втім, якщо над цими помилками не працювати зараз, вони повторюватимуться знов і знов. А це, у свою чергу, призводитиме до нових трагедій і втрат. А відтак віддалятиме у часі омріяну перемогу, на яку саме український народ, безсумнівно, спроможний.