Дезактивація дезінформації: як кремлівські пропагандисти поширюють фейки та як їм протистояти

У лабораторії з виведення бойових качок і комарів, які існують в уяві кремлівських пропагандистів, ніхто з тих, хто має критичне мислення, звісно, не вірить (внутрішніх споживачів російської дез­інформації до уваги не беремо).

Але, як дослідила команда фактчекерів (люди, які перевіряють достовірність фактів) незалежної аналітичної платформи VoxCheck, саме фейки на теми військово-біологічних лабораторій та медичних дослідів над громадянами України найбільш розповсюджені в інформаційному просторі, а отже, найнебезпечніші.

Нещодавно фактчекери VoxCheck представили оновлену базу медичних фейків «Detox від пропаганди».

Про те, як аналітики відслідковують недостовірну інформацію, як перевіряють її і спростовують, як обмежують поширення, а також про те, у які небилиці найбільше вірять пересічні громадяни, розповіла керівниця проєкту Cвітлана Сліпченко.

Найчастіше фейки запускають через соціальні мережі

— Дезінформація — масове явище. Фейки — це частина систематичних ворожих атак на український інформаційний простір. Росія продукує їх сотні на день, тисячі на тижні, місяці, і спростовувати кожен з них було б контрпродуктивно, тим паче, один фейк може дублюватися десятки разів, — говорить пані Світлана.

— У переліку найпопулярніших наративів російських пропагандистів — «діяльність» хімічно-біологічних лабораторій й медичні досліди над українцями. Лише для дискредитації галузі медицини росія останніми роками запустила 91 фейк. Представляти медичну реформу у викривленому світлі — одна з популярних тем російської пропаганди про Україну.

Мета її наративів — з одного боку, посіяти паніку серед українського населення, а з іншого — поширити негативний образ України на міжнародній арені й підірвати довіру іноземних партнерів до нашої держави. Найчастіше — у 74 відсотках — фейки запускаються через соціальні мережі, і це триватиме далі.

У більшості випадків фейки за чисту монету сприймають представники консервативної аудиторії, яка, за прогнозами фактчекерів, буде зменшуватися в міру просування України до Євросоюзу. Але все залежатиме від того, як лідери думок будуть підживлювати свій електрорат.  

— Шкідливість дезінформації в тому, що вона може нашкодити прямо або спотворити ситуацію і впливати на те, як Україну сприйматимуть у світі, — продовжує Світлана Сліпченко. — До прикладу візьмемо один із найпоширеніших наративів кремля про зовнішнє управління Україною з боку Заходу і США. Пропагандисти говорять, що зарубіжні країни використовують Україну у своїх цілях.

Зокрема, НАТО, мовляв, розмістило на нашій території свої біолабораторії, в яких проводяться досліди над військовими і цивільними, що там виводяться небезпечні віруси, які можуть завдати шкоди самим українцям, а далі росіянам.

Через такі фейки росія намагається нав’язати світові думку, нібито НАТО використовує Україну як поле для тестування небезпечних вірусів. Протидіяти цьому наративу на точковому рівні непродуктивно, але можна давати системну відповідь про те, якою насправді є взаємодія України із Заходом, США і зокрема НАТО, які переваги ми маємо від співпраці з ними, від євроінтеграції.

— Наша мета — підвищити рівень медіаграмотності серед населення, — говорить Світлана Сліпченко. — Тому ми не лише друкуємо відповідні аналітичні матеріали на своєму сайті, а й розміщуємо їх у засобах масової інформації. Повідомлень із закритих джерел ми не перевіряємо, керуємося лише відкритими ресурсами, тож кожен бажаючий може вийти за посиланням на першоджерело й додатково перевірити факти.

Г. чи м.? Ул. чи вул.?

Фахівці VoxCheck зосереджуються на найпопулярніших, а  отже, на найшкідливіших із фейків. Після збору поширеної протягом певного періоду часу ворожою пропагандою брехні на тему медицини вони її спростовують й завантажують матеріали у базу під назвою «Detox від пропаганди». Презентована оновлена база простіша в користуванні.

У ній  краща навігація з контенту, з’явилися інтерактивні візуалізації, простіша функція завантаження, відображені усі джерела, які поширили ту чи іншу фейкову новину. До того ж база наразі доступна трьома мовами: українською, англійською і російською.

— Найважче звичайному споживачеві розпізнати дезінформацію, що супроводжується фотографіями, скріншотами, відео, підробленими документами тощо, — говорить Світлана Сліпченко. — Такі повідомлення виглядають надзвичайно правдоподібно. Вони розраховані на те, що більшість читачів лише поверхово сприймають «картинки», не розглядають їх, тому легко потрапляють на гачок пропаганди.

Фейки, що супроводжуються сфальсифікованими документами, мені здається, одні з найнебезпечніших. Однак наші фахівці дуже чітко бачать маркери фейків, бо звертають увагу на деталі. Так, скажімо, багатьма російськими ЗМІ була розповсюджена дезінформація про нібито секретний документ Міністерства оборони України, у якому йшлося про знищення особистих даних працівників українських дослідницьких установ, що співпрацювали з військово-біологічними лабораторіями США. При цьому медіа посилалися на телеграм-канал «Известий», де він уперше був опублікований.

На те, що це підробка, вказує низка допущених у цьому «документі» помилок, яких грамотний українець ніколи не припуститься. Зокрема, у тексті вжито російські скорочення г. (город) замість м. (місто), ул. (улица) замість вул. (вулиця), словосполучення «особова справа» перекладено як «особиста справа», а слово «безпеки» у назві Служба безпеки України написано з великої літери...

Російські пропагандисти часто намагаються «загорнути» свої повідомлення в уявну обгортку «правди». Посилання на іноземні медіа з якісною репутацією (чи й не дуже) виглядає досить авторитетно, бо начебто все, що написано за кордоном, написано неупереджено, має бути перевіреним, бо там керуються достовірними джерелами.

— Насправді це не завжди так, — заперечує Світлана Сліпченко. — За кордоном також є багато проросійських видань, жовтої преси, є багато медіа, які не дотримуються жодних журналістських стандартів, тому далеко не все, що написано англійською мовою і є зарубіжним джерелом, — це правда. Більше того, навіть у медіа з хорошою репутацією можуть бути помилки: десь бракує розуміння українського контексту, десь — доступу до інформації, а десь і помилка журналіста.

Ще одна небезпека — відсилання до псевдонаукових досліджень. Особливо це люблять використовувати антивакцинатори й ті, хто вважає ковід-19 неіснуючою хворобою.

Вони досить часто або маніпулюють результатами досліджень, або виривають із контексту окремі фрази, окремі слова, або ж посилаються на дослідження, які не пройшли наукового редагування і результати якого не можуть бути ще використані в науковій чи медичній практиці. Або ж узагалі цитують псевдовчених, псевдонауковців, антинаукові, антивакцинаторські теорії.

За прогнозами фактчекерів, дезінформація навколо ковід-19 може тривати ще довго.

Як аналітична платформа VoxCheck протистоїть ворожим наративам? Вона є партнером американської корпорації «Мета» у рамках протидії фейкам на платформі фейсбук та інстаграм. Тож коли там починає циркулювати дезінформація на будь-які теми, фактчекери її спростовують, по-перше, а по-друге, можуть обмежувати її поширення.

— Дезінформація не шкодить фізичному здоров’ю людини, але шкодить ментальному, — наголошує Світлана Сліпченко. — Адже існує тісний зв’язок між ментальним і фізичним. Бо якщо людина, повіривши фейку, починає лікуватися від ковіду часником і цибулею, то вона стає гарною мішенню для вірусу й поширює його серед інших. Те саме відбувається, коли людина повірила псевдовченим й відмовилися від щеплення проти коронавірусу. Тобто, це все ланцюжки однієї реакції, і це реальна шкода дезінформації.

Показово, що фактчекери не зафіксували жодного випадку, коли російські пропагандисти, військові кореспонденти на офіційному чи бодай на неофіційному (у телеграм-каналах, скажімо) рівні визнавали, що вони поширювали фейки або хоча б помилилися. Так само, як росія не визнає своїх воєнних злочинів...