«Хочемо, щоб наші захисники повернулись у красиве й змістовне життя»: у Полтаві переселенці розчищають ботсад

Зима, на вулиці то сніг, то дощ, то мороз до мінус 10, а в Ботанічному саду Полтавського педагогічного університету ім. В. Г. Короленка кипить робота.

З початку грудня тут триває санітарна чистка насаджень на площі близько шести гектарів.

До цього процесу залучені внутрішньо переміщені особи та полтавці з числа вразливих категорій.

Проєкт реалізується завдяки міжнародним інвестиціям.

Готові трудитися до Перемоги

Cеред працівників з пилками, сокирами й імпровізованими ношами в руках — люди з вищою, а то й із двома вищими освітами, пенсіонери, домогосподарки, чоловіки.

З Донеччини, Луганщини, Харківської, Херсонської, Миколаївської областей та Криму, а також із самої Полтави. Загалом тут періодично зайнято близько 30 осіб.

Їхнє завдання — розчищати зарості кущів, рубати та розпилювати нетовсті гілки, складати дрова, виносити хмиз. Роботою на свіжому повітрі всі задоволені. Кажуть, готові трудитися до Перемоги.

— Ми з родиною — я з чоловіком, донька із зятем і внучка — приїхали зі Слов’янська Донецької області, — розповідає 58-річна Людмила Кузнєцова. — Полтаву вибрали невипадково: я в молодості тут кілька років працювала на залізниці. Мені тоді подобалось це місто, а тепер — так іще більше: тихе, привітне. До останнього відкладали евакуацію, але у квітні не стало світла й води, комунальне підприємство «Вода Донбас», де ми з чоловіком працювали, зупинилося, і ми змушені були залишити домівку. Не в останню чергу ще й тому, щоб не створювати незручностей нашим військовим. У Полтаві знову відчули радість мирного життя. Тут онучка пішла у перший клас...

Родина мешкає в однокімнатній квартирі й шукала заробітку, щоб вибратися з тісноти. Людмила кілька місяців доглядала за хворою літньою жінкою.

У жовтні, коли фронт трохи посунувся від Слов’янська, її чоловіка, машиніста насосної установки, попросили повернутися до виконання професійних обов’язків.

А незабаром і вони з донькою знайшли офіційну роботу в Полтаві. Доньку пані Людмили, яка має дві вищі освіти, запросили в один важливий проєкт, який реалізує міськвиконком, а сама вона погодилася розчищати Ботанічний сад. Уже отримали перші зарплати, жити стало набагато легше, тепер родина в пошуку просторішого житла.

Набрати людей на санітарну чистку дерев удалося завдяки тому, що керівниця Департаменту економіки та інвестицій міськради Влада Співак залучила до громади 100 тисяч євро іноземних інвестицій для працевлаштування внутрішньо переміщених осіб та людей вразливих категорій. Кошти виділив Польський центр міжнародної допомоги під проєкт Cash for work (Гроші за роботу), що реалізується громадською організацією «Українські рубежі».

Учасники програми «Гроші за роботу».

— У соціальних мережах та в засобах масової інформації я розмістила інформацію про набір людей на роботу. Хто перший відгукнувся і погодився з умовами працевлаштування, той уже отримав зарплату, — розповідає Влада Співак.

— Паралельно я звернулася до сільських старост та керівників міських комунальних організацій, щоб з’ясувати їхні потреби у робітничих кадрах. Таким чином, сьогодні в Тахтауловому триває ремонт у Будинку культури, який давно його потребував, у Сем’янівці до різдвяно-новорічних свят було відреставровано дитячу кімнату в Будинку культури, поряд прибрано паркову зону, яку з часом буде облаштовано за сучасними стандартами.

У полтавському парку «Перемога» наводять лад внутрішньо переміщені особи спільно з працівниками комунального підприємства «Декоративні культури». Дехто пішов мести вулиці. А найбільше ВПО працює у Ботанічному саду.

Загалом завдяки цьому проєкту, який попередньо розрахований на три місяці, працевлаштовано 128 осіб. Кожен з учасників отримав банківську картку. Заробітна плата складає 280 євро. На руки, після відрахування податків, люди отримують близько 200 євро у гривневому еквіваленті.

Влада Співак вдячна фонду Open society, який фінансує проєкт, і додає, що веде перемовини з Польським центром міжнародної допомоги щодо пролонгації Меморандуму про співпрацю до економічної стабілізації в Україні.

Це дасть змогу зайняти вимушених переселенців корисною роботою. Для них це і матеріальна підтримка, і трудотерапія, і соціальна реалізація. На жаль, багатьом поки що немає куди повертатися. Зате дехто нарешті зміг вибратися зі шкіл і дитсадків, де змушені були тулитися ось скільки місяців.

«Посадимо калину, інжир, троянди...»

Завідувачка лабораторії факультету природничих наук та менеджменту Полтавського педуніверситету ім. В. Г. Короленка «Ботанічний сад» Антоніна Дзюбаненко не нахвалиться робітниками.

Каже, вони всі дуже працелюбні, хапаються за будь-яку роботу, і без них самотужки невеликий колектив ботсаду дуже довго розчищав би територію від самосівів та аварійних дерев.

Адже студенти, які займаються тут вивченням та доглядом рослин, ось уже три роки у зв’язку з ковідом та війною навчаються онлайн і не навідуються в природну лабораторію.

Наразі люди, зайняті в міжнародному проєкті, прибрали старі горіхи, приступили до розчищення території під майбутні кизиловий та персиковий сади.

— А найперше навесні посадимо калину, — ділиться планами Антоніна Степанівна. — Нам восени привезли пагінці цього куща, що є символом України, але їх пізно вже було висаджувати. Довелося просто прикопати землею. Плануємо також створити ділянку субтропічних рослин, де висадимо хурму, інжир, мушмулу, зізіфус.

Є сорти, виведені вітчизняними науковцями, які добре почуваються в нашій лісостеповій зоні. Саджанці цих рослин нам передали колеги з Хорольського ботанічного саду. У планах і створення ділянок Карпат та південної частини України.

Також навесні висадимо ранньоквітучі дерева, кущі та трав’янисті рослини. А ще у нас з’явиться долина троянд. На заплаві біля розчищеного ставка створимо екологічні ніші, де можна буде побачити притаманні для вологих грунтів рослини. Ті ж проліски, скажімо.

Влада Співак.

Завдяки такому оновленню ботсаду насамперед студенти-природники та школярі зможуть поглиблювати знання про світові рослинні ресурси, проводити практичні заняття, польові практики, виконувати наукові роботи, вивчаючи флору України та світу. Ну а відвідувачам буде де з приємністю відпочити — для них планується оновлення зон відпочинку.

Антоніна Дзюбаненко не приховує, що ідея вдихнути в природно-історичну пам’ятку нове життя, облаштувати її за європейським зразком у неї виникла після відвідування ботанічного саду Вроцлавського університету (Польща).

Її пропозиції підтримали ректор Полтавського педуніверситету Марина Гриньова та декан факультету природничих наук і менеджменту Сергій Новописьменний.

Звісно, для втілення задуманого потрібні робочі руки. Тож Антоніна Дзюбаненко щиро дякує всім, хто долучився до оновлення ботанічного саду, й сподівається, що міжнародний проєкт Cash for work буде продовжено.

— Ми не чекаємо кінця війни, а працюємо на перемогу, заради того, щоб наші захисники повернулися в красиве й змістовне життя, — каже Антоніна Степанівна.