Терапевтичне відділення Опішнянської лікарні під Полтавою переїхало в оновлене приміщення стаціонару

Відділення розраховане на 27 стаціонарних хворих.

Тут обладнано п’ять звичайних палат (кожна на п’ять ліжок) й одна інтенсивного лікування — на два ліжка.

В ході капітального ремонту були замінені електропроводка, каналізація, система опалення, вікна, двері, кисневе обладнання. Кисень тепер підведено до всіх ліжок.

У кожній палаті є умивальник, у коридорі обладнана санітарно-гігієнічна кімната з душовою кабіною.

Мийте руки — і майте здоров’я.

Як розповідає голова громади Микола Різник, двоповерхове приміщення, в якому зараз розташована лікарня, мав би зайняти військовий госпіталь.

Будівля була споруджена 1996 року, однак за призначенням не використовувалася. Її закрили і мало не знищили. Врятувало її те, що на початку 2000-х в неї почали переїжджати комунальні підприємства.

Лікарня зайняла три кімнати на першому поверсі, а значна частина другого поверху багато років пустувала, там навіть батареї опалення були зрізані, пороги розвалилися…

Щоб там міг розміститися стаціонар терапевтичного відділення, був проведений ремонт.

А пандемія коронавірусу, під час якої медицина стикнулася з великим напливом хворих і з новими вимогами до їхнього лікування, змусила керівництво громади терміново почати реконструкцію лікувального закладу.

До широкомасштабної війни в ньому встигли модернізувати систему опалення (тепер за потреби можна використовувати не лише газ, а й дрова), утеплити фасад, установити кисневу станцію.

Та будівельно-ремонтні роботи були заморожені відповідною постановою Кабміну, яка забороняла у період воєнного часу використовувати кошти бюджетів різних рівнів на інші потреби, окрім першочергових, пов’язаних з особливою ситуацією в країні.

Аж не віриться, що просторі коридори ще рік тому буквально розвалювалися.

В Опішню хлинули внутрішньо переміщені особи. Населення селища різко збільшилося на понад дві тисячі нових мешканців.

Дехто знаходив приватне житло, а багатьох доводилося розселяти по школах, дитсадках, у дитячому таборі.

Керівництво громади стало думати над тим, щоб переобладнати лікарняні палати для тимчасового житла.

Душова аж блищить.

— Я почув немало критики на свою адресу за цю ідею, — каже Микола Різник. — Мені рекомендували зайнятися переобладнанням запущених приміщень у віддалених селах громади. Але я був переконаний, що це будуть даремно викинуті кошти, бо після від’їзду внутрішньо переміщених осіб навряд чи вдасться використовувати ці приміщення далі за призначенням. Тому наприкінці липня пацієнтів, яких лікували у відділенні, перевели до денного стаціонару й почали підготовчі роботи до переоблаштування лікарняних палат під тимчасове житло для переселенців на сорок осіб. На це було спрямовано близько двох мільйонів гривень платників податків громади.

У відремонтованих палатах й лікуватися приємно.

Сьогодні можна сказати, що оновлене терапевтичне відділення виконало дві функції: спочатку стало прихистком для внутрішніх переселенців, а тепер, коли після деокупації їхніх населених пунктів вони повернулися до своїх домівок, знову почало приймати хворих Опішнянської та сусідніх громад.

У палатах установлено придбані раніше нові функціональні меблі з ортопедичними матрацами, тумбочки, столи, стільці. Закуплено нові кушетки.

А затишок створюють картини вихованців Опішнянського художнього ліцею — переможців конкурсу «Опішня в моєму серці».

— Ми отримали чудовий результат! — не приховує задоволення Микола Різник. — Упевнений: люди в невеликих селищах та селах мають право на лікування в нормальних умовах. Так має бути в кожній невеликій громаді України. Якщо покращимо рівень медичних послуг, то до лікувальних закладів буде звертатися більше пацієнтів, відтак персонал отримуватиме гідну зарплату. До речі, наші лікарі опановують сучасні методи лікування, ми також залучаємо до роботи фахівців з інших медичних закладів. Скажімо, на новому апараті УЗД в нас працює спеціаліст, який приїхав з Харкова до Шишак і має години прийому в Опішні.

Із часом усі відділення лікарні матимуть такий вигляд, як терапевтичне. Попереду ще багато роботи. Незважаючи ні на що, рухаємося вперед.