«Андрій Жованик. Світ як воля та уява»: загиблий борець за українську справу із ССО в документальному фільмі

Багато чоловіків і жінок у камуфляжі, старші й зовсім юні, люди з дітьми — на прем’єру документального фільму «Андрій Жованик. Світ як воля та уява» у Києві в Будинку кіно зібралася повна велика зала.

Тільки попереду було трохи вільних місць. Вони ніби для тих захисників України, які незримо присутні серед присутніх, навіть віддавши свої життя за Батьківщину в борні сучасної російсько-української війни, — як 46-річний командир підрозділу Сил спецпризначення Андрій Жованик, який з 2014-го був добровольцем, а відстоював українські позиції з юнацьких літ.

Гарячий Соледар

Дипломований інженер за освітою, Андрій Жованик, киянин, не афішуючи рідних і близьких, добровольцем відправився на фронт із 2014 року, коли розпочалася новітня російсько-українська війна.

Із 24 лютого 2022 року, коли російська федерація відкрито напала на Україну і війна перейшла у повномасштабну фазу, — Андрій Жованик став на захист своєї держави.

Андрій Жованик, літо 2022 року.

«Ми взяли до рук зброю добровольцями, жоден з козаків 5-го Легіону (Legio V) не був кадровим військовим на початку повномасштабної кампанії, — розповідає заступник командира підрозділу Сил спецпризначення Арсеній Білодуб. — Легіонери під проводом командира Андрія Жованика за пів року повномасштабної війни пройшли з боями більш як 1000 кілометрів — від Ірпеня до Чорнобиля, від Чернігівщини до Слобожанщини, Бахмут та Соледар».

На Донеччині поблизу Соледара 2 серпня 2022 року у відкритому бою Андрій Жованик загинув... Побратими Legio V — трохи більш як 20 сміливців з відважним командиром, який ніколи не боявся ворожих куль — увійшли в Соледар в середині червня.

Оперативна ситуація була такою, що фактично в місці, де розташований населений пункт, оборона ЗСУ мала шпарину шириною близько 10 км. Нечисельна шопта сміливців до початку серпня тримала оборону цього важливого вузла.

У взаємодії з бригадами, які стояли вище та нижче Соледара, налагодили ефективну взаємодію з артою та авіацією, одночасно проводили зухвалу розвідку боєм та «насипали» з мінометів.

Тамтешній завод Knauf, який на тепер повністю знищений, фактично був перетворений на передовий опорний та спостережний пункт.

«Початок серпня був найгарячишим за весь період оборони Соледара, — розповідає Арсеній Білодуб. — Орки кинули всі сили на триденний штурм Соледару та заводу Knauf. У протистоянні використовували бронетехніку, танки, ствольну артилерію, рсзв (реактивні системи залпового вогню) та авіацію.

Саме на третій день навали, йдучи в атаку з метою знешкодити дві бмп (бойові машини піхоти) з живою силою ворога, — героїчно, в прямому стрілецькому бою від кулі снайпера загинув Андрій Жованик».

У лавах добровольців з Василем Сліпаком

На бойовому шляху Андрія Жованика було багато помітних сторінок. Зокрема, разом на позиціях він був з відомим добровольцем Василем Сліпаком саме того дня, коли харизматичний львів’янин — соліст Паризької опери вранці загинув від ворожої кулі.

Тоді, 29 червня 2016 року, на світанку зведені загони ДУК «Правий сектор», «Карпатської Січі» (добровольчого підрозділу, на сьогодні це 49-й Окремий стрілецький батальйон Сухопутних військ ЗСУ) та Legio V розпочали операцію, яка мала за мету взяти висоту 223 — одночасним приступом з двох боків.

Арсеній Білодуб та Андрій Жованик.

Андрій Жованик тоді очолив загін козаків Legio V та «Карпатської Січі». Здолавши близько 5 км, приступом взяли ВОП (взводний опорний пункт) противника, знищивши п’ятьох опонентів.

Андрій Жованик особисто зі своєї снайперської гвинтівки СВД ліквідував командира сепарів та ще двох ворогів. З іншого флангу в цей час свою смертельну кулю отримав Василь Сліпак, якому присвоїли посмертно звання Героя України.

Роман Коваль, дослідник історії Визвольної боротьби українців від початку ХХ століття і дотепер, член Української Гельсінської спілки, головний редактор газети «Незборима нація» (з січня 1994 р.), президент Історичного клубу «Холодний Яр» (з січня 1997 р.), автор багатьох книжок, так відгукується про свого молодшого товариша: «Андрій Жованик — легенда націоналістичного руху. З 1989 р. він був членом Націоналістичної української спілки, найрадикальнішої української організації. Потім став членом Всеукраїнського політичного об’єднання «Державна самостійність України» (ДСУ) та Історичного клубу «Холодний Яр».

З Андрія дуже важко було видобути інформацію, він не любив хвалитися своїми героїчними вчинками. Через його маломовність я і не зможу написати про нього книгу, хоч завжди хотів це зробити. І Андрію не раз про це казав, переконував, що йдеться не про похвальбу, а про фіксування історії Визвольної боротьби».

Один з епізодів за участі Андрія Жованика Роман Коваль описує так: «Під час Майдану, коли на Київ котили пасажирські поїзди, набиті «тітушками», Андрій зі жменькою своїх друзів-снумівців вийшов на станцію Київ-Волинський, де ці поїзди призупинились, чекаючи наказу, вийшли з ланцюгами та іншими знаряддями бою і закликали «тітушок» вийти помірятися силами. Били ланцюгами їм вікна, провокували, але ті злякалися і на бій з козаками не вийшли...»

Унікальні кадри з GoPro та бодікамер

Андрій Жованик — батько трьох дітей — пішов за небокрай Героєм у 46 років. Прощалися з Євгеновичем з позивним «Татарин» та загиблим в тому ж бою Юрієм Коваленком «Сокаром» на майдані Незалежності у Києві багато сотень людей. Останню земну дорогу Воїна, за козацьким звичаєм, супроводжував кінь. На прощання командира підрозділу Андрія Жованика покрили жалобною червоною китайкою — як свого часу Шевченка. Спів журби і слави линув з бандур.

Командир підрозділу
Сил спецпризначення
Андрій Жованик «Татарин».

Фільм про загиблого побратима «Андрій Жованик. Світ як воля та уява» створено за ініціативи Арсенія Білодуба — заступника командира добровольчого підрозділу 5-й Легіон, що входить до Сил спеціального призначення, поета і фронтмена рок-ватаги «Сокира Перуна», та Ігоря Малякіна — з серпня командира 5-го Легіону.

«Козак 5-го Легіону Сергій Дарійчук — до війни професійний режисер телебачення — звернувся до козака ТРО Євгена Васильченка — професійного сценариста до війни. І ми почали серйозну роботу над цим проєктом», — розповідає Арсеній Білодуб.

Режисер, монтажер, оператор — Сергій Дарійчук. Сценарист стрічки — Євген Васильченко. Графіка — Сергій Sheff Шевченко. Колорист — Сергій Доценко. Звукорежисер — Андрій Обод. Диктор — Андрій Середа. Музична складова — «Сокира Перуна», Bilodub, а ще використали композиції «Кому Вниз» та Івана Шаповалова.

Унікальні кадри з гоупро та бодікамер легіонерів складають суттєву частину понад годинного фільму. Коментарі знімали переважно на лінії зіткнення, на командно-спостережних пунктах та в гарнізонах дислокації ЗСУ.

А також у шпиталі поблизу Києва — у Феофанії, де проходить лікування наш поранений козак Володимир Авдєєнко.

На презентації документального фільму «Андрій Жованик. Світ як воля та уява» слова про незабутнього побратима казали Арсеній Білодуб, Ігор Малякін, Сергій Дарійчук, Андрій Середа, товариші Сергій Мурзін — з яким вчилися разом в інституті та Олександр Войтко — журналіст-міжнародник, Дмитро Буч — оператор протитанкових засобів, Юрій Юраш — депутат Сейму Латвії, який у березні 2022 року склав повноваження і приїхав захищати Україну.

Для увічнення пам’яті Андрія Жованика його іменем хочуть назвати одну з вулиць Києва. Побратими підготували подання на присвоєння командирові звання «Героя України».