Здав ворогові все: полтавські бюджетники взяли мера Мамая на поруки, а судді не можуть арештувати

Октябрьский районний суд Полтави другий раз поспіль не наважився винести рішення щодо Мамая, якому інкримінують несанкціоноване поширення інформації в умовах воєнного часу.

Здати ворогові все: «явки, адреси, паролі»

Нагадаємо, прокуратура інкримінує йому несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч.2 ст. 114-2 ККУ).

Цією інформацією він поділився з журналістами під час брифінгу після засідання виконкому ще 15 грудня. А саме, розповів про формування нової військової частини, яка дислокуватиметься (назвав, де саме), у складі якої служитиме певна кількість (назвав цифру) командного складу.

Повідомив також, де будуть розселяти військовослужбовців. Заявив про сферу її впливу і на якому етапі перебуває процес формування підрозділу.

Одразу, як тільки місцеві електронні ЗМІ розповсюдили цю новину, я готова була закидати капцями своїх колег. Бо заради чого поширювати такі відомості у воєнний час?

Заради рейтингу, збільшення кількості переглядів чи заради того, щоб здати ворогові «явки і паролі»? Ну, ляпнув щось мер, не подумавши про наслідки, але ж журналісти мають «фільтрувати базар».

Трохи остигнувши, подумала: ок, журналісти лише поширили інформацію, оприлюднену офіційною особою й, згідно із законом, не несуть за неї жодної відповідальності. А ось СБУ повинна відреагувати на заяву міського голови.

Листи на підтримку Мамая бюджетників змушували підписувати під тиском.

Через деякий час соціальні мережі вже кипіли від обурення. «Ще б геолокацію дав. Напишіть поіменно командний склад частини і коли заїжджають».

«Ніхто не дасть гарантії, що після цього сюди не буде прильотів. Будемо чекати «мопедів»?» «Невже й тепер СБУ не помітить, що «красівий» (прізвисько О. Мамая) — сепар і працює на паРашу, спілкуючись з куратором Кивою? Може, пора його закривати?».

Служба безпеки на цей раз відреагувала на заяву міського голови, і 29 грудня її співробітники прийшли в його робочий кабінет, щоб провести слідчі дії й вручити підозру у скоєнні правопорушення.

«За даними слідства, фігурант поширив відомості, які до цього не перебували в публічному доступі й не поширювалися Генеральним штабом Збройних сил Міноборони та іншими уповноваженими на це державними органами.

Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років», прокоментувала подію прессекретарка обласного управління Служби безпеки Інна Усова.

До президента — по захист

Мамай, звісно, не погодився з висунутими йому обвинуваченнями й 3 січня зібрав журналістів, щоб донести свою правду до громади. На брифінгу він також зачитав звернення до президента, в якому попросив того захистити його від політичної розправи.

Суть виступу Олександра Федоровича зводилась до того, що він ні в чому не винний, що не розповсюджував військової таємниці, бо це начальник військової адміністрації Дмитро Лунін перший, ще 25 жовтня, повідомив інформацію про розташування військової частини у Полтаві. Тому, якщо на те пішло, на лаві підсудних разом з ним має сидіти й Лунін.

Юридичний департамент Полтавської ОВА заперечив. Мовляв, інформацію про формування нового зенітного ракетного полку Повітряного командування «Схід» було оприлюднено на офіційній фейсбук-сторінці цього командування 25 жовтня, після чого вона була опублікована на ресурсах Полтавської ОВА.

При цьому Дмитро Лунін не вказував жодних деталей щодо розташування командування, особового складу й можливих переміщень військових і техніки ЗСУ. А саме на це натякав у своїх заявах Олександр Мамай.

«Звернення Мамая до президента і пресконференція — сюр!» — висловилася з цього приводу депутатка міської ради, керівниця ГО «Нова Полтава», волонтерка «Полтавського батальйону небайдужих» Юлія Городчаніна. Процитую її пост у фейсбуці.

«Людина, яка відкрито каже: «Буду порушувати закон, якщо знаю, що мені за це нічого не буде», раптом апелює до законності.

Мер разом із пресслужбою всю каденцію ігнорує журналістів, їхні запити, а тут раптом просить публічності.

Хвалиться, що Полтава виділила найбільше коштів військовим. Кому нагадати, після скількох скандалів і вимог опозиційних депутатів і військових це відбулося?

Тільки після того, як відбили Сумщину (бо певно, що чекав уже своїх) і після спільного звернення депутатів, військових та волонтерів про введення військової адміністрації. До того мер саботував виділення допомоги військовим.

Каже, найбільше допомагає переселенцям? Знайшов просто, на якій темі можна заробляти і маніпулювати, бо як же депутатам проголосувати проти. Програма підтримки ВПО — це суцільна корупція, де мер і Ко намагалися нажитися на всьому: тушківці, лавках, генераторах. Нагадаю, програму засекретили, щоб ніхто не бачив схем. Тобто допомога ВПО секрет, а де розміщуватимуться військові — ні?! Якась паралельна реальність.

На одинадцятому місяці повномасштабного вторгнення захищає пам’ятники радянським генералам-окупантам, закликає не голосувати заборону московської агентурної церкви, навіть після всіх результатів обшуків СБУ.

Атаку російських дронів на Полтаву називає «вразливою негодою». Дочка мера має досі бізнес у росії.

Минулого разу, коли йому висловили недовіру, єдиний, хто приїхав його захищати, був колаборант-недоумок Кива. Чи знайдеться хтось в Україні цього разу?».

Полтавці обурені, судді переполохані, а бюджетникам «викручують руки»

Полтавці вкрай негативно зреагували на відеозвернення Олександра Мамая до президента, яке він розмістив на своєму телеграм-каналі. Буквально за кілька годин під ним з’явилося майже 10 тисяч дизлайків.

Зрештою, мер змушений був видалити його і залити по новому, без можливості ставити негативні реакції.

Та геть емоції! Якщо вже прокуратура на основі зібраних УСБУ фактів висунула посадовій особі підозру, то на це має відреагувати суд.

Другого січня прокурор Антон Столітній погодив клопотання слідчого СБУ у Полтавській області про обрання підозрюваному посадовцю Полтавської міськради запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд протягом 72 годин мав відреагувати на це клопотання і взяти міського голову під варту та відсторонити його від посади строком на два місяці. Це безальтернативна вимога закону в умовах воєнного часу. Та як би не так!

В Октябрському районному суді Полтави не знайшлося жодного слідчого судді, який узяв би на себе сміливість виконати вимогу закону. Протягом двох днів одразу п’ятеро суддів відмовилися розглядати справу Мамая, посилаючись або на технічні причини, або беручи самовідводи.

Щоб вийти з цього правового тупика, матеріали були передані до Апеляційного суду Полтавської області, який мав би призначити розгляд справи в іншій судовій інстанції.

Після цього тупик став ще безвихіднішим. Бо суддя Апеляційного суду Лариса Хіль ухвалила рішення про повернення матеріалів справи знову до Октябрського суду.

Про підкуп суддів з боку міського голови у Полтаві давно ходять уперті чутки, тож система, схоже, з усіх сил гальмує процес. Достеменно відомо, що Лариса Хіль, наприклад, у 2017 році (за мерської каденції Олександра Мамая) отримала ордер на службову квартиру, яку згодом приватизувала.

Тим часом Мамай включив ще один важіль впливу — бюджетників. Керівники шкіл, вишів, дитсадків, лікарень, бібліотек тощо отримали вказівку «згори» зібрати до 9 січня (на цей день в Октябрьскому суді був знову призначений розгляд справи Мамая) підписи на підтримку міського голови.

З управління міськвиконкому їм передали вже готовий текст, у якому міститься багато гарних слів про хороші справи Олександра Федоровича і про те, що вони проти відсторонення його з посади, і що в разі чого, готові взяти його на поруки.

Все це було б смішно, якби не було так сумно. Усім відомо, що Мамай завжди робив ставку на безвольну й залежну від нього бюджетну сферу. Подейкують, за тих, хто відмовлявся ставити свій підпис під листом, розписувалися керівники, оскільки боялися втратити роботу.

Але, зрештою, страх бюджетників за «місце під сонцем» переміг страх жити далі під керівництвом можновладця. І в суд було доставлено стоси підписів за Мамая.

«Я навіть не сподівався на таку сильну підтримку. Ваша віра в мене дає мені сили боротися далі», — розчулився Олександр Федорович, який звик вигравати вибори підкупом та фальсифікацією.

Так само сфабрикував і на цей раз підтримку громади — збираючи фальшиві підписи до суду та корегуючи соцмережі.

Ну, а в суді традиційно не знайшлося судді, який узяв би на себе відповідальність прийняти рішення по меру. Справа знову відфутболена в апеляційну інстанцію.

Ось і відповідь Юлії Городчаніній, хто на цей раз захищатиме Олександра Мамая, якщо його «кореш» Кива не може приїхати з москви. Але це точно не про демократію й не про правову дер­жаву. Не за це гинуть наші хлопці на війні.