На Полтавщині підприємець бореться за землю з начальником податкової: подробиці конфлікту

Довідавшись завдяки Публічній кадастровій карті України про наявність вільної земельної ділянки на території Карлівської міської ради, місцевий підприємець Анатолій Лисокобилка разом з дружиною, донькою та внуком вирішили скористатися правом на одержання від держави двох гектарів землі на кожного для ведення особистого селянського господарства.

Водночас ласий шмат землі площею вісім гектарів приглянувся й начальнику Карлівської податкової інспекції Андрію Гизилі, відтак він теж захотів приватизувати її разом з дружиною, сином та донькою.

А міська рада надала дозвіл на виготовлення проєктної документації обом претендентам та членам їхніх сімейств.

Дотримавшись букви закону, підприємець навіть не підозрював про негативний розвиток подій

«Та земельна ділянка розташована поряд із нашим обійстям — по суті, межує з городами, — конкретизує Анатолій Олександрович. — Оскільки вона перебувала в комунальній власності, у жовтні минулого року звернувся до міської ради із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення у власність чотирьох земельних ділянок орієнтовною площею по два гектари.

18 жовтня 8-ма позачергова сесія міськради 8-го скликання надала такий дозвіл мені та членам моєї родини. На наше замовлення на підставі укладених із ПП «АЛАН-ЗЕМ» угод інженер-землевпорядник Олексій Стороженко розробив проєкти відведення землі у власність. У листопаді в присутності тодішніх секретаря міської ради Олега Стовбуна, начальника відділу земельних ресурсів та надр міськвиконкому Наталії Моргун і нашої родини він склав акти про визначення меж цих чотирьох земельних ділянок та передачу їх у нашу власність».

Далі на підставі інформації, наданої згаданим інженером-землевпорядником, державні кадастрові реєстратори сформували витяги про ці чотири земельні ділянки з Державного земельного кадастру.

Згідно з ними, проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність розробив і надав замовникам — Анатолію Лисокобилці та членам його родини — представник ПП «АЛАН-ЗЕМ» Олексій Стороженко.

Таким чином, чотири земельні ділянки площею по два гектари вважають сформованими, оскільки було визначено їхню площу, межі, а також присвоєно їм кадастрові номери, відомості про них внесені до Державного земельного кадастру та розміщено на Публічній кадастровій карті України.

«Після цього, дотримуючись букви закону, я передав усі оригінали з технічної документації до міської ради на затвердження. І далі чекав позитивного вирішення свого питання на сесії міськради, навіть не підозрюючи про негативний розвиток подій.

А тоді раптом довідався про те, що чотири земельні ділянки моєї родини, яким, повторюю, було присвоєно кадастрові номери на підставі проєктів землеустрою, розроблених на наше замовлення земле­впорядником Олексієм Стороженком, рішенням сесії міської ради були передані у власність начальнику Карлівської державної податкової інспекції Андрію Гизилі та трьом членам його cім’ї. Що й казати, це стало для мене дуже неприємним сюрпризом.

Адже сім’я Андрія Гизили земле­впорядної документації в землевпорядника Олексія Стороженка не замовляла, договору з ним не укладала і, відповідно, коштів за розробку проєктів землеустрою не платила (до речі, чотири такі проєкти обійшлися нам загалом у 20 тисяч гривень). По суті, користуючись своїм службовим становищем, Андрій Гизила привласнив наші земельні ділянки, використавши розроблену на наше замовлення проєктну документацію, — фактично отримав чотири земельні ділянки площею по два гектари за наш рахунок», — вважає Анатолій Лисокобилка.

Чоловік ще раз наголошує: сім’я головного податківця, мовляв, сфальсифікувала документи, вказавши, що проєкти землеустрою на земельні ділянки з уже присвоєними кадастровими номерами їй розробив землевпорядник Дмитро Боярський, хоч витяги з Державного земельного кадастру свідчать про те, що насправді ці проєкти розробив працівник ПП «АЛАН-ЗЕМ» Олексій Стороженко.

Підприємець Анатолій Лисокобилка (праворуч) та адвокат
Сергій Болтік у залі судового засідання.
Фото автора.

Чи могли в міській раді не бачити, що подані головним податківцем документи не відповідають вимогам законодавства?

Карлівка — невелике містечко, де чи не всі одне одного знають, до того ж пов’язані як не родинними, так діловими чи приятельськими взаминами.

«До цього прикрого випадку ми з очільником державної податкової інспекції віталися при зустрічі, були в добрих стосунках, — стверджує Анатолій Олександрович. — Тож, коли сталася оця оказія, двічі намагався з ним поговорити, пропонував вирішити це питання мирним шляхом, щоб не витрачати коштів на адвокатів.

Той незворушно стояв на своєму: нічого, мовляв, не знаю, це Михайло Кобченко створив таку ситуацію. Проте маю великі сумніви, що все це зроблено без відома Андрія Гизили. До речі, Михайло Кобченко на ту пору був депутатом міської ради, головою постійної депутатської комісії з питань врегулювання земельних відносин. Тобто саме він мав вивчити подану мною землевпорядну документацію, а потім винести її на затвердження сесії міської ради.

Натомість, користуючись своїм становищем, він ввів в оману депутатів міськради, які в підсумку затвердили документацію Андрія Гизили, а моїм документам узагалі не дали ходу: невдовзі виповниться рік, як вони лежать у міській раді, тобто до цього часу їх навіть не розглянули. Більше того, спірну землю одразу взяло в оренду ТОВ «Агропрогрес плюс» — у Карлівці добре знають, хто є його засновниками. Моє побажання — щоб правоохоронні органи звернули увагу на незаконні дії посадових осіб, які й створили змальовану ситуацію».

Аби справедливість восторжествувала, Анатолій Лисокобилка подав судовий позов проти начальника Карлівської державної податкової інспекції Андрія Гизили та членів його сім’ї. Відповідачем стала й міська рада.

«У Карлівському районному суді оскаржуються не лише рішення сесії міськради, а й дії державного реєстратора, яка, очевидно ж, бачила, що в документах Андрія Гизили та членів його сім’ї є порушення, і при цьому зареєструвала за ними право власності на земельні ділянки.

Чому державний службовець, а також керівництво органу місцевого самоврядування так вчинили, ми не знаємо. І з’ясувати їхню позицію не маємо змоги, адже ані сам Андрій Гизила та члени його сім’ї, ані представники міськради на судові засідання не з’являються. Хоч судовий процес триває вже майже рік, — коментує конфліктну ситуацію адвокат Сергій Болтік.

— Так, Андрію Гизилі теж надали дозвіл на розробку проєкту землеустрою. Але на яку земельну ділянку? Мабуть, на іншу. І в міській раді бачили, що подані головним податківцем документи не відповідають вимогам законодавства.

Адже відповідачі — сам Андрій Гизила та члени його сім’ї — надали органу місцевого самоврядування витяги з Державного земельного кадастру, в яких вказано, що розробником проєктної документації є Олексій Стороженко (згідно зі свідченнями останнього в суді, він направив проєкт землеустрою в Державний земельний кадастр, де його вивчили і присвоїли кадастрові номери чотирьом ділянкам землі, на які претендував Анатолій Лисокобилка та члени його родини).

Водночас вони долучили проєкт відведення цих чоти­рьох земельних ділянок у власність, розроблений Дмитром Боярським. Хоч у проєктній документації останнього взагалі не вказані кадастрові номери земельних ділянок, про які йдеться.

Тобто він прекрасно знав, що ці земельні ділянки вже зареєстровані. Як міська рада могла заплющити очі на такі очевидні суперечності й ухвалити рішення на користь заявника? Тобто позивачі виконали всі вимоги закону, а орган місцевого самоврядування бере й віддає землю іншій сім’ї, яка до розробки проєктів землеустрою на ці земельні ділянки не має жодного стосунку. Я вважаю, це неприпустимо.

Фактично сім’я Андрія Гизили в незаконний спосіб заволоділа чотирма земельними ділянками. До цих людей є запитання, на мою думку, тут є очевидні порушення. Найімовірніше, вони тому й не відвідують судових засідань, щоб уникнути незручних запитань».

Стандарти журналістики вимагають від представника медіа дотримуватися в матеріалі балансу думок. Тож, аби представити думку всіх учасників конфлікту, зазирнула до кабінету виконувача обов’язків Карлівського міського голови, секретаря міськради Сергія Бобрицького й напросилася на розмову. Втім розмова не вдалася.

Сергій Борисович дуже здивувався із приводу того, що представники міської ради майже протягом року не з’являються на судові засідання. Прокоментувати ж ситуацію, що й привела мене до Карлівки, чиновник відмовився.

Натомість попросив зареєструвати у приймальні офіційне звернення, пообіцявши дати на нього відповідь у встановлений чинним законодавством строк. І таки дотримав слова.

У листі за підписом Сергія Бобрицького, зокрема, повідомляється, що земельні ділянки були передані родині Андрія Гизили: самому Андрію Григоровичу, а також Валентині Іванівні, Тетяні Андріївні та Дмитру Андрійовичу —гідно з рішенням 8-ї сесії Карлівської міської ради 8-го скликання.

Далі ж нагадується, що рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність приймається не менш як двома третинами голосів депутатів і що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування в разі їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Проєкти землеустрою чи лише набір креслень, паперів?

Начальник Карлівської державної податкової інспекції Андрій Гизила виявився приємним у спілкуванні чоловіком. Андрій Григорович обіймає цю посаду багато років, тим самим заперечуючи поширений афоризм про те, що незамінних людей немає.

Саме за його керівництва в Карлівці відбулися дивні й жахливі події: у липні 2015-го приміщення податкової інспекції невідомі обстріляли з гранатомета, а в грудні того ж року знову ж таки невстановлені особи підірвали біля його стін дві гранати. Втім, це відхилення від основної теми.

Обґрунтувати свою позицію головний податківець також категорично відмовився. Хоч у неофіційній розмові все ж зауважив: «У цій ситуації мають розібратися спеціалісти. Тут вирішальну роль відіграли секунди. Нехай суд ухвалює своє рішення. Там присутній наш представник. Хоч, думаю, остаточно питання вирішуватиметься в касаційній інстанції».

Коли Андрій Григорович говорив: «наш представник», то мав на увазі представника ТОВ «Агропрогрес плюс», яке й узяло спірну землю в оренду, Олександра Жолонка.

Олександр Валерійович надав мені письмові пояснення, в яких викладений погляд на окреслений конфлікт. Згідно з ними, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (так із цим ніхто й не сперечається), а надання дозволу на розробку проєкту відведення землі у власність не є свідченням того, що місцева рада затвердить цей проєкт.

Наступна теза: орган місцевого самоврядування не має права відмовити в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою на ту ж саму земельну ділянку іншій особі.

А висновок такий: надаючи дозвіл двом особам на розробку проєкту землеустрою, Карлівська міська рада не порушила жодної норми чинного законодавства, як і ФОП Боярський Д. П., котрий розробив на підставі цього дозволу такий проєкт.

Про те, що на цю земельну ділянку претендує інша особа, Андрію Гизилі не було відомо. Водночас міськрада не побачила жодної підстави для відмови останньому в затвердженні проєкту землеустрою, а державний реєстратор — у вчиненні державної реєстрації права власності на землю.

«Загалом дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення конкретної земельної ділянки у власність мають надавати одній особі — це підтверджує практика Верховного Суду, — «просвітлює» мене Сергій Болтік. — У нашому випадку Анатолій Лисокобилка виготовив проєктну документацію на спірну земельну ділянку, дотримавшись усіх вимог законодавства, і подав пакет документів до міськради на затвердження.

А через два дні Андрій Гизила також спрямував пакет документів на затвердження органу місцевого самоврядування — із тією різницею, що проєкти землеустрою в нього розроблені іншим землевпорядником і на земельні ділянки відсутні кадастрові номери.

Розумієте? Іще раз повторюю: у проєктній документації, яку подав на затвердження Андрія Гизила та члени його родини, відсутні кадастрові номери на чотири ділянки землі. І при цьому він із сім’єю користується ними, бо його проєктну документацію затвердила міська рада. Хоч, за законом, мала б йому відмовити. Адже проєктів землеустрою щодо відведення чотирьох земельних ділянок у власність, розроблених ФОП Боярським Д. П., по суті, немає — є лише набір креслень, паперів».

Цими днями за трьома позовами з чотирьох Карлівський райсуд прийняв рішення на користь позивачів, визнав недійсним та скасував рішення 8-ї сесії Карлівської міської ради 8-го скликання, яким земельні ділянки передано у власність сім’ї Андрія Гизили.

Під час судового процесу встановлено, що троє членів родини Гизили подали на затвердження розроблені ФОП Боярським Д. П. проєкти землеустрою, що не містять посилань на кадастрові номери земельних ділянок, стосовно яких ці проєкти розроблялися.

Щодо четвертої ділянки землі судового рішення ще не ухвалено. Причина в тому, що міськрада не надає на вимогу суду документів, на підставі яких і було прийняте рішення про затвердження проєкту землеустрою та надання у власність спірної землі.

Позивачі ж переконані: влада сміливо відступає від букви закону тоді, коли все лишається шито-крито. Тож вона має знати, що все таємне рано чи пізно стає явним. Чим більше вчинки отаких керівників піддаватимуть розголосу, тим менше іншим кортітиме їх наслідувати. І коли наступного разу депутати міської ради захочуть ухвалити на сесії аналогічне рішення відібрати землю в однієї родини й у незаконний спосіб передати її іншій, то спершу все ж таки добре подумають.