«Цар Едіп» на новий лад: Театр на Подолі представив прем’єру детективу про ціну влади

У столичному Театрі на Подолі, відколи його на початку листопада очолив народний артист Богдан Бенюк, відбулася перша прем’єра: 15 грудня представили постановку Давида Петросяна «Цар Едіп».

Новий художній керівник так характеризує твір Софокла : «неймовірно складний, не кожен зуміє такий матеріал зі­грати, не кожен режисер зуміє відчути і вкласти це в душу акторів — спроб подолати цю п’єсу і дати їй репертуарне життя була величезна кількість».

П’єса «Цар Едіп» написана в V столітті до нашої ери, вона вважається еталоном трагедії. До неї зверталися упродовж усієї історії становлення театрального мистецтва, трансформуючи сюжет відповідно до соціального контексту.

Театр для давніх греків був одним з улюблених видів мистецтва, який мав форму змагання драматургів. Варто зауважити, що усі глядачі добре знали сюжет, адже він брав за основу античні міфи, — задоволення приносила адаптація історії, зауважують в Театрі на Подолі.

Створена в добу перських війн, п’єса відображає соціальне становище міст, їх занепад і кризу, причиною якої, відповідно до оповіді Софокла, є гнів богів. Дія починається з візиту жерця до царя — Едіпа.

Прохачі молять правителя зупинити чуму, мор і нещастя, що переслідують громадян. По пораду правитель звертається до оракула: Фіви страждають через гріх убивства — невідомі позбавили життя попереднього царя і лишилися непокарані.

Тож головний герой як відповідальний правитель мусить убезпечити свою державу і покарати вбивцю.

Едіп — самовільний вигнанець, він залишив царство свого батька, аби вберегтися від страшного пророцтва, що він уб’є свого батька й одружиться з матір’ю.

Прийшовши в іншу місцину, Едіп здобув славу та був обраний управителем, одружився з Йокастою — вдовою тамтешнього владики, котрий загинув від меча невідомого.

Цар Едіп — В’ячеслав Довженко.
Фото Театру на Подолі.

Як ідеальний правитель Едіп прагне істини. Найзапекліший бій ведеться у його споминах, адже він стоїть перед вибором: відкрити для себе правду й прийняти її чи забутися. Прийняти правильне рішення Едіпові складно, адже він — намісник богів, котрий залишив свій престол і здобув новий по праву.

Та, будучи вірним правителем, він продовжує пошуки страшної істини, він — син Йокасти, якого немовлям віддали бездітному держателю далекого краю. Він — цар, який тікав від своєї долі й наздогнав її. Він — син, що вбив батька, одружився з матір’ю й приніс чуму на свої землі. Не знаходячи собі виправдання, Едіп виколює очі, аби кров’ю змити гріх, і стає вигнанцем.

Виконавець ролі Едіпа актор В’ячеслав Довженко про нову виставу каже: «Це цікаво, тому що це, по-перше, класика, по-друге, режисерське трактування, і третє, це неймовірний акторський склад. Тут яскрава історія правителя, який розуміє, наскільки це великий тягар. Це людина, яка зуміла зазирнути всередину себе і побачити свої помилки. Будь-якій людині складно зазирнути в себе і подивитися на свої скелети у шафі, а він на це зважився».

Роль Йокасти виконує народна артистка України Наталія Сумська, яка розмірковує: «На мою думку, завжди до правителів будуть претензії, вони були й раніше. Люди прагнуть ідеальних правителів, у цьому, можливо, і є суть усіх революцій, протестів, воєн, але, на жаль, життя пропонує інше. Актуальність цієї п’єси ще й у тому, що цар Едіп прагне досконалості, він дуже страждає, і його дружина та оточення страждають так само разом із ним. Щоб це подолати, потрібно багато зусиль. І ці зусилля, те, що відбувалося з ними, ми якраз тут і показуємо».

Ідея, адаптація та музичне оформлення вистави «Цар Едіп» — Давида Петросяна. У постановці звучить музика Іллі Разумейка, Романа Григоріва та Арво Пярта.

Художник-постановник та художник з костюмів — Анна Шкрогаль. Художник з освітлення — Сергій Невгадовський. Фінансування здійснюється зі Стабілізаційного фонду — ініціативи для підтримки культурних та освітніх організацій, що постраждали від війни проти України.