Фургон підтримки: завдяки іноземним благодійникам полтавці можуть безплатно поїсти гаряче

Щодня полтавці задарма з’їдають 264 кілограми замороженої картоплі.

А також близько 310 кілограмів ковбаси тривалого терміну зберігання.

На те, щоб усе це просмажити, йде три 20-літрові пляшки олії й кілька 8-літрових балонів газу.

І так уже цілий місяць. Безплатні обіди для мешканців обласного центру влаштовують американський благодійний фонд Good call ministries та благодійники з Нідерландів.

Черга до фургона з безплатною їжею, установленого на площі біля обласного Центру естетичного виховання учнівської молоді, не менш як двісті людей.

Сьогодні вервечка людей удвічі довша, ніж учора. Певно, тому, що вчора було морозно, а сьогодні потепліло.

— Я буду за вами? — звертається до мене жінка років за 50.

— Як ви думаєте, скільки доведеться стояти? — натомість цікавлюся в неї.

— Якщо не буде багато дітей, то недовго. Хвилин двадцять. Діти отримують їжу поза чергою. Але іноді їх тут вишиковується дуже багато.

Катерина — так назвалася жінка — переселенка з Харківщини. У Полтаву приїхала ще у квітні з чоловіком і лежачою свекрухою.

Живуть у родичів на Садах-1, тому сплачують тільки за комунальні послуги. З доходів лише невелика пенсія свекрухи і державні виплати для внутрішньо переміщених осіб (на кожного по 2 тисячі).

Щотижня жінка приїжджає у Палац дозвілля «Листопад», де розташовується пункт видачі гуманітарної допомоги, по памперси для свекрухи, а заодно бере й безплатну їжу.

Гарячу порцію можна приправити соусом на свій смак — кетчупом або майонезом.

— Спеціально добиратися зі спального району в центр і платити 20 гривень за проїзд сенсу немає, — Катерина відверта зі мною. — Зайти принагідно — інша справа. В одні руки видають лише один кульок їжі, але дозволяють двічі займати чергу. Я зайняла отам спереду, а тепер ще й за вами.

Через те, що дехто намагається бути найхитрішим і отримати кілька порцій безплатної їжі, між людьми часто виникають суперечки.

Щоб привчити людей до дисципліни і ввічливості у черзі,
волонтерам знадобився тиждень.

— У перші дні, як ми тільки стали тут працювати, взагалі коїлось щось неймовірне, — розповідає Сергій — один з волонтерів, який працює на роздачі благодійних обідів, студент Полтавського аграрного університету. — Це був просто неорганізований натовп, який, бувало, так напирав на фургон, що він аж хитався. Доводилося хвилин на п’ятнадцять-двадцять припиняти роботу, доки народ не заспокоїться. Тепер культурно стоять один за одним. На вироблення цієї звички пішов цілий тиждень.

— А якщо у когось дійсно велика родина, якщо у ній є немічні? Або хтось захоче для стареньких сусідів принести їжу?

— Згідно з нашими правилами, видаємо додаткові кульки з їжею лише тим, хто пред’явить документ, що він є опікуном людини з інвалідністю, а також внутрішньо переміщеним особам, зареєстрованим за однією адресою.

За словами представниці церкви «Спасіння», яка спонсорує реалізацію цього проєкту, Дарії Гетманко, найчастіше приходять до пункту безплатної роздачі їжі внутрішньо переміщені особи (більшість із Харківщини та Сумщини), а також малозабезпечені пенсіонери, безхатьки, люди з інвалідністю, мами з дітьми. Але є й цілком забезпечені громадяни. Всі дякують за таку підтримку.

Сергій, один з волонтерів,
є студентом Полтавського
аграрного університету.

До речі, саме ця кухня-фургон три перші місяці широкомасштабної війни була рятівною для українських біженців, які перетинали польський кордон.

— Це обладнання до Полтави пригнали волонтери з Нідерландів. Вони також забезпечили продуктами й поділилися технологією приготування їжі, — додає координатор роздачі благодійних обідів Антон Ярмолюк. — Продукти ми зберігаємо на одному зі складів у Полтаві, де є промислові холодильники.

Робочий день для кухарів-волонтерів розпочинається о дев’ятій ранку. В цей час вони їдуть на склад, привозять напівфабрикати, розігрівають печі, щоб об 11-й розпочати видачу їжі.

Процес її приготування прозорий і триває аж до 16:00. Четверо хлопців і одна дівчина, які зайняті в цьому, працюють дуже злагоджено і швидко.

На приготування замороженої картоплі, порізаної тоненькими смужками, іде хвилин сім-десять. Її обсмажують у великій кількості олії (яку щодня змінюють. — Авт.), посипають сіллю й подають у невеликому паперовому кульку. Зверху кладуть кусочок ковбаси.

До речі, ковбасу, розфасовану у високі залізні банки ємністю 850 грамів, спочатку проварюють просто в тарі, далі відкривають, ковбасу виймають, розрізають на шматочки і закидають для прожарювання в олію.

На смак так собі. Але ж це вулична, а не ресторанна їжа. До речі, трирічний термін зберігання ковбаси ось-ось закінчиться, як і її запаси.  

Готують і роздають страви переважно молоді люди.

— Коли ми тільки почали працювати, меню було набагато різноманітнішим, — продовжує Сергій. — До картоплі фрі додавали по черзі нагетси, рибу, а також голландський сир, банани, апельсини, кока-колу. Зараз лишилася лише яловича ковбаса, а раніше була ще й куряча.

Отриману порцію їжі можна самостійно приправити кетчупом і майонезом: масивні відерця з дозаторами встановлено на стійці пересувної кухні.

Окремо видають сильногазовані напої у невеликих металевих баночках.

Наступного тижня кухня-фургон запрацює за іншою адресою, яку волонтери поки що тримають у таємниці.

Кажуть, хочуть змінити контингент споживачів, стати ближчими до інших малозабезпечених полтавців, які теж потребують підтримки.