Кай і Герда без російської музики: Національна опера України відмовилась від творчості причетних до країни-агресорки митців

На завершення року Національна опера України знову запропонувала глядачам світові й українські шедеври класичного мистецтва, а також нові традиції. 

Всупереч тому, що російські нападники, влаштовуючи ракетні атаки, очікують від українців суму і розпачу.

У нас для глядачів є все: прекрасні постановки, а в разі потреби — комфортне укриття та  резервне живлення, констатує Перша оперна сцена, гарантуючи життєствердний настрій.

Грудневі покази розпочалися легендарним балетом  Михайла Скорульського «Лісова пісня».

Композитора полонив сюжет прекрасної поетичної драми-феєрії Лесі Українки — одного з найвидатніших творів української літератури, що захоплює своїм гуманізмом, високим етичним пафосом, пройнятий палкою вірою у поезію життя і невмирущим пориванням людини до прекрасного.

Гнівно і пристрасно звучить у «Лісовій пісні» засудження дріб’язковості, користолюбства, егоїзму — всього, що вбиває у людині творче горіння, відчуття радості.

Обивательському розумінню ситого животіння Леся Українка протиставила високу мрію про щастя, справжню велич людської душі.

У музичній тканині «Лісової пісні» значне місце посідають народнопісенні мотиви. Працюючи над балетом, Михайло Скорульський створив захоплюючий гімн не лише людині з її вічним прагненням до прекрасного, а й природі, життю.

У головних партіях глядачі побачили цього разу Ольгу Киф’як-фон-Крамер (Мавка), Олександра Скулкіна (Лукаш), Віталія Нетруненка (Перелісник), Ірину Романовську (Килина), Микиту Кайгородова (Куць), Сергія Кривоконя (Той, що греблю рве). Диригував Віктор Олійник.

У перші дні зими у глядачів уже була можливість подивитися і перлину українського оперного мистецтва — «Наталку Полтавку» Миколи Лисенка — сповнену гумору, танців та фольклору історію кохання на одну дію. Музична редакція Мирослава Скорика, сценічна — Анатолія Солов’яненка.

Опера Миколи Лисенка «Наталка Полтавка» належить до визначних творів української музичної культури.

Композитора привабив сюжет Івана Котляревського щирими почуттями героїв та поетичним реалізмом народного побуту. Але навіть у класичні твори час вносить свої корегування — так у виставу зайшов відомий мем про паляницю...

Головні партії виконали Ольга Матушенко (Наталка), Наталя Кисла (Горпина Терпелиха, мати Наталки), Руслан Танський (Возний Тетерваковський, жених Наталчин), Володимир Тишков (Виборний Макогоненко), Сергій Скочеляс (Петро, коханий Наталчин), Петро Приймак (Микола, далекий родич Терпилишин). Диригент — Богдан Пліш.

Четвертий прем’єрний показ опери «Травіата» Джузеппе Верді у постановці Анатолія Солов’яненка відбувся 4 грудня. Вперше представили, нагадаємо,  29 жовтня.  Це сучасне бачення класичного твору. 

Головний меседж, який транслює ця постановка залу, — мистецтво поза часом. Незважаючи на епохи та інтер’єри, людські взаємини, міжособистісні конфлікти, проблеми та почуття залишаються незмінними...

І, можливо, глядач, побачивши особисту ситуацію у сучасному трактуванні на оперній сцені, швидше усвідомить цінність стосунків.

«Ми прагнемо до живого театру. Так само, як і герої, глядачі повинні усвідомити у кінці вистави, що багато б віддали за те, щоб відмотати плівку життя та опинитися у першій дії», — сказав Анатолій Солов’яненко.

У світ прекрасних рухів і музики глядачі матимуть змогу зануритися уже 9 грудня на вечорі одноактних балетів «Шопеніана» та «Пахіта» Людвіга Мінкуса за участі провідних солістів балетної трупи театру. Диригент — Герман Макаренко.

Наступного дня, 10 грудня — «Кармен» Жоржа Бізе. Нині це одна з найпопулярніших опер у світі. Її виконують практично на всіх оперних сценах світу. В титульній партії київської вистави — одна з кращих Кармен Європи Анжеліна Швачка.

Також у головних ролях: Дмитро Кузьмін (Хозе), Лілія Гревцова (Мікаела, наречена Хозе), Геннадій Ващенко (Ескаміьо, тореадор), Ольга Фомічова (Фраскіта, циганка), Сергій Магера (Цуніга, капітан) та ін. Диригент — Віктор Олійник.

Ще один твір Людвіга Мінкуса — балет «Дон Кіхот» — на сцені Національної опери України покажуть 11 грудня. Головні партії в балеті, який, без перебільшення,  називають святом танцю, виконують Ольга Голиця та Микита Сухоруков.  

Опера Джузеппе Верді «Набукко» — 16 грудня. Із двадцяти шести опер, створених  італійським композитором, який жив у 1813—1901 роках, «Набукко» класифікується як одна з найкращих у його творчій спадщині. Ця опера була написана Верді як гімн національно-визвольного руху.

Особливе місце в «Набукко» посідає хор, що супроводжує практично всі основні сцени. Недарма цю оперу називають «хоровою драмою».

Знаменитий хор Va рensiero з третього акту тривалий час був гімном італійських революціонерів. Мабуть, саме тому ця опера як ніколи співзвучна нашому сьогоденню.

Постановний склад: Анатолій Солов’яненко (режисер-постановник), Микола Дядюра (диригент-постановник), Марія Левитська (художник-постановник), Богдан Пліш (хормейстер-постановник).

Далі, 17 грудня, відбудеться вечір одноактних балетів «Шопеніана» з музикою знаменитого поляка Фридерика Шопена та «Жізель»  французького композитора Адольфа Шарля Адана  за участі провідних солістів балетної трупи театру. 18 грудня  — концертна програма.  

Зимову казку Національна опера представить 23 грудня  — поновлений балет «Снігова королева». Історію про Кая і Герду  поставлено за мотивами однойменної казки данського письменника Ганса Крістіана Андерсена.

Музична складова у постановці переродилася. Основою вистави стала  компіляція творів Едварда Гріга, Жуля Массне та інших композиторів.

Прем’єра балету в постановці Аніко Рехвіашвілі  (диригент-постановник — Олексій Баклан, художник-постановник — Станіслав Петровський, художник костюмів — Наталія Кучеря) відбулася в 2016 році й одразу привернула увагу поціновувачів балету.

«Ми створили оригінальну хореографію, котра спирається на класичні традиції», — розповідала свого часу балетмейстер-постановник Аніко Рехвіашвілі. 

Вона називала хореографічний малюнок дуже винахідливим, сучасним, з цікавими режисерськими ходами, що більш орієнтовані на дорослого, підготовленого глядача...

Цей балет у першому прочитанні вже мали можливість оцінити за кордоном — в Афінах, у концерт-холі «Мегарон» 15 запланованих вистав пройшли з аншлагом. Навіть довелося робити дві додаткові. Місцева преса дала високу оцінку українським виконавцям.

У світлі останніх подій — повномасштабної війни росії в Україні — творча група театру, до якої долучились Микола Дядюра, Сергій Голубничий та Віктор Іщук, зробила переосмислення музичної складової балету «Снігова королева».

Фрагменти творів російських авторів замінили на роботи інших композиторів. Бо коли російська зброя понад дев’ять місяців убиває українців — не може звучати на сценах творчість авторів, пов’язаних з країною-агресоркою. Відповідно зміни, хоч і незначні, відбулися і в хорео­графії.

І вже до кінця грудня планується в Національній опері  новорічно-різдвяна афіша: 24 грудня — традиційний концерт, два останні дні місяця — три покази балету «Снігова королева», під час показів можна буде загадувати бажання.

Для дорослих глядачів 25 грудня ще покажуть комічну оперу Джоаккіно Россіні «Севільський цирульник» в осучасненій версії Анатолія Солов’яненка. Постановка «поза простором та поза часом» одразу стала однією з найулюбленіших для киян та гостей міста.

У період повномасштабної війни заповнюється лише 450 місць Національної опери. Ціни на квитки дуже помірні. І це не знецінення мистецтва, а можливість якомога більшому числу людей долучитися до прекрасного.

Тетяна РУДЕНКО