Як нам відхреститися від росії
Мабуть, захмарним цинізмом буде твердження про те, що чим більше українських дітей зачепить ця війна з росіянами, тим довшим буде той відрізок часу, якого нам повинно вистачити, щоб повністю відхреститися від росії. >>
«Ні хвилини без діла». 23-й інженерно-позиційний полк в роботі.
24 лютого 2022 рік — день, коли українці прокинулися в іншій реальності.
Дата, яка поділила життя кожного на «до» та «після».
День повномасштабного вторгнення росії до України й низка питань у голові, а ключове: «А що ж далі?».
А далі війна... Безжальна та страшна, не така, яку показували в кіно, і не така, про яку читали на уроках історії.
В один момент зірвалися соціальні маски й одягнули каски нові герої нашого часу.
Понад вісім місяців наші захисники роблять все можливе та неможливе для того, щоб дати відсіч ворогу, відвоювати територіальні кордони та горизонти національної свободи.
Сьогодні особливу увагу я хочу звернути на 23-й інженерно-позиційний полк, який із самого початку війни стоїть на захисті півдня України: займається організацією фортифікаційних споруд, опорних пунктів та створює багаторівневу систему захисних рубежів.
Їхнє вміння правильно облаштувати та маскувати позиції, бліндажі рятують тисячі життів наших захисників.
Крім того, попри складні щоденні завдання щодо захисту нашого регіону, вони не забувають про мешканців Запорізької області.

Дорожньо-транспортну пригоду, коли перекинулася вантажівка з насінням,
допомогли «разрулити» бійці 23-го полку.
Іноді виникають ситуації, коли бійці полку виручають людей, що потрапили в халепу за мирною роботою, як це трапилося з водієм вантажівки, яка перекинулась.
На щастя, поруч опинилися підлеглі Дениса Закієва — комбата інженерного полку, які миттєво відреагували і прийшли на допомогу водієві.
Такі ситуації підтверджують, що людяність і небайдужість — у крові українців, а стереотип «Моя хата скраю…» зовсім не відповідає дійсності. Пишаюся тим, що знаю таких Людей і живу з ними в одній країні!
Від імені кожного свідомого українця хочу висловити слова подяки командувачу Сил підтримки Збройних сил України Дмитру Герезі, командиру полку Олегу Резуненку, командиру батальйону Денису Закієву та головному сержанту роти Олександру Верцінському!
Щиро дякую вам за мужність, людяність, за те, що відстоюєте незалежність України та захищаєте її інтереси, цілісність і гідність, твердо тримаєте позиції та відбиваєте напади ворогів, оберігаєте наш спокійний сон.
Бажаю вам та вашим побратимам здоров’я, невичерпної енергії та миру, щасливого майбутнього у вільній, незалежній, квітучій Україні!
Разом до перемоги! Слава Україні!
Аліна ПОГАРЬ
Мабуть, захмарним цинізмом буде твердження про те, що чим більше українських дітей зачепить ця війна з росіянами, тим довшим буде той відрізок часу, якого нам повинно вистачити, щоб повністю відхреститися від росії. >>
18 жовтня 2025 прес-секретар Білого дому пані Керолайн Лівітт звернулася з відозвою, в якій є така фраза: «Президент США сказав обом сторонам: війна триває занадто довго, занадто багато невинних людей загинуло. >>
У 1944 році на «Мосфільмі» вийшов фільм «В шесть часов вечера после войны». >>
Наприкінці 40-х років минулого століття в Україні народилася щемлива й харизматична пісня «Вчителько моя» Андрія Малишка та Платона Майбороди. >>
У цьому був весь Андрій, онук кулеметника Української Галицької Армії, племінник воїнів УПА. Все своє молоде життя він готувався до боротьби за незалежну Державу. І готовий був покласти за це своє життя. >>
Бо ми, Українські Націоналісти, та й загалом Українці, можемо бути Друзями і Побратимами, а можемо бути страшними недругами, які спитають за окупації, знущання, пацифікацію тощо… >>