Перейменування — то непросто

Перейменування географічних назв, пов’язані, зокрема, з декомунізацією та дерусифікацією, відновлюють історичну справедливість щодо вживання традиційних назв, носіями яких є здебільшого місцеві мешканці.

Однак трапляються непоодинокі випадки помилкових назв географічних об’єктів чи назв соціально-економічних об’єктів з географічними характеристиками.

Такі помилки могли накопичуватись шляхом перекручування назв при численних переукладаннях карт (особливо у випадках перебування територій в історичному вимірі у складі різних держав), при невдалому первинному найменуванні або перейменуванні.  

Так, нещодавно Кабінет Міністрів України нарешті перейменував Южно-Українську АЕС на Південноукраїнську.

Але, на наш погляд, з географічної точки зору це перейменування є невдалим, адже ця АЕС розташована на 19 мінут (або на 37 км) північніше Запорізької АЕС, і тому ця станція не є найпівденнішою в Україні.

Якщо умовно поділити територію України на три частини — північну, центральну і південну, то Південноукраїнська АЕС розташована в центральній частині держави, яка охоплює територію від 49° 42’ (зокрема міста Зборів, Золотоноша) до 47° 22’ (зокрема міста Баштанка, Дніпрорудне) північної широти.

Тож вона ніяк не може бути Південноукраїнською. Враховуючи існуючу в Україні практику найменування інших АЕС, то вона має бути Миколаївською.

Один з авторів років 10 тому був у музеї-садибі видатного українського співака Івана Козловського, який розташований в с. Мар’янівка Фастівського району.

Досвідчений екскурсовод розповіла, що співак народився на берегах річки Роток, яка і нині протікає повз садибу, але ж такої річки на сучасній карті Київщини немає!

Зате одеська траса кілька разів перетинає річку з чудернацькою назвою Протока, але ж в гідрології протока це частина русла річки, а ніяк не самостійний водний об’єкт.

До речі, ця річка є лівою притокою річки Рось і впадає в неї неподалік залізничної станції Роток, яка розташована в межах Білої Церкви й існує з кінця ХІХ століття.

Тому назва «Протока» є неграмотною і лівій притоці Росі необхідно повернути первісну назву — Роток.

Але, як виявилося, справа ця непроста, бо, згідно з нині чинним Законом України «Про географічні назви» від 31.05.2005 р., для її перейменування необхідно добитися згоди мешканців населених пунктів, повз які вона протікає.

Згідно з цим законом, пропозиції та рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо найменування або перейменування географічних об’єктів подаються для проведення відповідної експертизи до спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань географічних назв.

За результатами проведеної експертизи спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань географічних назв надає висновок про відповідність пропозиції та рішення щодо найменування та перейменування географічного об’єкта положенням цього закону.

Тож хто візьметься за цю безнадійну справу? Тому пропонуємо суттєво доопрацювати Закон України «Про географічні назви» та доручити питання перейменування географічних об’єктів фа­хівцям відповідної комісії, до складу якої мають входити географи, історики, етнографи та фахівці інших галузей.

У 2006 р. було створено Міжвідомчу науково-методичну раду з питань географічних назв. Окрім інших завдань, цей дорадчий орган надавав пропозиції  щодо найменування та перейменування географічних об’єктів та взаємодіяв з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань встановлення та унормування географічних назв.

Проте у 2015 р. рішенням уряду Міжвідомчу науково-методичну раду з питань географічних назв було ліквідовано.

У зв’язку з поверненням м. Кам’янське попередньої назви виникла проблема з колишньою назвою Дніпродзержинського водосховища, яке нині має... дві назви.

Фахівці Укргідроенерго, які експлуатують згадане водосховище, дали йому правильну з гідрографічної точки зору назву — Середньодніпровське.

Однак чиновники Держводгоспу України з цим не погодились і дали йому назву Кам’янське, хоча в Україні є понад десяток річок із назвою Кам’янка і на кожній з них теоретично може бути відповідне водосховище.

Узагалі в Україні є міста, назви яких потребують перейменування. Як приклад згадаємо при­столичну Українку, назва якої звучить явно не по-українськи, а також місто Щастя, розташоване неподалік Луганська, назва його не вберегла від руйнувань, завданих рашистами.

Також є пропозиції стосовно назв окремих областей. Зокрема, згідно з Конституцією України, існує Івано-Франківська область, яка має носити назву Прикарпатської за аналогією Закарпатської.

До речі, в м. Івано-Франківськ існує Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника.

Давно потребує нового найменування і нинішня Кіровоградська область, яку доцільно назвати, з огляду на її географічне розташування, Центральноукраїнською.

Безумовно, у читачів «УМ» можуть бути й інші думки щодо перейменування існуючих географічних назв.

Проте очевидним фактом є необхідність залучення фахівців, відповідних органів виконавчої влади та місцевого само­врядування, небайдужих громадян до упорядкування географічних назв і, головне, наявність дієвого механізму зміни географічних назв.

Олександр КОСОВЕЦЬ, член ученої ради Українського географічного товариства, член Національної спілки журналістів України; Ростислав СОССА, провідний науковий співробітник інституту історії НАН України, доктор географічних наук