«Люди дивно почуваються, коли в місті повна тиша». Розповідь партизана з Херсона

Тиждень тому росіяни оголосили «евакуацію» з Херсона.

Херсонщина розділяється по Дніпру: Херсон стоїть на правому березі, а більша частина області — на лівому.

Збройні сили України продовжують там наступати, тому окупанти або готуються до затяжної оборони міста, або планують відступати на вигідніші позиції на лівому березі.

Саме тому з Херсона евакуюють людей, колаборанти виїздять разом із родинами, а окупаційна адміністрація вивезла пам’ятники російським полководцям Ушакову і Суворову та князю Потьомкіну.

Через проблеми з логістикою в Херсоні сильний дефіцит продуктів і ліків, майже не працюють стільниковий зв’язок та інтернет.

Редакторка «Бабеля» Юліана Скібіцька поговорила з херсонським партизаном, який з початку окупації залишається в місті.

З міркувань безпеки ми не вказуємо його ім’я та чим він займається, але «Бабель» має всі підтвердження, що це реальна людина. Ось його монолог.

Окупація виглядає дуже циклічно, бо те, що відбувається зараз, дуже схоже на самий початок. У березні все було смутно і в багатьох аспектах незрозуміло, насамперед через інформаційний вакуум.

Запам’яталося, що спочатку росіяни явно не очікували зустріти спротив. Але він у нас був погано скоординований.

Першого березня росіяни влаштували безпричинний обстріл житлових будинків. Це було так званим попередженням, щоб ми припинили будь-які спроби бунтувати.

Але вони не подумали, що такі хаотичні обстріли навряд чи знайдуть підтримку серед мирних громадян. І якщо спочатку ще були люди, які сумнівалися щодо намірів росіян, то після
1 березня їх суттєво поменшало.

І зараз постійно з’являються охочі боротися з окупантами, але вже не так відкрито, бо ніхто не хоче даремно ризикувати. Довгий час окупанти намагалися працювати з місцевими через політтехнологів, але переконати людей перейти на свій бік не змогли.

Зараз і колаборанти з ВЦА, і російські військові розуміють, що населення проти них. Військові ще й помітили, що точність ударів по них зросла, і зрозуміли, що це завдяки херсонцям, які допомагають армії та скидають їхні координати.

Антураж сьогоднішнього Херсона.

Я сам із таких. Якщо повернутися сильно назад, на кінець лютого і березень, то ми побачимо, що в Херсоні влада ніяк не комунікувала з людьми. Тому я створив канал у Тelegram, щоб просто інформувати людей.

Не хотілося почуватися абсолютно суспільно некорисним, також я розумів, що, найімовірніше, таких, як я, багато. До того ж чим менше техніки доїде до фронту, тим краще буде для ЗСУ. Тому я продовжую робити те, що роблю.

За моїми відчуттями, у місті залишилися десь, може, 120 тисяч людей. Люди виїжджали, найбільше влітку, зараз залишилися переважно ті, хто старший за 40 років.

Після «референдумів» виїхати взагалі стало складно. Раніше це коштувало від 78 тисяч гривень до $700. Але останні два тижні майже нікого не випускають, особливо чоловіків до 35 років. Один військовий комендант пропускає, інший — розвертає назад.

Із 1 жовтня ввели заявки на виїзд — ти маєш отримати перепустку. Тобто росіяни намагаються максимально забюрократизувати цей процес, щоб не випускати людей.

А якщо ти у списках ФСБ, то взагалі краще не висовуватися. Я, наприклад, у списку — у ФСБ є орієнтування. Знаю, що людей, у яких знаходили листування зі мною, допитували та завертали назад.

Із міста поїхали тільки колаборанти та привілейована русня. Ніякого відступу військових немає, просто вони займають оборону не в місті, а в області. Нагнали свіжих мобілізованих і опираються на них.

Колаборанти — це ті колишні лузери, які піднялися за «нової влади». Переважно це ті, хто якось співпрацює з ВЦА. До речі, Стремоусов теж виїхав з Херсона — перемістився на лівий берег, ближче до опорних рубежів оборони, а в місті буває тільки наскоками.

У Херсоні зараз доволі депресивна атмосфера, люди розгублені та починають дивно почуватися, коли в місті стоїть повна тиша. До того ж зараз майже немає зв’язку — ані стільникового, ані інтернету. Після 15:00 вулиці вже порожні.

Продавці не хочуть брати російських рублів, через це теж виникають скандали з колаборантами. Але найгірше те, що вже відчувається сильний дефіцит продуктів і ліків.

Багато магазинів евакуювалися, залишилися тільки маленькі, але в них майже нічого немає. Логістика зараз сильно ускладнена — якщо раніше возили продукти з окупованого Криму, то зараз це неможливо зробити через розбиті мости.

А якщо є дефіцит продуктів, то починають рости ціни. Яйця, наприклад, уже коштують до 90 гривень за десяток, і ти їх ще спробуй знайти. М’ясо та овочі теж постійно скачуть у ціні, тільки з хлібом поки все більш-менш нормально.

Росіяни слідкують за квартирами тих, хто виїхав. Їх обходять, зазвичай за наводкою. Русня пропонує місцевим гроші за інформацію про патріотично налаштованих мешканців, але, наскільки я знаю, платить потім набагато менше, ніж пропонує, або взагалі не платить.

Є дурні, які досі на це ведуться. Останній тиждень військові почали активно «змішуватися» з місцевим населенням — перевдягаються в цивільний одяг і заселяються у вільне житло. Офіцери, до речі, обирають житло, яке ближче до води — щоб можна було швидко переміститися на лівий берег.

Юліана СКІБІЦЬКА