Українці — дивовижні. Історія неймовірної роботи волонтерів на Київському вокзалі під час облоги

Із перших днів повномасштабного вторгнення велика кількість людей почала робити все можливе задля того, щоб ми перемогли.

За лічені дні й навіть години ми самоорганізувались і стали до праці.

Нині волонтерські організації вже мають офіційний статус і реєстрацію. Але в перші тижні все відбувалось стихійно.

Як і на залізничному Київському вокзалі: ходили безплатні евакуаційні потяги, керівництво вокзалу віддало під волонтерський склад один із касових залів, чоловіки розвантажували потяги з гуманітарною допомогою, зал очікування був перетворений на зал для біженців із безплатною кухнею.

Велика кількількість волонтерів працювала цілодобово, живучи просто на складі посеред касового залу.

Пакуємо коробки для військових.

Ідея створення складу на базі Укрзалізниці виникла в Олександра Мартинюка. Він спробував організувати процеси. Це вдалося, склад функціонує як повноцінне підприємство.

В такий момент підтягнулося дуже багато активних волонтерів: мотивованих, здібних, розумних.

Для пошуку волонтерів давали оголошення в телеграм-каналах, що потребуємо допомоги і шукаємо волонтерів. Уже при зустрічі ми розуміли, кому ставити які завдання.

Когось відправили у зал для евакуйованих організовувати кухню, хтось розвантажував вагони з гуманітаркою, одні відповідали за медикаменти, за їжу для волонтерів, інші — координували всі ці процеси. Так кожен зайняв свою позицію і почав робити добрі справи.

Тому з допомогою точно не було проблем. Складнощі виникли з обсягами гуманітарної допомоги, яка надходила, і волонтери просто фізично не встигали її розподіляти.

Склад, розташований у касовому залі залізничного вокзалу в перші
місяці повномасштабного вторгнення.

Адже в нас деякі волонтери, не зі столиці, а із заходу України, створювали цілі цехи з виробництва вареників, пельменів, плели сітки, надсилали нам соління.

Це були величезні об’єми готової їжі у відрах. Також надсилали картоплю, моркву — ми тоннами забирали її з вагонів, зберігали тут у нас на складі. Потім уже почали підключатись іноземні фонди і надсилати нам свою продукцію: консерви, засоби гігієни, медикаменти.

Але все починалось із наших українських волонтерів, які безупинно надсилали нам готову їжу. Просто море вареників.

Серед «гуманітарки» є не тільки продукти, а й побутова хімія та засоби гігієни.

На той час, коли Київ був в облозі, волонтери годували тих, хто цього потребував. Багато українців виїжджали, і ми годували на вокзалі біженців, годували ТРО та новосформовані самооборонні організації в місті  та околицях столиці, людей, що жили в метро, видавали їжу волонтерам, які годували цивільне населення.

«Я вражений нашими людьми — українцями, які мобілізувались і швидко почали робити дивовижні речі, — розповідає Олександр Мартинюк, який у перші ж дні війни згуртував волонтерів. — У дуже приємному шоці. Я надзвичайно вдячний людям, що прийшли волонтерити і роблять речі, які щодня змінюють наш світогляд і нас самих. Тому вважаю, що ми вже перемогли. Але фізично потрібно ще трішки поборотись.

Як долучитися до волонтерського руху?

Волонтери Київського вокзалу.

По-перше, потрібно захотіти допомогти. По-друге, запитати :«Чим я можу бути корисним?», після чого ми запитаємо: «Що ви вмієте?» — і потім в нас може скластися співпраця».

Також можна бути корисним, привозячи у штаб провізію, медикаменти, засоби першої необхідності для того, щоб волонтери передали їх жителям «гарячих точок». У нас щоденно плетуть сітки, тож ми з радістю вітаємо охочих допомогти фізично або принести тканину для плетіння».

На другому місяці війни волонтери Київського вокзалу змінили локацію на Малу оперу й зареєстрували Благодійний фонд «Заново». Вони продовжують допомагати і знають, як це робити ефективно.

За такими принципом волонтери працюють із кінця лютого 2022 року. Тобто з перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну. Продукти харчування, ліки, одяг, засоби гігієни і навіть корм для тварин фонд безвідмовно надає тим, хто до них звертається: від захисників України на передовій до літніх жителів столиці.

Зал очікування, в якому годували біженців упродовж шести місяців
і надавали прихисток.

Благодійний фонд «Заново» також піклується про повернення людей до своїх домівок.

Було зібрано кошти та відремонтовано дах інклюзивного центру в Бородянці. І ось результат — дітки з особливими потребами вже мають можливість приходити на заняття.

Вони завжди готові прийти на допомогу.

Кажуть, що кожного ранку в нас є шанс почати життя заново. Так говорять і про Україну: коли вона прокинеться від жахливого сну, то почне все заново.

Але волонтери не хочуть чекати умовного «ранку». Бо українці вже давно не сплять. Вони прокидаються під звук кожної сирени. А отже, цей шанс ми вже маємо. Саме тому команда волонтерів Київського вокзалу й заснувала благодійний фонд з метою відновлювати країну просто зараз.

Наразі, маючи свій склад, фонд надає гуманітарну допомогу тим, хто потребує, сприяє відбудові зруйнованих будинків. Та навіть просто пригощає шоколадками, якщо вам сумно.

Софія РОЗУМЕНКО