ПРИКОЛИ про священників та «Інстаграм»
Маленький старий готель в Одесі, рецепція:
— Послухайте, шановний, але у вас тут в ліжку клопи!!!! >>
Втрати ворога — це як деруни зі сметаною. Їх багато, але однаково мало. Хочеться ще.
* * *
Дивні люди ці московити: співаємо про їхнього путіна — не подобається, співаємо про нашого Бандеру — теж не подобається. Може, вони музичного смаку не мають?
* * *
— Отче, я згрішив, убив двох орків.
— Ну нічого, наступного разу вбивай трьох, бо Бог любить трійцю.
* * *
У російській армії:
— Товаришу капітан, обіду вистачить тільки на півроти...
— Чудово! Тоді пообідаємо після бою.
* * *
Найсильніша війна йде в соцмережах. Убитих немає, але дуже багато поранених у голову.
* * *
Росії не подобається наш підручник з історії. Новий підручник їй не сподобається ще більше.
* * *
Орки вийшли на новий рівень. То по Бєлгороду пальнуть, то Курську область обстріляють. Так дивись і до москви дійдуть.
* * *
— Яка ваша суперсила?
— Ми продовжуємо жартувати під час війни.
Маленький старий готель в Одесі, рецепція:
— Послухайте, шановний, але у вас тут в ліжку клопи!!!! >>
Два бажання на ранок: щоб кава була гарячою, а вороги – холодними. >>
— Наталко, а скільки у вашому житті було романів?
— Лише один. >>
— І що ти так довго в тій ванній робила?
— Що... Міняла зимову гуму на літню. >>
— Алло, ТЦК? Ви можете терміново забрати мене в армію?
— Так, звичайно. А де ви перебуваєте? >>
— Галю, це наше перше свіданіє! Я за все плачу! Куди тебе повести? >>