«Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями»: оперній постановці «Катерина» аплодує Одеса

До кінця вересня проходитиме сьомий Міжнародний фестиваль мистецтв «Оксамитовий сезон в Одеській опері».

Нинішнього повномасштабно воєнного року його акцент — «Мистецтво перемоги» (Thе art of Victory).

Відкрився цей фестивальний сезон світовою прем’єрою опери «Катерина» — масштабної, глибоко філософічної вистави, реалізованої колективом Одеського національного театру опери та балету попри всі загрози воєнного часу.

Над створенням постановки працювала надзвичайно потужна команда: художник Ігор Анисенко, хореограф Олексій Скляренко, головний диригент В’ячеслав Чернухо-Воліч, лібрето й музику написав відомий український композитор, випускник Одеської консерваторії Олександр Родін.

Постановочний процес тримався на потужній творчій енергії режисерки Оксани Тараненко. Ініціаторкою та художньою керівницею проєкту виступила гендиректор театру Надія Бабіч.

Емоційна драматичність матеріалу Тараса Шевченка, використана для написання лібрето, підсилена прекрасною музикою в усьому її мелодійному багатстві й фактурно-оркестровому різноманітті, з першої хвилини захопила увагу глядача.

Глибини та характерної ритмічності дійству додали високопрофесійна робота зі світлом і відео, хорео­графічна складова, розгорнуті хорові сцени. Вдалу сценографію підкреслили вишукані костюмні рішення.

На сцені витворювалась справжня магія української автентики, далека від горезвісної «шароварщини».

Це досягалось як зануренням присутніх у плетиво звукових, фактурних, колористичних образів, так і вдалим включенням у сюжет елементів українських народних обрядів, а також авторським креативним зверненням до усталених народних символів, якими здавна є калина, дім, колиска, мавка, сонце, завірюха, смерть, криниця тощо.

Композитор Олександр Родін, розвиваючи сюжетну лінію, ніби «нанизав» та взаємодоповнив звучання народних інструментів елементами архаїчних, традиційних і сучасних музичних форм. А хор, як єдиний організм, вокально і драматично наповнив простір сцени життям.

Надзвичайно плідною стала ідея використати героїв класичного народного різдвяно-новорічного вертепу (Смерть, Чорт, Відьма, Циган, Шинкарка, Янгол та лірник Перебендя) для розповіді історії головної героїні.

Ці персонажі з’явились на сцені з першої хвилини й залишалися присутніми протягом усієї вистави, надаючи їй глибини та афористичності.

Вражаюче актуальними та майстерно продуманими були мізансцени з російським військом — дикою, агресивною, п’яною сірою солдатською масою, позбавленою індивідуальності.

При цьому образ москаля Івана, особливо в першому акті, потребував би більшої артикуляції.

Сенсові паралелі літературного, музичного й візуального упродовж усього магічного дійства тримали глядачів в емоційному напруженні.

А фінальна хорова акапельна сцена цієї якісно і талановито поставленої опери була сприйнята багатьма зі сльозами на очах.

Розповідають історію Катерини
в однойменній опері
персонажі вертепу.

Мабуть, через трагічну долю української дівчини Катерини глядачі змогли розгледіти щось значно більш узагальнене і глобальне — лихо довірливого українського народу.

Бо боротьба «свого» й «чужого» розгортається не лише на рівні окремих персонажів (Катерина — Іван, «чорнобриві» — «москалі»).

Це протистояння відбувається у сфері онтологічній — як конфлікт добра і зла, життя і смерті, Бога й Диявола. Відбувається як у душах людей, так і в суспільстві загалом.

Під час відкриття мистецького фестивалю «Оксамитовий сезон в Одеській опері. Мистецтво перемоги» міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко висловив подяку та повагу Збройним силам України.

Бо саме завдяки нашим захисникам глядачі у період великої російсько-української війни мають можливість бути свідками історичної події — прем’єри конкурентоздатної опери «Катерина» українською мовою українського композитора за сюжетом Шевченкової поеми.