Спитає лютий, чи ти взутий. Як містянам у багатоповерхівках підготуватися до зими

21.09.2022
Спитає лютий, чи ти взутий. Як містянам у багатоповерхівках підготуватися до зими

У гарній компанії завжди тепло. (Фото з сайту susidy.city.)

Український уряд і мери міст попереджають, що прийдешні осінь і зима будуть найскладнішими за всі роки незалежності.

 

Росія, напевне, посилить газовий шантаж і спробує залишити Україну без тепла.

 

Найоптимістичніший сценарій — зниження температури в домівках під час опалювального сезону зі звичних 21 градуса до 16-18.

 

Найпесимістичніший — перебої з газом, електрикою та опаленням або навіть повний блекаут міст.

 

Міста готуються до такого розвитку подій, наприклад, мер Києва Віталій Кличко в інтерв’ю «Бабелю» запевнив, що в Києві є генератори, паливо та мазут.

 

Цього вистачить на декілька тижнів автономного існування столиці, але в першу чергу запаси підуть на функціонування шкіл, лікарень та інших соціальних установ.

 

Юліана Скібіцька поговорила зі спеціалістом з «розумних» будинків Олександром Тимошенком та гірським гідом і професіональним туристом Романом Чабаном. Разом вони склали максимально повну інструкцію для мешканців багатоповерхівок, які не планують мерзнути цієї зими.

 

— Почати треба з чогось капітального. Може, разом із сусідами утеплити будинок?


— По-перше, часу на утеплення всього будинку майже не залишилося — ви просто не встигнете це зробити до холодів. Утеплення — це не лише робота майстрів. Треба зібратися і дійти згоди з усіма мешканцями, потім знайти підрядників і зібрати необхідну суму. З останнім у великих будинках завжди проблеми — комусь «добре і так», для когось «надто дорого». І про «дорого» — таки правда.

 

Утеплення одного квадратного метра фасаду разом із матеріалами та роботою коштує від 500 до 900 гривень. Ціна залежить від матеріалу — пінополіуретан — найдешевший, мінеральна вата — найдорожча. Можна, звичайно, зробити все швидше і менш масштабно: утеплити лише свою квартиру, але ефект буде значно менший — неутеплені квартири над і під вами будуть вас охолоджувати.


— Тоді, може, щось зробити з вікнами, щоб через них не втрачати тепло?


— Якщо у вас старі дерев’яні вікна, які продуваються, їх варто замінити на пластикові. Обирайте двокамерні або трикамерні склопакети. Вони в півтора-два рази краще за однокамерні зберігають тепло та мають кращу звукоізоляцію. Але і коштують приблизно в півтора раза дорожче.

 

Ціна квадратного метра однокамерних стартує від 900 гривень, двокамерних та трикамерних — від 1 тис. 500 гривень.
Якщо у вас уже стоять пластикові вікна, перевірте, щоб вони щільно зачинялися, бо з часом можуть з’являтися перекоси і щілини.


— А можна якось утеплити квартиру зсередини? Наприклад, стіни чи підлогу?


— Утеплювати стіни всередині оселі немає сенсу — вони все одно промерзнуть наскрізь. Простий приклад: коли вам холодно — ви п’єте гарячий чай, але він рятує не надовго. Для того, щоб зігрітися по-справжньому, вам треба утеплитися зовні — або підвищити температуру повітря, або тепло одягтися. Приблизно так само це працює і зі стінами.


Врятувати від холоду може тепла підлога. Оскільки тепло підіймається знизу вгору, енергоефективність такого методу досить висока. «Працює» така підлога або від електрики, або за принципом звичайних батарей. Але, щоб обладнати нею квартиру, треба робити капітальний ремонт і зривати стару підлогу.

 

До того ж якщо ви живете не в новобудові і у вас квартира старого зразка, вам підійде лише електрична тепла підлога. Робити водяну, тобто пускати по трубах теплу воду з батарей — ризиковано. Для цього вам треба «врізатися» у стояк. Якщо щось піде не так, можете залишити без опалення весь будинок.


— Можливо, варто перейти на автономне опалення?


— Це не завжди можливо, бо в містах різна політика. Наприклад, у Чернігові, це заборонено. Як пояснює міська влада, якщо всі або більшість перейдуть на автономне опалення, не буде ресурсів для роботи міських тепломереж.


Автономне опалення може бути індивідуальним, коли ваша квартира обігрівається власним котлом, або для цілого будинку, коли мешканці встановлюють власну котельню. Для цього в більшості міст (і в Києві також) потрібно отримати дозвіл міськвиконкому — це доволі складний бюрократичний процес. Переходити на автономне опалення потрібно всім будинком, зі згоди всіх сусідів.

 

За законодавством України, проводити автономну систему опалення в квартири вище 10-го поверху заборонено. Ну і нарешті, часу в вас майже не лишилось — відключити будинок від центрального опалення можна до 1 вересня, поки не почалася підготовка до опалювального сезону.


Для того, щоб провести індивідуальне опалення в квартиру, вам також потрібен дозвіл міськвиконкому. Такі роботи краще проводити навесні, коли закінчився опалювальний сезон і ви впевнені, що не будете використовувати опалювальні системи. Ще один нюанс: якщо ви живете вище 10-го поверху, газовий котел ви встановити не зможете, бо це заборонено законодавством через проблеми з тиском газу на такій висоті.

 

Вам залишається тільки електричний котел — а це (поки) менш вигідно, ніж користуватися газовим. Фактично, на ціні за опалення ви не зекономите. А у разі перебоїв з електрикою — отримаєте і перебої з теплом. До речі, якщо ви плануєте опалювати квартиру газовою плитою — відмовтеся від цієї ідеї, бо є ризик отруїтися чадним газом.


— Тоді залишається обігрівач. Але ж ними користуватимуться всі — чи витримає мережа?


— Якщо ви живете в новобудові, переживати за напругу не варто. Так само не варто переживати, якщо ваш будинок не газифікований і всі користуються електроплитами чи електрокотлами — в таких будинках більший запас потужності. Якщо у вас уже стоїть електрокотел, тоді загалом немає сенсу купувати електричний обігрівач, бо котел і так виконує його функцію.


У старому будинку можна дотримуватися простих рекомендацій, щоб не перевантажувати квартирну мережу. Наприклад, не вмикати два обігрівачі в одну розетку і взагалі розводити всі електричні прилади по різних кімнатах. А також постійно за ними стежити.


— Який обігрівач обрати?


— Насправді всі електричні обігрівачі працюють за приблизно однаковим принципом. У будь-якому обігрівачі нагрівальний елемент — це або спіраль, або тен. Олійний обігрівач додатковим елементом має олійну рідину, конвекційні працюють за принципом обігрівання повітря. Але суть одна — перетворити енергію на тепло. Єдина різниця між ними — це інертність.

 

Наприклад, олійний обігрівач буде довше нагріватися, але й довше віддавати тепло. Конвекційні швидко нагріваються і швидко охолоджуються, так само працюють і обігрівачі типу UFO та комбіновані керамічні обігрівачі. Також зважайте на те, що конвекційні обігрівачі сильно сушать повітря, тому приміщення потрібно регулярно провітрювати.


Ціна на різні типи обігрівачів теж різна. Конвекційні найдешевші — від 1 тис. 500 гривень. Керамічні панелі коштують від 2 тисяч гривень, олійні обігрівачі — від 2 тис. 500 гривень, UFO — від 3 тисяч гривень.


Щоб зекономити на електроенергії, краще брати обігрівач із таймером і регулятором температури. Вони орієнтуються на температуру в кімнаті й працюють залежно від неї. Це зручно. Взагалі намагайтеся підтримувати температуру в приміщенні, бо так обігрівач працюватиме ефективніше, ніж коли він обігріває повністю холодну кімнату.


— А якщо в мене кондиціонер, може, краще користуватися ним?


— З позиції економії це може бути навіть вигідніше. Але це стосується тільки інверторних кондиціонерів, у яких є функція обігріву. Такі кондиціонери можуть працювати навіть у наднизьких температурах — до -25 градусів. Але і коштують вони значно дорожче за звичайні.


— Останнім часом дуже популярні електроковдри. Я теж хочу купити, але боюся, що вона вдарить мене струмом.


— Електроковдри зараз дуже популярні, бо це, по суті, обігрівач, який гріє безпосередньо вас. Але, як і з будь-яким електроприладом, з такою ковдрою треба бути обережними. Її не можна абияк складати або залишати без нагляду. Якщо шнур живлення незнімний (таке буває в дешевших моделях), прати її не можна, а якщо прання дозволяється, то точно за інструкцією, інакше можна пошкодити нагрівальні елементи.


Краще купувати електроковдри перевірених брендів — наприклад, німецьких Mediasana, Beurer чи українського Trio (і це не реклама). У таких моделях є кілька температурних режимів, а також автоматична регуляція, яка захистить від перегріву і буде періодично вимикати ковдру.

 

Не варто економити — зараз можна знайти дешеві ковдри від 400—500 гривень, але на їхню якість розраховувати не варто. Якщо ваш бюджет перевищує три тисячі гривень, гарну ковдру ви придбаєте без проблем навіть зараз, коли на них високий попит.


— Думаю купити генератор на випадок, якщо вимкнуть електрику. Це хороша ідея?


— У багатоквартирному будинку — ні. Генератор дуже шумний, він коптить. Ваші сусіди не будуть у захваті від звуків та запахів, якщо ви поставите генератор на балконі. Але можна разом із сусідами купити генератор на весь під’їзд для освітлення бомбосховища — це справді хороша ідея.


— А ще в інтернеті радять купити пічку-буржуйку, може, тоді її?


— Це теж сумнівний варіант. Вона дає багато кіптяви, і в квартирі в принципі немає місця для буржуйки. А ще для неї постійно треба шукати дрова. А от портативні кемпінгові пічки для опалення кімнати підійдуть. В Європі, де розвинена культура кемпінгу, це дуже популярно — там уже давно придумали спеціальні газові пічки для обігріву великих наметів. До такої пічки під’єднується газовий баллон, і поки там є газ, тепло подається через вентилятор.


Ще один варіант, який теж використовують туристи, — це пічка-бонда, або пічка на трісках. Але її можна поставити хіба що на балконі, бо високий ризик пожежі, а ще від неї також буде сильна кіптява. Але ця пічка не потребує газу, для неї потрібні маленькі тріски товщиною з кулькову ручку (або шишки, але навряд чи вони у вас знайдуться), і вона даватиме доволі багато полум’я. Це чудовий варіант і для того, щоб приготувати щось біля під’їзду.


— Знаю, що туристи беруть у походи газовий пальник. А в квартирі він згодиться?


— Газовий пальник — це дійсно хороший варіант, бо він доволі компактний, у разі бомбардування його можна кинути в рюкзак разом із туристичним газовим балоном і забрати з собою в бомбосховище. Є інтегровані системи, які можуть бути і на газі, і на рідкому паливі. Найпростіше брати ті, що на газі, — вони дешеві і доступні, їх можна без проблем купити.

 

Для побутового використання краще брати пальники зі шлангом, бо взимку, коли газ виходить з балона, він охолоджується і може перестати витікати. Коли є шланг, ви можете просто підняти балон, тоді він витікатиме у форсунку і горітиме. Окрім покупки самого пальника, треба запастися газом і взяти не менше трьох туристичних балонів, по 450 г кожен. За умови ощадного використання такого балона вистачить на два-три тижні.


— А це безпечно?


— Якщо дотримуватися елементарних правил, то цілком. Елементарні правила — це, наприклад, не користуватися пальником біля тюлів. Пальник — це, по суті, те саме, що й газова плита, тільки він дає вогонь меншої площі. Відповідно, якісь відкриті спалахи вогню майже неможливі.

 

Але краще не використовувати пальник у дуже тісному приміщенні — наприклад, якщо ви ховаєтеся у ванній під час повітряної тривоги і вирішили щось там приготувати. Якщо іншого виходу немає — час від часу провітрюйте це приміщення, бо є ймовірність, що чадний газ буде накопичуватися.


— Уявляю найгірший сценарій: немає ні газу, ні електрики, ні опалення. Що ж тоді робити?


 — Утепляйтеся. В кімнаті можна зменшити площу приміщення, створити закуток і закрити його, наприклад, меблями. Можна використовувати хімічні грілки. І головне — це одяг. Ви маєте бути тепло і правильно вдягнені. Має бути декілька шарів одежі і, що важливо, — вільної. Наприклад, якщо ви одягли термобілизну, светр, а зверху на вас тісна куртка — вам буде холодно.


Тримайте зарядженим павербанк, запасіться автономним світлом, наприклад на батарейках, і батарейками також. Купіть налобний ліхтарик — з ним зручно спускатися в бомбосховище чи готувати їжу, коли немає світла.


— А як обрати хорошу термобілизну?


— Термобілизна для активного руху і спорту має щільно облягати тіло, повсякденна — необов’язково. Вона має бути не бавовняна — зверніть на це увагу. Бавовняна тканина не тепла і не вбирає вологу. Термобілизна може бути вовняна, синтетична або флісова. Фліс — це теж синтетика, але в нього інша специфіка дії, тому його виділяють окремо.

 

Вовняна класна тим, що вона тепла і працює, як термос, — ви накопичуєте певну температуру, і білизна буде її утримувати. А ще вона не пахне. Але є і недолік — якісна вовняна термобілизна дорога. Це приблизно 70-100 євро за верх і 60-80 за низ. А ще вовняна трошки менше служить — десь 4-5 років проти 5-7 у синтетичної. Синтетичну білизну краще обирати для низьких температур. Тоді вона буде швидко висихати.


Деякі виробники можуть писати тільки щільність тканини. Варто звертати увагу, скільки грамів тканини на квадратний метр. Наприклад, якщо пишуть, що в синтетичній термобілизні 200 грамів на квадратний метр, то це термобілизна для осені, для середніх температур. Якщо 240 чи 290, то це вже для низької температури. Вовняна з такими ж самими показниками буде теплішою.


Але варто розуміти, що термобілизна — це не панацея, її треба додатково утеплювати кількома шарами одягу. Якщо поверх термобілизни ви одягнете бавовняну футболку, тепло вам не буде. Підійде флісовий светр чи вовняний, якась пуховка.


Також обов’язково стежте за шкарпетками і взуттям. Взуття може погано сохнути, а якщо ногам холодно — то холодно і нам. Тому варто купити хороші туристичні шкарпетки. Не забувайте також і про спідню білизну. Пахову зону треба берегти від переохолоджень. Іноді взимку краще взяти найтоншу синтетичну білизну, а зверху вже одягти термокальсони. Так буде тепліше, ніж якщо ви одягнете якісь котонові боксерки.


— Це все якось дорого, складно і страшно — може, краще поїхати з міста кудись у село?


— У приватному будинку справді пережити холодну зиму може бути легше, ніж у квартирі. Але тільки якщо будинок готовий до цього. Тобто, є пічка з грубою, запаси дров, палива, води. Якщо у вас є на прикметі такий будинок, то лишитися на зиму там може бути хорошою ідеєю. Якщо ж немає, то їхати кудись і випробовувати долю не варто.

Юліана СКІБІЦЬКА,
«Бабель»