Подяка пекарю в зруйнованій квартирі: в Ірпені через виставку згадали березневі події великої війни

Що можна зробити в зруйнованій війною квартирі?

Молода журналістка-мистецтвознавець Катерина Яковленко влаштувала у своїй в місті Ірпені на Київщині одноденну виставку і назвала її «Всі бояться пекаря, а я дякую».

Коли московська армія рвалася до Києва, Катерині Яковленко довелося стояти в чергах за хлібом. Пекар їздив щодня із сусіднього села по дорозі, яку обстрілювали, щоб напекти людям хліба. Давали по три хлібини одній особі. Люди ви­стоювали за ними по 4-5 годин.

Були ті, хто обурювався тим, чому так повільно все відбувається. Тоді пекар пояснював, що він щодня ризикує життям, і зауважував, що взагалі можна було б йому подякувати.

На початку березня, коли російські війська в ході повномасштабного наступу ще біснувалися на Київщині, Катерина залишила Ірпінь. А коли повернулася, то побачила, що в чотириповерховий будинок, на останньому поверсі якого була її квартира, влучила ворожа ракета. Відтоді в помешкання сонце заглядає крізь діри розбитого даху й у вибиті вікна залітають метелики. Всередині все знищено.

Для мистецької акції в зруйнованому помешканні Катерини Яковленко надали свої роботи відомий в Україні й за кордоном ірпінський художник Анатоль Степаненко та молоді київські митці Стас Туріна, Рома Михайлов, Катя Бучацька, Тамара Тюрлюн, Анна Зв’ягінцева і Саша Курмаз.

На фото Анни Зв’ягінцевої — вербова палиця, встромлена в землю заплави. З неї має вирости дерево. Так буває. Оптимістичний символ. Та, власне, вся виставка є таким символом оптимізму й подякою волонтерам, які рятували людей.

Виставка «Всі бояться пекаря, а я дякую» — це індивідуальний кураторський дебют Катерини Яковленко. Раніше вона долучалася до такої творчої роботи спільно з іншими.