Базікати — не Батьківщину боронити

01.09.2022

У день нападу росії на Українську державу, незважаючи на ту розгубленість, яка в перші години заволоділа населенням не тільки в Житомирі, а й по всій Україні, ми, офіцери у відставці, полковники В. Повар, Б. Ревенко, підполковник О. Боржновський і я, зв’язавшись по телефону, вирішили діяти.

 

Всі ми пережили важкі часи Другої світової війни, і, маючи на пам’яті ті роки, вирішили вступити в активну роботу з нашими насамперед знайомими, рідними, близькими.

 

Ми пам’ятаємо війну 1941-1945 років і перші дні нападу Німеччини, тож, порівнюючи перші дні нападу росії на Україну, були обурені не тільки нападом росії, а тією жорстокістю та поведінкою армії агресора.


Народ до воєнного стану в державі був не готовий. Дивним виявилося зізнання чиновника найвищого рангу пана Данілова про те, що «влада знала заздалегідь, що росія нападе, але розглядала іншу дату».

 

Все вірно, тому що до останніх днів нападу президент України заспокоював українців «не бігти по сірники, гречку, у нас усе буде добре». Тому й пану Данілову здалося дивним, «як так сталося, що москалі так раптово зайняли Херсон і майже весь південь України?»


Відповідь пану Данілову на його запитання дав простий боєць-доброволець «Оперативного резерву першої черги (ОР-1), яка вимальовує всю картину і причини захвату Херсона.

 

Влада для захисту цього міста абсолютно нічого не зробила, і не тільки Херсона, а й усієї держави, хоча західні ЗМІ регулярно повідомляли про ймовірність нападу росії на Україну, наводячи жах тривожними прогнозами аналітиків.


Водночас наш Верховний Головнокомандувач на публіку переймався винятково проблемами власної безпеки. Неодноразові засідання Ради національної безпеки і оборони в основному були направлені проти «внутрішнього» ворога.

 

Принцип був і залишається такий: якщо ворога для влади немає, його треба вигадати. Чого тільки варта телевізійна «сповідь» ворога №2 після №1 путіна — кума Медведчука?


На мій погляд, виникла потреба повернути всіх радників-порадників президента, пана Данілова до тих заяв і подій, які відбувалися буквально десять років тому.


Час було всім пам’ятати, що путіну Україна, її напрямок зближення з Європою, НАТО, як кістка в горлі. Буде Україна в НАТО, капець росії, сказав учасник боїв в Афганістані, підполковник Давидюк.

 

Виступаючи на Мюнхенській конференції з прав безпеки, путін іще 10 лютого 2007 р. оголосив бажання перегляду свитового ладу і попередив, що кремль планує змінити правила гри в міжнародній політиці та протистояти США на світовій арені.


Окремі міжнародні аналітики помітили «Найагресивніші висловлювання путіна, які хто-небудь із російських лідерів дозволяв собі з часу холодної війни». Тільки після воєнної агресії росії проти Грузії та України західні експерти почали посилатися на промову путіна як на «знакову» та «історичну».

 

Лідера росії підтримує і прем’єр-міністр Медведєв, який, виступаючи на Мюнхенській конференції, вже 13 лютого 2016 року натякнув на можливу Третю світову війну.


Лідери Східної та Північної Європи ще тоді заявили, що це нова реальність і що росія не зупиниться на фазі холодної війни.


Водночас президент Мюнхенської конференції Вольфганг Уішенгер заявив: «Погано, що тоді, в 2007 році, Захід не сприйняв промову путіна серйозно. Але серйозно сьогодні так само Захід не сприйняв виступ Медведєва».

 

А 12 серпня 2014 року В. Жириновський заявив на одному з телеканалів: «Президент росії путін уже вирішив почати Третю світову війну, і Європа, якщо вона не змінить свою політику щодо України, буде спалена, як у Другій світовій війні.

 

Долі Прибалтики та Польщі вже вирішено — вони будуть стерті з лиця землі. Нічого там не залишиться». Що в путіна в голові, то в Жириновського на язиці.

 

Через два місяці той же Жириновський заявив: «Які б рішення не підписував Барак Обама (тоді президент США), це значення не має, тому що все вирішує глава росії. Всі питання війни і миру взагалі, й особливо пов’язані з Україною, вирішуватиме одна людина — глава росії путін».


Що ж, напевно, всім подолякам, арестовичам усі ті заяви не зрозумілі. Їх історія не вчить, вони вміють тільки рахувати. У сучасної влади одне: «дайте гроші, в нас війна».


Зрозуміло, що в період заяв путіна, медведєва наш пан президент не замислювався над ними, вони своїм «кварталом» любили «дружню» путінську росію, все українське показували з гумором.

 

Однак дядько Коломойський вирішив по­збиткуватися над Україною, змусивши Зеленського піти правити величезною державою в центрі Європи. Прийшовши до влади, «зелені» робили все, щоб обеззброїти державу, яка вже з 2014 року дає опір агресору.


Заяви путіна, медведєва — вже для наших вождів історія, але слушна заява президента США про те, що президент Зеленський не хотів чути про вторгнення, і дає відповідь на запитання пану Данілову.

 

Не тільки Херсон був незахищений від ворога, про що свідчив раніше згаданий мною доброволець ОР-1. Уся Україна була незахищена. Незважаючи на попередження президентів США, Польщі, прем’єра Великої Британії, керівників держав Прибалтики.

 

Як наслідок правління «зеленобобових», сплюндрована Україна, і Єрмак, й інші урядовці не мають морального права супроводжувати по містах Київщини президентів і голів урядів інших держав, показувати наслідки діянь вагнерівців, яких влада свого часу віддала московії.


Більше того, виникає запитання, де був Єрмак і його команда, коли орки стояли за 15 кілометрів від Києва?


А що робиться на телебаченні України? Телеканали Пінчука, Фірташа, Коломойського, об’єднавшись, зомбують глядача. Не забувають головного героя президента, за висловом Георгія Туки, «добазікались».

 

І якщо детектор брехні підключити до телевізора, то він згорить за секунду. Так охарактеризувала житомирська місцева газета «Субота» програми об’єднаних каналів. Так, воістину «Слово» — одне з найнебезпечніших, воно має служити людині, мобілізувати людину на боротьбу проти ворога.

 

Згадую Степана Руданського — поета-патріота, який 150 років тому закликав Україну захищати, а Тарас Григорович Шевченко у своїх віршах понад сто років тому ніби вгадував долю нинішньої  України:


Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.

Хіба не мав рацію Тарас Шевченко? Говорячи про кротів, які завелися не тільки в низах, а й у верхах української влади. Він охарактеризував їх не як зрадників, назвавши їх перевертнями:
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати.


Так Тарас Шевченко характеризував ту категорію люду, про яку так часто зараз заговорили — про зрадників, колаборантів. А звідки вони з’явились, хто їх породив? Сумно і страшно, у верхніх ешелонах зрадники, та досі Верховна Рада України кишить перевертнями.

 

Рабінович відкрито з трибуни закликав: «Вставай, страна огромная!» І що ж, голови Верховної Ради Дмитрій Разумков, пан Руслан, ця вся «зеленобобова» рать? Яка була в той період реакція, адже Рабінович закликав «страну», яка й напала на Україну.

 

Біда в тому, що ворог враховує роль слова, а наша влада далеко від правдивого слова. Я запитую господарів телеканалів «Інтер», «1+1» та інших, хіба не можна створити програму так, щоб виступали літератори, письменники і просто артисти, читаючи поетів-патріотів, які оспівували Україну, військо запорозьке, виховуючи сучасну молодь, прищеплюючи їй любов до України. Українська мова, українська музика, українське слово мають служити перемозі над ворогом.


«Україно, Україно,
Моя рідна мати!
Чи ще довго над тобою
Будуть панувати?
Чи ще довго кривавицю
Будуть з тебе пити,
І діток твоїх невинних
В кайданах водити?

Так звертається Степан Руданський до нас, сучасних. Мені важко відповісти на питання, чи є у Верховної Ради особи, які знають, хто такий Степан Руданський, які знають Івана Франка, який дав чітку, класичну характеристику сучасним «патріотам».
Ти, брате, любиш Русь,
Як хліб і кусень сала, —
Я ж гавкаю раз в раз,
Щоби вона не спала.
Бо твій патріотизм —
Празнична одежина,
А мій — то труд важкий,
Гарячка невдержима.

Ось вам роль слова в розумінні Івана Франка. Дивлячись, хоча немає такого бажання, телевізор, де з розпущеним, розчесаним волоссям дівчата та бородаті дяді щось базікають, за висловом Георгія Туки, варто підтвердити його оцінки Кобзарем:
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?


Золоті слова Тараса Шевченка. Якби бужанські, льовочкіни та інші, які стали політиками, знали їх, то я впевнений, і війною сатана на Україну не поліз би.

 

Антон КАДЕНЮК,
ветеран Збройних сил України, дитя війни, брат молодшого воїна УПА

  • А чорне — то журба...

    Дмитро Павличко — співавтор Конституції України, один із перших дипломатичних представників нової Української держави. >>

  • Огоньок з флячками

    Можете кидати в мене капцями і банановими шкуринками, але я таки подивився останній «Галубой аганьок». >>

  • Тактика Соледара: не варто приховувати від суспільства реальні небезпеки

    Важливо не приховувати від суспільства реальні небезпеки та об'єктивні невдачі, забути про перманентні ідіотські побєдобєсні "двє-трі нєдєлі максімум" та не боятись говорити про нові хвилі мобілізації, як би це не загрожувало нікчемним рейтигам. >>

  • Казати чи перестати,

    Тепер, коли мене питають, що є найважливішим у вихованні дітей різних поколінь, я без жодного сумніву кажу, що найголовніше — багато говорити. >>

  • Війна «розговорила»

    Кілька вартих уваги результатів нового опитування, яке я на грант Канадського інституту українських студій замовив Київському міжнародному інститутові соціології. >>