Далі у період війни: «Київська картинна галерея» показує унікальну графіку

Щоб у період дії воєнного стану врівноважити розхитані болем втрат емоції, у віддалених від лінії активних бойових дій містах уже, переважно з кінця весни, працюють музейні заклади.

У Національному музеї «Київська картинна галерея» проходить узагалі унікальна виставка графіки «Сальвадор Далі. Божественна комедія».
    

Спочатку було слово. Італієць Данте Аліг’єрі (1265—1321) написав філософську «Божественну комедію» (la Divina Commedia), яка стала шедевром світової літератури, 100 пісень. Поет працював над твором у 1307—1321 роках. Опублікована вона у 1555 р. у Венеції.
    

У трьох частинах: «Пекло», «Чистилище», «Рай» автор відобразив свою мандрівку до Бога, слідуючи спочатку за поетом античних часів Вергілієм, який створив «Енеїду».

Головний герой у 35 років починає шукати кохану. Її ім’я — Беатріче, вона як уособлення милості Божої супроводжує Данте по Раю. Загалом, у творі прослідковується особиста драма поета, алегоричний опис історії Флоренції та відображення ширшого світу.
    

За середньовічною термінологією, слово «комедія» має інше значення, аніж нинішнє. Як пояснював Данте Аліг’єрі в листі до покровителя митців Кангранде, це є будь-який поетичний твір середнього стилю зі страшним початком і благополучним кінцем, написаний народною мовою. Тоді як усі жанри «високої літератури» писалися тоді в Італії латиною.
    

А завдяки «Божественній комедії» Данте тосканський діалект став основою літературної італійської мови. До того ж означення «Божественна» у назві з’явилося згодом.

Його у своєму дослідженні про поему Данте Argomenti in terza rima alla Divina Commedia написав письменник-гуманіст Джовані Бокаччо (1313—1375). З того часу твір публікують із назвою «Божественна комедія».
    

Через кілька століть, уже після Другої світової війни, замовлення проілюструвати «Божественну комедію» отримав іспанський художник Сальвадор Далі (1904—1989).

Отримав завдання проілюструвати «Божественну комедію» італійського поета доби Відродження Данте Аліг’єрі. Так народилися 100 акварелей, по одній для кожної зі ста пісень поеми.

Корпус ілюстрацій — унікальний приклад книжкової графіки митця. Завдяки співпраці з галереєю ARTAREA та Благодійним фондом підтримки культури та мистецтв стало можливим ознайомити українську публіку з «Божественною комедією» в інтерпретації Сальвадора Далі у стінах музею.

Експозиція доповнена тематичними інсталяціями та відеорядом, що занурить відвідувачів в атмосферу всесвіту Данте.
    

Далі не був би Далі, якби не опинився у вирі драми в процесі створення ілюстрацій до «Божественної комедії», зауважують у «Київській картинній галереї».

Після зустрічі з Папою Пієм XII у 1949 році він отримав дозвіл від Священного Престолу на зображення непорочного зачаття. Так з’явився один з його шедеврів — картина «Мадонна Порт-Лігат».

Італійський уряд, переповідають, був приголомшений благословенням Папи, адже Далі був відомий публіці своїми атеїстичними та нігілістичними поглядами.

І зовсім скоро було запропоновано митцю взятися за ілюстрування скарбу культури Італії — «Божественної комедії» Данте Аліг’єрі.
    

Після цього італійське суспільство вибухнуло по-справжньому. Обговорювали ситуацію навіть парламентарії, а політик з лівого крила поривався подати в суд.

Національна бібліотека Італії, яка вже уклала контракт із Далі, опинилася перед ви­бором між репутаційним скандалом та відмовою від співпраці з відомим сюрреалістом. І... обрала останнє.
    

Утім Сальвадор Далі свій задум не покинув, бо ніби зрісся з поемою та її персонажами. І звернувся до французького видавця Жозефа Форе. Ілюстроване Далі видання таки побачило світ через 12 років з моменту укладання угоди з видавничою компанією Editions d’art Les Heures Claires.
    

Що вийшло в результаті — кожен бажаючий у Києві може побачити у виставковому проєкті «Сальвадор Далі. Божественна комедія».

Дві зали — це власне графіка видатного іспанця, а мультимедійній — видовищні відеопроєкції інших його творів та портретів. Виставити всі оригінальні, підписані, сертифіковані 100 відбитків не дозволила обмежена площа. Однак кілька десятків найбільш значних, найцікавіших робіт достатньо, щоби не пересмакувати мистецтвом найвищого ґатунку.