Помічниця народного депутата з 25 лютого пішла служити до ТрО: за нею пішов у ЗСУ й чоловік

Аліна — мама 5-річної доньки, донедавна директорка комунального підприємства «Парки Посулля», депутат Лубенської міськради, помічниця народної депутатки Анастасії Ляшенко, до військової справи раніше не мала жодного відношення. Але вже 24 лютого була у військкоматі.

«Я твердо знала, що мушу щось робити для Перемоги. Дійсно, тоді взагалі не уявляла своєї ролі в цій роботі, — усміхається. — Певно, могла б займатися волонтерством, що теж дуже важливо. Однак мені хотілося потрапити у військовий батальйон. І тепер не відступлю: якщо треба буде взяти автомат у руки і йти вперед — я піду. Кожна людина на війні важлива».

Це бажання у молодої жінки виникло під час тренувальних навчань бійців тероборони, які проводилися напередодні широкомасштабного вторгнення армії рф в Україну.

Тоді, каже, внутрішньо відчула, що захищати Батьківщину зі зброєю в руках — це її. Принаймні стріляти з автомата Калашникова у неї виходить добре.

Наразі Аліна Савка служить на посаді обліковця складу ракетно-артилерійського озброєння (РАО) однієї з військових частин окремого батальйону ТрО.

У її обов’язки входить видача під розписку зброї та боєприпасів, необхідних для навчальних стрільб і ведення бойових дій: автоматів, кулеметів, гранатометів, мін, гранат тощо.

Без цього, каже, не може функціонувати жоден військовий підрозділ. Без документації ніхто нічого в армії не отримає. Аліна Олегівна з усією відповідальністю, яка їй була притаманна завжди, виконує свої обов’язки.

«Військова служба навчила мене пунктуальності, — розповідає. — Раніше я часто запізнювалася на якісь заходи, ділові зустрічі. У перші дні служби за звичкою запізнювалась і на шикування, що проходить о восьмій ранку. На хвилину-дві, не більше. Але після того, як отримала за це по повній програмі, більше такого зі мною не траплялося».

Разом з Аліною служить і її чоловік Станіслав. Незважаючи на обмеження щодо призову через проблеми зі здоров’ям, 24 лютого він прийняв рішення іти на фронт. Знайомий військовослужбовець переконав для початку піти в тероборону, а вже звідти можна відправитися у й бойові війська.

Станіслав, фахівець в IT-сфері, тепер начальник польової лазні — забезпечує солдатів душовими. Це теж важливий напрям роботи. Заодно й колегам із комп’ютерного відділу за потреби допомагає.

Вдома батьків-військових чекає п’ятирічна донька Ніка, яку вони залишили на бабусь. Перший час подружжя служило в Лубнах, тож мало можливість часто бачитися з дитиною. Ніка дуже пишається мамою й татом, їй подобається їхня форма. Каже: «Коли виросту, теж носитиму таку».

Аліна їй відповідає: «Сподіваюся, коли ти виростеш, війни не буде». Поки що ж малеча із задоволенням одягає куплену мамою піксельну кофту. Звісно, плаче при розлуках…

Аліна зізнається, що, йдучи у військкомат, нікому з рідних не сказала про це. Серед добровольців у перший день війни вона виявилася єдиною жінкою. Зраділа, коли побачила знайоме обличчя — депутата міськради Григорія Уляницю.

«У батальйон, у якому зараз перебуваю, потрапила того ж вечора. Хоча там було не до мене, чесно кажучи, — розповідає військовослужбовиця. – В першу чергу оформляли чоловіків — їх там стояли сотні. Добровольців одразу відправляли на фронт. А мене направили у військову частину тероборони. «Якщо тебе візьмуть, то повернешся за тимчасовим військовим квитком», — сказали. Вже було пізно, тому я попросила чоловіка відвезти мене в штаб до командира цієї частини. Тоді й довелося зізнатися Станіславу, що прийняла рішення служити в ТрО. А він зізнався мені, що хоче йти на фронт. Тепер у нас лежать напоготові каски й бронежилети…»

Уже наступного дня Аліна Савка займалася діловодством у батальйоні: оформлювала документи на добровольців. Паперів було дуже багато, доводилось прихоплювати ночі, бо за день не встигали. Було морально важко від спілкування з великою кількістю людей з різними характерами. Але це тільки загартовувало її.

Щоб гарно виглядати, жінці довелося, звісно, підрізати рукави у кітелі, придбати футболку по фігурі й берці, бо чоловічі розміри «стартують» із 40-го. «Справа не в грошах, звісно, але ми дуже чекаємо жіночої форми, — каже Аліна. — У нашому підрозділі дівчат служить під сотню: медички, кухарки, логісти, фінансисти… Особливо незручні нам чоловічі штани та кітель».

Живучи у ритмі військової дисципліни, невгамовна Аліна Савка будує плани на мирне життя. В них — обов’язкове повернення до відновлення парків Лубенщини.

На посаді директора КП «Парки Посулля» вона встигла попрацювати менш ніж пів року, але за цей час у них з’явилися нові лавки, атракціони, туалети, відеоспостереження… Зникли бур’яни, до речі. Багато чого Аліна робила за власні кошти.

Знаючи натуру цієї тендітної симпатичної молодої жінки з твердим характером, можна не сумніватися, що її війна буде успішною на всіх фронтах.

На днях народна депутатка Олена Шуляк винесла подяку Аліні Савці за внесок в оборону держави.