«Договорняки» у владних кабінетах і кохання: у Києві відбулась прем’єра вистави «Авантюра Никодима Дизми»

Кілька разів — через локдаун і повномасштабну війну — відтерміновували у Києві прем’єру вистави «Авантюра Никодима Дизми» за мотивами роману польського літератора Тадеуша Доленги-Мостовича.

І тільки на перший погляд здається, що названий письменник не відомий українцям. Автор написав гостросатиричний роман «Кар’єра Никодима Дизми» ще 1932-го.

Через п’ять років створив твір про трагічне життя геніального польського хірурга  Рафала Вільчура, який втратив пам’ять, утім не вміння лікувати людей, — «Знахаря» за однойменним телесеріалом Єжи Гофмана (1982) знають чи не всі українці 40+ . Відомий класик польської літератури Тадеуш Доленга-Мостович (1898—1939) є автором загалом шістнадцяти романів, вісім з яких були екранізовані. До речі, вчився він у Київському університеті.

Хоч Никодимові Дизмі уже 90 літ від народження, у київській постановці Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка він постає досить сучасним, у багатьох моментах часові рамки розмиваються повністю. Таке омолодження закладено вже у п’єсі, яку написав за мотивами романа Тадеуша Доленга-Мостовича Дмитро Чирипюк — режисер постановки.

Оскільки між Польщею й Україною є багато подібного, то актуальними лишаються для глядачів театральної постановки питання обробітку землі і дилема: добре чи погано для виробників, коли вродив великий урожай?!

А питання пристосуванства і залагодження проблем через «договорняки» у владних кабінетах узагалі не мають національності. Проте у значної частини країн усе це лишилося переважно у минулому. А для наших теренів є все ще дуже актуальною лайка на адресу «реформаторів», які думають у першу чергу про особисту вигоду.

До речі, «батько» Никодима Дизми — Тадеуш Доленга-Мостович — у велику літературу прийшов після журналістики: спочатку, у 1920-х, кілька років був співробітником газети Rzecz Pospolita, а потім став її редактором.

Видання з 1925 року немало критикувало польську владу, зокрема Юзефа Пілсудського, який у 1926–1928-х обіймав посаду прем’єр-міністра. «Доленга» — це один із псевдонімів Тадеуша Мостовича.

У вересні 1927 року на нього вчинили напад на вулиці, відвезли у ліс і побили. Ці біографічні факти дають певне розуміння, чому в романі про Никодима Дизму з’являються сцени силового тиску на неугодних людей або й фізичної розправи.

Тим часом автор п’єси і режисер-постановник «Авантюри Никодима Дизми» Дмитро Чирипюк головного героя показує на самому початку в журналістській ролі, якої не було у першооснові. (Роман кілька років тому видало видавництво Folio у перекладі Тараса Ярмолюка).

Це додає виставі київського театру ще один актуальний штрих. Бо службовець відділення пошти невеликого населеного пункту не викликає стільки емоцій та асоціацій.

Никодим Дизма — зневірений марними пошуками роботи після звільнення з видання з клеймом «нездара» і готовий влаштуватися хоч танцівником (це прописано в романі, а постановниками вистави вдало кілька разів обіграно) — раптом стає щасливим власником запрошення на раут до самого Голови Ради Міністрів.

Й анекдотичний випадок перетворює Дизму-самозванця на «велике цабе», вхоже у найвищі кабінети. Трохи згодом йому вдасться навіть зайняти посаду президента хлібного банку. І це не край його кар’єрних вершин.

Життя Никодима Дизми, якого грає відомий за багатьма кіноролями народний артист Назар Задніпровський, частково перетворюється на вояж між Варшавою і заміським маєтком, куди його запрошує на роботу управляючим Леон Куницький (Олександр Ярема), який згодом виявиться трохи іншим паном, зі своїми скелетами у чемодані та сейфі.

У постановці задіяне велике число акторів. Як і вже названі, виразними є образи дружини Леона Куницького — Ніни Куницької (Ганна Снігур-Храмцова), яка закохається у Никодима Дизму, та її брата Графа Понімірського (заслужений артист Дмитро Чернов).

Як і в реальному житті — прізвища всіх міністрів і різних клерків у виставі не всі глядачі запам’ятають, однак упізнаваними на сцені є артисти: Олександр Задніпровський, Олексій Паламаренко, інші. І навіть епізодична поява Марини Кошкіної у ролі претендентки на тимчасову роль коханки за гроші — дрібний, але виразний штрих у соціально-побутових контекстах.

Художнику-постановнику Андрію Александровичу-Дочевському, інженерам відеоряду Георгію Дорошенку й Олександрові Рожкову, а також художникам по світлу Ганні Ваховській і Яросламу Марчуку на великій сцені Театру імені Івана Франка, яка обертається, вдалося створити оригінальну, багатопланову і динамічну дійсність. Хоча дві дії у період воєнного стану видаються трохи задовгими.

«Авантюра Никодима Дизми» — це друга прем’єра Театру імені Франка за період повномасштабної російсько-української війни, із 24 лютого. На рідній сцені робили попередній преспоказ.

І вже традиційно для глядачів під завершення сезону грали «у примах» — у Національному театрі імені Лесі Українки, який зовсім поруч зі станцією метро «Театральна», яка у випадку повітряної тривоги слугує укриттям.