Замість круасана — ложечку капусти: які продукти здатні підвищити опірність стресу

Місяці війни і тривога, що вже стала хронічною... Безкінечне читання важких новин і повітряні сирени, які не дають спокою...

Додайте до цього часто умовне або «машинальне» харчування, яким тамуємо голод. Усе це впливає на наш емоційний стан і на наше тіло. 

Адже наш мозок, каже лікарка-дієтолог Оксана Скиталінська, як головний «диригент» організму, дуже чутливий не лише до психічного зовнішнього навантаження, але й до їжі.

Лікарі дедалі більше повторюють це слово — «стресостійкість». Що воно означає на практиці?

«Це такий стан, який забезпечує оптимальну адаптацію організму до екстремальних умов, — пояснює пані Оксана, — дає змогу уникнути негативних наслідків для здоров’я (серцево-судинних катастроф, психічних розладів, аутоімунних та онкозахворювань, діабету). Стресостійкість залежить і від виду стресу, і від його тривалості».

Чи може їжа підвищити опірність організму до стресу і зменшити його негативні прояви? Лікарка переконана, що так. Для цього наші страви повинні:

* Мати детоксикаційний ефект. Бажано, щоб продукти, які споживаємо, містили розчинну клітковину (таку, яка поглинає продукти катаболізму, тобто розпаду), і нерозчинну, яка живить кишкову мікрофлору.
* Містити білок, який потрібний для відновлення ушкоджених клітин тіла (а це клітини всіх органів).
* Бути багатою на вітаміни та мінерали. Бо вітаміни, особливо С, Е, А та групи В та мінерали, особливо, калій та магній, потрібні для нормального обміну речовин.
* Бути багатою на лецитин (він відновлює клітини мозку та нервові волокна), холестерин (саме так: холестерин необхідний для побудови якісних клітинних мембран).
* Містити пребіотики, тобто продукти, які живлять корисну мікрофлору, яка, своєю чергою, виробляє речовини, що добре впливають на роботу мозку. Прекрасним пре— і пробіотиком є квашена капуста. Тому додати столову ложку капусти на тарілочку — означає додати здоров’я.
* Бути антиоксидантною. Всі природні кольори (ягоди, зелене листя) багаті протизапальними речовинами. Тому не забувайте про них.

Прикладом сніданку, що допоможе організму виробляти опір до стресу і зміцнювати загальний імунітет, може (за порадою Оксани Скиталінської) бути такий:

Яйця, сир і квасоля — джерело білка.
Жовток — джерело лецитину.
Квасоля — розчинна клітковина.

Капуста квашена — нерозчинна клітковина, а також пребіотик з пробіотиком (бо містить і молочнокислі бактерії).

Листова зелень, овочі, ягоди — це природні антиоаксиданти, протизапальні та протиракові властивості, позитивний вплив на мозок та судини.

До речі, в часи хронічного стресу мозок намагається «приспати» наше сумління і погоджується на споживання некорисних продуктів. Лідерами серед таких останнього часу стали солодкі газовані напої, печиво і шоколад.

Звісно, ми не можемо бути роботами й іноді хочемо дозволити собі слабкість, з’ївши «смачненьке». Однак варто пам’ятати, що така їжа не просто переобтяжує організм зайвими калоріями, але й підвищує запальний фон, на якому легко відбуваються інші порушення.

Тож лікарка-дієтолог радить поповнювати раціон дикорослою їжею, додавати до своєї щоденної тарілки свіжу зелень, ягоди (навіть морожені), які мають стійке забарвлення.

Все це, на думку пані лікарки, є невід’ємною частиною корисного лікувально-профілактичного харчування. У таких продуктах міститься багато вітаміну С у природній, L-формі, який швидко включається в обмін речовин, мінералів, антиоксидантів.

Пані Скиталінська наголошує, що чорниця, журавлина, ожина, вишня, полуниця, свіжа зелень петрушки, шпинату можуть послабити або навіть попередити когнітивні розлади.

Це підтверджують численні наукові дослідження. Тому, якщо ми бодай раз на день будемо з’їдати жменьку ягід і жменьку свіжої зелені, то зробимо велику послугу своєму мозку.

«А окрім усього, ми — істоти соціальні. Частина нашого мозку (лімбічна) відповідає за любов та стосунки. Люди, які відчувають особливу підтримку, є здоровішими і живуть довше. Мозок — це орган, який дає нам змогу повноцінно проживати своє життя. Яким би воно не було в даний момент. Це дає нам змогу радіти і плакати, відчувати біль і любити», — нагадує лікарка.