Уроки фінсько-радянської війни для України: як маленька країна дала відсіч великому загарбнику

Прориви танкових колон на столицю, масовані авіаційні удари по об’єктах інфраструктури, висадка десантів та гібридні операції з залученням «п’ятої колони» — все це вже було.

Це було взимку 1939–1940 років.

Від «мішків з хлібом» загинуло близько тисячі мирних фінів

Усе почалося з того, що «агресивна» Фінляндія із населенням 3,5 млн осіб почала становити загрозу для миролюбного Радянського Союзу з населенням 170 млн осіб.

Цілком випадково це з’ясувалося відразу ж після підписання у серпні 1939 року пакту Молотова—Ріббентропа, який зараховував Фінляндію до сфери інтересів СРСР.

Наприкінці листопада 1939 року совєти обстріляли свою ж прикордонну частину поблизу с. Майніла на радянсько-фінському кордоні, звинувативши в цьому фінську воєнщину.

Після цього Червона армія почала героїчне вторгнення для звільнення фінських робітників і селян від гніту білофінської буржуазії.

Фінляндія, задіявши всі мобілізаційни ресурси — від безвусих юнаків до сивих ветеранів Першої світової, — змогла виставити 260 тисяч вояків (чисельність діючої української армії — 250 тисяч, плюс 300-350 тисяч ветеранів АТО/ООС у першій черзі резерву).

Сили вторгнення совєтів складали 450-500 тисяч, однак згодом були доведені, за різними оцінками, до 850 тис. — 1 млн 100 тис.

На початку фінська армія мала на озброєнні від 60 до 120 бойових літаків, переважно застарілих біпланів. Протягом бойових дій фіни отримали ще декілька десятків сучасних голандських «Фокерів» та британських «Бристолів» (за оціночними даними, українська авіація налічує від 80 до 115 бойових машин).

Червона армія застосовувала на різних етапах вторгнення від 1 тис. 200 до 2 тис. 500 літаків, у тому числі до 1 тис. 700 бомбардувальників.

Фіни мали від 30 до 60 панцерників, переважно застарілих французьких «Рено» 1919-1921 років випуску, які вкопували в землю як вогневі точки, та легких «Віккерсів» (за оціночними даними, на озброєнні ЗСУ — 750-950 танків). Радянське угруповання на різних етапах війни мало від 1 тис. 500 до 2 тис. 300 танків.

Вторгнення совєтів почалося з масованих бомбардувань радянською авіацією Гельсінкі, Виборга, інших фінських міст та стратегічних об’єктів інфраструктури.

Нарком закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов цинічно заявив, що радянські літаки скидають на фінські міста «мішки з хлібом» для населення, яке голодує.

Від «мішків з хлібом» загинуло близько тисячі мирних фінів, понад дві тисячи зазнали поранень. За ці бомбардування Радянський Союз був виключений з Ліги Націй.

Морози зіграли тоді на руку саме Червоній армії

На невеличкому клаптику захопленої фінської території в грудні 1939 року було створено маріонетковий уряд, який очолив секретар виконкому Комінтерну товариш Отто Куусінен. Совєти почали формувати «фінську народну армію».

Проте після бомбардувань житлових кварталів Гельсінкі та інших міст фінські комуністи пішли записуватись добровольцями у білофінське буржуазне військо.

Після кількох тижнів запеклих боїв Червона армія просунулась углиб фінської території лише на перші десятки кілометрів, впершись у «лінію Маннергейма». Хоча планувалося вже за два тижні вийти на Гельсінкі, до якого від тодішнього фінсько-радянського кордону було 360 км.

Лише після досягнення в три-чотири рази переваги в живій силі та десятиденного масованого обстрілу фінських позицій з важкої артилерії в лютому 1940 року орда совєтів пробила «лінію Маннергейма» та почала просування вглиб території Фінляндії.

Значення «лінії Маннергейма» як основної причини невдач Червоної армії у зимовій кампанії 1939-1940 років традиційно перебільшується російськими міфотворцями.

По-перше, вона перекривала лише 100-120 км на Карельському перешийку з 1 тис. 300 км загальної довжини радянсько-фінського кордону. По-друге, так званих «ДОТів-мільйонників» (кожний з них коштував 1 млн тодішніх фінських марок), які могли протистояти панцерникам совєтів, на всю «лінію Маннергейма» було не більше десятка, тобто один ДОТ на 10-12 км.

Також перебільшується придворними кремлівськими істориками роль низьких температур узимку 1939-1940 років. За спогадами фінських вояків, морози зіграли тоді на руку саме Червоній армії, оскільки дозволяли швидко перекидати по просторах замерзлих річок, озер і боліт важку бронетехніку та артилерію великого калібру. Фіни могли протиставити цьому важкому озброєнню лише дерев’яні лижі, маскувальні халати та силу духу.

Цікаво, що в ході цієї війни фіни першими в історії почали широко застосовувати проти радянських танків «коктейлі Молотова» (фінські фабрики виробляли їх у промислових масштабах). Проте згодом совєти приписали цей історичний факт, як і сотні інших, до свого героїчного активу.

У березні 1940 року Фінляндія, вичерпавши всі можливі та неможливі ресурси, запросила мирні переговори.
Бойові втрати фінів склали 23-26 тисяч убитими та 40-44 тисячі пораненими.

Втрати Червоної армії склали 130-140 тисяч убитими, ще близько 260 тисяч було поранено чи обморожено. У фінському полоні опинилось від 6 до 8 тисяч «освободітєлєй».

За підсумками цієї війни Фінляндія втратила частину території, але не втратила державності. Комуністична доктрина, ерзацзамінником якої в наших реаліях стала доктрина «русского мира», назавжди втратила популярність у фінському суспільстві.

Тримаймося!

P.S. У 2020 році ВВП на душу населення: у Фінляндії — 49 тис. дол. США, в Росії — 10 тис. дол. США.

Валерій КОЛОМІЄЦЬ, незалежний експерт, у 1997–2019 роках перебував на дипломатичній службі, працював у МЗС України, в українських дипмісіях у Казахстані, Вірменії та Молдові