«Не хочу, щоб у Києві повторилося»: хто та чому долучається до тероборони у Києві

У січні в Україні набув чинності Закон «Про основи національного спротиву», який регламентує організацію та функції бригад територіальної оборони.

Їх 25 — за кількістю областей та одна — в Києві. Бригади діляться на батальйони — лише у Києві таких батальйонів буде десять, за кількістю районів у місті.

В основному ці батальйони складаються з резервістів-добровольців, які у мирний час працюють на своїх місцях, а раз на тиждень освоюють військові премудрості.

У разі повномасштабної війни вони за першим сигналом повинні прибути на місце збору і бути готовими виконати наказ командування: стояти на блок-постах, патрулювати місцевість, охороняти стратегічні об’єкти. А треба буде — і дати відсіч ворогові.

Навчання резервістів проходять у вихідні, найчастіше — по суботах. З нового року — регулярно. На одному з таких навчань побував наш кореспондент.

«Кількість охочих збільшилася в рази»

«На війні як на війні». Ці слова не раз спадали на думку, доки добиралася до місця проведення навчань. Це виявилося не так просто: від найближчої автобусної зупинки — понад шість кілометрів лісовими дорогами. Добре, що навігатор не підвів.

Утім саме місце для проведення навчань було обрано практично ідеально: місцевість із різноманітним рельєфом, занедбані будівлі, що перетворилися на руїни. Раніше тут збиралися неформали — стіни рясно розмальовані графіті. А нині тут тренуються новобранці тероборони.

Іду на голоси, що лунають з боку руїн. Голоси долинають із різних боків — одночасно працюють кілька груп.

«За останній час у нас кількість охочих збільшилась у рази. Якщо ще рік тому ми займалися однією групою, то зараз одночасно працює по 4-6 груп, — розповідає один з інструкторів, голова ради резервістів 112-ї бригади Антон Голобородько.

— Ми відпрацьовуємо індивідуальні бойові навики; це те, що має знати кожен солдат. Коли ми це відпрацьовуємо, то вже переходимо до чогось більш складнішого: роботи в двійках, трійках, відділеннями. Хто це засвоює — ми їх перекидаємо до інших, більш досвідчених відділень, де вони працюють за конкретними темами. Також тут ми відпрацьовуємо навички тактичної медицини, основи топографії та інші військові премудрості. А взагалі такі заняття ми проводимо вже третій рік, і в нас тут працює не перше покоління учнів».

Мар’яна Жагло, мати трьох дітей, підписала контракт у 50 років —
її історію нещодавно описала газета The Times.

Антон Голобородько показує, як правильно тримати зброю, як міняти плече під час бою, як робити повороти. Перед ним — бо два десятки рекрутів (так називають тут бійців, які прийшли вперше і лише готуються підписати контракт резервіста).

Зброя — найрізноманітніша: і мисливські рушниці, і страйкбольні автомати, і дерев’яні макети автомата. А в декого в руках — звичайнісінькі палиці. Але це не заважає всім серйозно ставитися до справи.

«До нас приходять дуже різні люди: і за віком, і за соціальним статусом. Є і чоловіки, і жінки, є успішні підприємці, вчителі, водії, інженери, архітектори, журналісти. Мені навіть складно сказати, кого тут немає», — каже Антон Голобородько.

«Праве плече! Ліве плече! Контроль фронту! Контроль тилу!». Бійці по десятку разів виконують команди, доводячи дії до автоматизму. Адже в бойових умовах все має бути на рівні рефлексу — голова тим часом вирішуватиме зовсім інші завдання.

Скраю старанно повторює за інструктором рухи тендітна жінка з макетом автомата. На прохання поговорити відмахується — інструктор важливіший. Тільки коли випадає пауза, погоджується відповісти на кілька запитань.

Жінку звуть Румія, вона родом з окупованого нині міста Єнакієвого — батьківщини експрезидента. На заняття ходить з початку року — записалася до тероборони, щойно з’явилася можливість.

«Я просто не хочу, щоб у Києві повторилося те, що ми пережили на Донеччині. Я повинна вміти захистити себе і свою сім’ю», — каже вона.

І таких тут багато: поки що недосвідчених, які цей автомат, можливо, тримають уперше в житті. Але є запал, є мотивація і величезне бажання навчитися захищати свою землю.

«Люди згадали, що в нас триває війна»

Тим часом поруч в іншій групі проходять тактичні заняття з відпрацювання місцевості. Бійці вчаться працювати у двійках: тримати зв’язок між собою, пересуватися дорогою, відходити, прикриваючи одне одного.

Інструктор пояснює основні моменти, виправляє помилки.

«Війна — це сукупність несподіванок, і ми маємо бути готові», — говорить він.

За всім уважно спостерігає резервістка 130-го Солом’янського батальйону Києва Мар’яна Жагло, мати трьох дітей, яка підписала контракт у 50 років.

Після нещодавньої публікації її історії у газеті The Times вона прокинулася знаменитою. Але це не вплинуло на її ставлення до справи. Мар’яна нещодавно після операції, спирається на милиці.

Незважаючи на це, чітко стежить за діями новобранців та дає інструкції:

— Ваше завдання — контролювати територію. Ви повинні все бачити і чути, помічати найменший рух, адже це може бути ворожа засідка. А ви зараз більше думаєте про те, як тримати руки та куди ставити ноги. Нічого — навчитеся.

За сотню метрів інструктор «Грім» із третьою групою відпрацьовує тактику патрулювання у трійці. «Трійка — це більш функціональна група, як двійка. Якщо у двійці одного поранять — вона вже не боєздатна, бо другий номер буде надавати допомогу першому. А в трійці, якщо одного поранять, то другий надаватиме допомогу, а третій зможе продовжити бій чи їх прикрити», — пояснює інструктор.

Чути команди: «Ти працюєш із 3-го до 9-й, ти — з 6-го до 11-й». Пізніше розумієш, що так військові позначають сектор території, за аналогією з циферблатом годинника, і «з 3-ї до 9-ї» означає 180 градусів умовно від 3 годин до 9.

— Стежте за зброєю. В автомата є три запобіжники: один механічний, другий — ваша рука, третій — ваша голова. Ніколи не тримайте палець на спусковому гачку, якщо не стріляєте — палець повинен лежати на ствольній коробці. Якщо бачите таке в сусіда — не соромтеся, перекладіть палець на коробку. Це його та ваша безпека. Щоб не було такого, що боєць стрибає з БТРа — і стріляє собі в ногу, — наставляє «Грім».

— Добре, якщо собі, — лунає з шеренги.

— А що тут доброго? Собі чи комусь, а в мене — мінус бойова одиниця, — обурюється «Грім».

Серед резервістів є і «старожили», які підписали контракт із батальйонами тероборони два-три роки тому. Вони займаються окремо, відпрацьовуючи складніші завдання: зачистка будівлі, знешкодження ДРГ.

Щочетверга вони мають можливість проходити теоретичні курси, раз на місяць організовуються стрілецькі дні, коли можна пройти вогневу підготовку в тирі. Але на 80% усе тримається на самопідготовці.

Бійці тероборони готові перемагати.
Фото Наталки ПОЗНЯК-ХОМЕНКО.

«Я свого часу пройшов відбір до бригади оперативного призначення Нацгвардії, що в Гостомелі. Але там треба бути весь час у частині, а зарплата нацгвардійця десь порядка 10 тисяч, а мені лише на квартиру треба 13. Тому я відмовився і підписав контракт із теробороною. Мені так зручніше: я п’ять днів працюю на трьох роботах, щоб забезпечити сім’ю, а щосуботи — тут, підвищую боєздатність», — каже резервіст Дмитро Тарновський.

Він сам із Донецька, у 2016 році змушений був виїхати, працює лікарем у футбольній академії та тренером-методистом. У Донецьку залишилися родичі, з якими постійно спілкується, переживає за них.

«Знаєте, це добре, що зараз розпочався такий ажіотаж і люди згадали, що в нас вісім років триває війна. А то в Києві про це почали забувати. А в Авдіївці це добре пам’ятають», — усміхається він.

Як записатися в тероборону?

Договір резервіста не дає матеріальної вигоди — держава оплачує лише добові на навчальних зборах (вони можуть тривати від 10 днів до місяця), у яких резервіст зобов’язаний брати участь раз на рік.

Але люди й самі готові вкладати гроші у свою бойову підготовку, купуючи зброю, екіпірування, оплачуючи заняття в тирі та багато іншого. З нового року, коли про тероборону заговорили у ЗМІ та пішла реклама, таких людей стає дедалі більше.

Для того, щоб підписати контракт із батальйоном тероборони, варто звернутися за номером «гарячої лінії» Командування Сил територіальної оборони ЗСУ 0 800 50 70 28 або до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації (колишній районний військкомат).

Там вас направлять на співбесіду з командиром батальйону ТрО, який визначить потенційну посаду претендента й випише направлення на військово-медичну комісію. Також для підписання контракту потрібно подати низку інших документів і прийняти присягу.

Утім для того, щоб ходити на рекрутські тренування загонів тероборони, мати на руках підписаний контракт зовсім не обов’язково. Головне — бажання вчитися військовій справі.

Для базової підготовки бійця батальйону ТрО, за умови тренування раз на тиждень, потрібно щонайменше рік, кажуть самі «старожили». Але чим раніше почнеш — тим більше навчишся.

Від бійців тероборони не приховують, що у випадку, якщо Росія піде ва-банк, їх можуть використовувати не лише для патрулювання вулиць та охорони мостів, і не лише в рідному місті. І всі це розуміють.

Але розуміють і те, що Україна для них — щось більше, ніж назва території. І вони захищатимуть її до останнього. На фронті та в тилу. Щоб у ворога земля під ногами горіла.