Я — ліричний поет
Негучного пісенного складу,
Та коли в рідний край
Злісно рветься нападників рать,
Заряджаю слова —
Хай летять мого гніву снаряди,
І скарають отих,
Хто нам долі воліє зламать.
Хочу чимсь підсобить
Нашим воїнам — мужнім солдатам,
Що геройськи стоять
В бліндажах перестрільних узвиш.
Гей, нападнику, стій!
Повертайсь до тамбовської хати,
Бо бабахне і вб’є
На снаряд перетворений вірш.
Нам не треба війни,
Нам не треба смертей і руїни,
Сліз з дитячих очей,
Матерів в чорних стрічках журби.
Гей, нападнику, стій!
В цьому нападі сам ти загинеш,
А від зла і погроз
Зостанеться лиш пляма ганьби.
Вадим КРИЩЕНКО
Київ