Вимушена ощадність: жителю села на Полтавщині відключили газ через принципову несплату його доставки

Чоловік вважає: на вартість цієї послуги має впливати те, що трубопровід у своєму населеному пункті селяни проклали за власні гроші.

Володимир Зайцев, 62-річний пенсіонер із села Жуки Полтавського району, вирішив, за його словами, провести соціальний експеримент.

За природний газ, стверджує, сплачував весь час, хоч і вважає, що він не має коштувати так дорого.

«А коли навідувалися контролери з АТ «Полтавагаз», говорив їм, що не проти укласти з акціонерним товариством угоду, — розповідає чоловік свою історію, — але з урахуванням того, що весь оцей трубопровід, який пролягає нашим селом і яким користується газова компанія, ми з односельцями проклали власним коштом. Однак ніякого договору зі мною компанія так і не уклала».

«Поки приїхав додому, в мене вже вкрали частину стояка з краном, які купив за свої кревні»

До речі, селяни гуртом не лише купували труби, а й ізолювали їх, робили перевірку. Сам пан Володимир за свій рахунок провів метрів 300 труби.

«А от тепер мені скажіть: має це враховуватися при розрахунку тарифу на послугу з розподілу природного газу чи ні? Ну це ж логічно. Я вже не говорю про те, що й наші надра, згідно з Конституцією України, належать народу. Ви коли-небудь отримували дивіденди за те, що хтось користується всезагальними природними багатствами? — запитує наївний чоловік. — Виходить, те, що належить мені, подають по моїх трубах та ще й вимагають за це шалені гроші. Я вважаю, нас, простих людей, просто безбожно грабують».

Володимир Зайцев мешкає у просторому будинку сам. Обігріти його взимку — справжня проблема. Тож із метою економії господар опалює лише перший поверх. У найлютіші морози, говорить, хоч як не старався економити, споживав приблизно 300 кубометрів природного газу. «Із його доставкою це виливалося в понад 3 тисячі гривень. А розмір моєї пенсії становить усього 2,5 тисячі гривень. Уявляєте? Як за таких обставин виживати?» — нарікає пенсіонер.

Як відомо, звичка багато думати дуже ускладнює життя. Одного дня Володимиру Зайцеву неждано-негадано повідомили по телефону, що під його будинком хтось ходить.

«Поки приїхав додому, в мене вже вкрали частину стояка з краном і перехідниками (усе це коштує, до речі, не так дешево). Причому ніхто не попереджав мене про те, щоб чекав «гостей». Так само й ніякого акта про припинення газопостачання мені не передали. Відтак того ж дня я викликав поліцію. Та в підсумку стражі правопорядку надіслали мені відповідь такого змісту: за результатами перевірки, факти вчинення неправомірних дій, мовляв, не знайшли підтвердження. Тобто мене обікрали, я звернувся до правоохоронців, а ті мені кажуть, що не вбачають у цьому складу злочину», — висловлює свій погляд на ситуацію мій співрозмовник.

Згодом пан Володимир одержав поштою ще й рішення Полтавського районного суду, який відбувся без його участі — самого чоловіка, за його словами, на розгляд справи не запросили.

«А тепер зверніть увагу, про що йдеться в судовому рішенні. Цитую дослівно: «Направляю копію судового наказу Полтавського районного суду за заявою АТ «Полтавагаз» про стягнення із Зайцева В. В. заборгованості за спожитий газ».

Далі ж читаємо таке: «Наказую стягнути із Зайцева В. В., зареєстрованого в селі Жуки, на користь АТ «Полтавагаз» 4 тисячі 61 гривню заборгованості за надану послугу з розподілу природного газу та 227 гривень судового збору». Тобто суддя навіть не спромігся вникнути, за що ж я заборгував: за спожитий газ чи за його розподіл», — коментує Володимир Зайцев.

«Отримав пенсію — віддай її тим, хто сидить на газовій трубі, а сам клади зуби на полицю»

Чоловік не погодився з таким станом речей і подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, у якій висловив, зокрема, претензії до АТ «Полтавагаз»: мовляв, акціонерне товариство не уклало з ним договору про доставку природного газу, не надало документів на право користування газотранспортною системою, зокрема й тією ділянкою газогону, яку проклали жителі села Жуки, до того ж він вважає порушенням своїх прав те, що судове засідання відбулося без його участі.

Однак і на засідання Полтавського апеляційного суду чоловіка, за його словами, не запросили. Натомість він отримав поштою його ухвалу, з якої дізнався, що «суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження», оскільки «судовий наказ судді Полтавського районного суду є таким, що не підлягає оскарженню».

«Ані поліція, ані суди не стоять на захисті прав простої людини. Нам, споживачам, у разі порушення наших прав нікуди звернутися. Прекрасно знаючи це, власники облгазів розперезалися далі нікуди, — робить висновок Володимир Зайцев.

— От я й хотів показати вам оцей театр абсурду. Зрозумійте, мені образливо не стільки за себе, скільки за наших людей, яких просто оббирають до нитки, не дають можливості жити більш-менш гідно. Отримав пенсію — одразу віддай її тим, хто сидить на газовій трубі, а сам клади зуби на полицю. Це ж хтось додумався віддати соціально значущі підприємства у приватні руки. Невже незрозуміло, що це антилюдське рішення? І за які заслуги приватникам передано в безстрокове користування прокладені за бюджетні кошти газогони? Я вже не говорю про трубопроводи, які люди, як у нашому випадку, прокладали за гроші з власної кишені».

Попри всі негаразди, герой цього матеріалу не падає духом. Улітку за помірною ціною (3 тисячі гривень) купив повний самоскид дров. Говорить: коли зводив будинок, розумів, що всяке в житті може статися, а тому встановив універсальний котел під будь-який вид палива. Зрозуміло, через відключення газу нинішньої холодної пори року господарю будинку доведеться опалювати його дровами. Цієї кількості їх, яку він привіз, вистачить на три місяці, а отже, опалення дровами обійдеться йому втричі дешевше, аніж природним газом. Отож недаремно кажуть, що лихо не без добра.

«А оскільки, аби мати можливість користуватися кухонною плитою, мені все ж таки потрібен газ, я знайшов простий вихід із ситуації — купив на автозаправній станції балон із блакитним паливом ємністю 20 літрів, заплативши 340 гривень. Аж самому стало цікаво, на скільки ж часу мені його вистачить, — ділиться чоловік.

— І от, уявіть собі, як завжди, варив їсти собі, а також коту й собаці. А в підсумку спалив увесь газ за три місяці. Отже, за місяць витратив на нього трохи більше ста гривень. А облгаз брав із мене тільки за доставку в середньому 250 гривень на місяць».