Роби, небоже, то й Бог поможе

      У нашій країні, згідно зі статистичними даними минулого року, 1 млн. 152 тис. молодих людей вважалися безробітними. Це 42 відсотки від загальної кількості безробітних без урахування віку.

      Основні причини, через які молодим відмовляють у роботі, брак у них досвіду й навичок, небажання займатися навчанням майбутніх спеціальностей, а також надання молоді пільг, що обумовлені законодавством.

      Незважаючи на це, в Києві, починаючи з третього курсу, підробляє майже 65 відсотків усіх, хто навчається. Яким чином молодь шукає робочі місця? Відповідь на це запитання дало вибіркове опитування студентів столиці.

      Так, Олена М., майбутній економіст, закінчує другий курс, розповідає, що, заповнивши необхідну анкету, доволі швидко опинилася на робочому місці в ролі господині залу в Макдональдсі.

      — Мені просто пощастило. Саме набирали групу працівників, — ділиться Олена. Я зазначила в анкеті всі свої побажання щодо посади, годин та оплати праці. Ось таким чином опинилася тут. Умови праці доволі непогані. А найголовніше — якщо потрібно бути на парі, можна помінятися з ким-небудь змінами. Зарплата, як для студента, влаштовує. Приблизно 300 гривень на місяць. Звичайно, можна заробити й більше...

      Макдональдс — універсальне місце, проте на всіх не вистачить. З розповідей студентів, пошук здійснюється трьома перевіреними способами: через знайомих і друзів, гортаючи газети типу «Пропоную роботу», «Вакансія», «Работа и учеба», Avizo, і «гуляючи» по інтернету.

      Для пошуку через net необхідно зайти на сайт, що стосується потрібного питання, залишити своє резюме, зазначити зворотні координати, а на деяких можна підписатися й на розсилання вакансій, що надходитимуть на рідне «мило». Допомогою в цьому є адреси: http://ajob.com.ua; http://www.rabota.com.ua; http://www.ajob.kiev.ua; http://job-center.com.ua; http://www.biz.ru/job; http://www.mchr.com.ua; http://www.silver.kiev.ua/job; http://vakansii.com.ua; http://jobaza.com.ua.

      Ці методи не завжди спрацьовують одразу, але за певної наполегливості пошуки винагороджуються результатом.

      Так, Марія Ч., студентка 4 курсу, що опановує спеціальність перекладача, наприкінці літа нарешті влаштувалася офіціанткою в одному з місцевих барів.

      — Ніколи не думала, — ділиться дівчина набутим досвідом, — що влаштуватися на щось «несерйозне» теж нелегко. Придбала газету «Пропоную роботу», почала добирати варіанти, орієнтуючись на те, що не потребує особливого досвіду і навичок. Однак і тут з'явилися ускладнення. «Ви студентка? Та ще й стаціонару? До побачення!» — вся розмова. Втративши надію, я все одно не переставала телефонувати. Зрештою мені відповіли: «Приходьте, подивимося...». Випадковість. У закладі якраз не вистачало кадрів. Мене взяли. Працювати мусила 12 годин — з 6-ї до 6-ї. З одного боку — важко, однак наступний тиждень — у твоєму розпорядженні. Зарплата невелика — 250 гривень+чайові. Проте це краще, ніж нічого.

      А майбутньому менеджеру Андрію Д., студентові 4 курсу, пощастило влаштуватися за фахом, а за сумісництвом — кур'єром в одному з київських рекламних агентств.

      — Мені потрібна була робота, проте йти будь-куди я не бачив сенсу. Однак сидіти і тільки вчитися не міг. Розумів: мій диплом потім нікому потрібен не буде, без досвіду. Тому шукав. «Дістав», мабуть, усіх своїх знайомих, — сміється і продовжує розповідь далі. — Знайшов таки. Працюю більше кур'єром, однак добре «варюся» і в усій кухні в цілому, щодня дізнаюся про щось нове. Останнім часом мені починають довіряти й серйозніші речі, що стосуються безпосередньо менеджменту. Маю надію в майбутньому вибитися у старші менеджери. Зарплата моя, порівнюючи з іншими співробітниками, невелика, проте для початку вистачить: 460 гривень. Головне зараз — досвід.

      Ще один приклад із життя — майбутній технічний перекладач, студентка третього курсу Катерина Х. Понишпоривши по інтернету і зацікавившись об'явою, дівчина надіслала своє резюме за вказаною електронною адресою і знайшла разову роботу.

      — Від мене вимагали перекласти текст комп'ютерної гри з англійської на російську. Процес доволі простий. Електронною поштою мені надсилають текст, я швидко перекладаю, відсилаю переклад. У результаті за три тижні роботи у мене в кишені виявилося 150 баксів. Тож тепер не потрібно просити гроші у батьків, а після звітувати, «куди розійшлися», — із задоволенням каже Катерина.

      Катя — з числа тих молодих, яких розпещено «матеріальною увагою» батьків. Проте, коли трапляється дещо цікавеньке, звичайно, не відмовляється від можливості заробити. Й ця частина молоді зовсім не проти співпрацювати з дорослими.

      До речі, діє у Києві й молодіжна «біржа» праці, проте особливої популярності серед студентів не має.

      — У принципі, вакантні місця у нас є завжди, — розповідають працівники центру. — Правда, це більше стосується літнього періоду. Є вакансії розклеювача об'яв, розповсюджувача листівок. Пропонуємо також прибирання приміщень, благоустрій парків. Оплата — від 10 гривень на день. Тож знайти щось для студента можна. Проблема інша. Багато молоді не хоче працювати на таких роботах, не розуміючи, що за фахом, який вони отримують, не маючи досвіду й елементарних навичок роботи, влаштуватися практично неможливо.

      Усе зрозуміло, і не тільки студенту. Залишається лише маленьке запитання: де візьметься досвід, якщо «без нього ніде не беруть»? Отож доводиться опановувати елементарні навички. Такі свої «перші університети» проходять переважно ті, перед ким постала одна проблема — вижити. Вони не гребують і нецікавими, нудними справами, що часто потребують фізичних зусиль. Найпопулярніші вакансії — охоронці, сторожі, різноробочі на будівельних майданчиках, кур'єри. Славиться серед студентів місце адміна в комп'ютерному клубі — це вже вищий клас. Можна підробити, рятуючи життя необачних пляжників. На цю відповідальну роботу беруть переважно хлопців, які, звичайно, вміють плавати. Погодившись на таке, можна розраховувати на 315 гривень на місяць.

      Молодій прекрасній і слабкій половині людства важче знайти підробіток, проте й для неї дещо є. Наприклад, рекламним агентом або роздавачем на вулиці біля метро рекламних буклетів. Правда, тут уже про смаки чи особисті бажання мови бути не може: потрібно — і все. Найбільше шансів стати продавцем морозива влітку, попит на них — від 30 до 50 осіб за сезон. Сюди охоче беруть студенток, платять по 10—20 гривень на день. Ще одна альтернатива: продаж косметики. Якщо пощастить продати певну кількість, вийде непогана сума на руки, якщо ні — що ж, ця справа не для тебе. Однак і тут у розпач впадати не слід. Якщо нічого з приводу роботи не випало, а гроші потрібні, хоч плач, за пристойних зовнішніх даних місце у стрипбарі знайдеться.