Якщо вас «кинув» переробник,

15.10.2003

      Останнім часом деякі переробні підприємства взяли за звичку не розраховуватися з постачальниками сировини. Від такої практики страждають не так господарства, як прості селяни. «УМ» отримує чимало листів із запитаннями: «Що робити?». «Наша родина — я, Паламарчук Микола та моя дружина Тетяна — здавали молоко на Любарський молокозавод, що в Житомирській області, до березня 2003 року. Але, коли поїхали на завод отримувати гроші, нам сказали, що завод — банкрут і грошей немає, — пише в редакцію родина Паламарчуків з Хмільницького району Вінницької області. — Ми чекали до серпня, а 21-го числа минулого місяця знову поїхали на завод. Він працює, але грошей нам не дали, сказали: «Немає. Будуть — розрахуємося». Нам винні більше 500 гривень, але часто їздити до них дорого, треба наймати транспорт, платити 10 гривень — 50 кілометрів усе-таки. Напишіть у газеті, що робити, бо в нас у селі багато здавальників молока».

      Щоб вашій сім'ї, добродiю Миколо, повернули зароблене, слід звертатися до суду з позовом про стягнення коштів, які Любарський молокозавод заборгував за здане молоко. Такий позов необхідно подати у суд за місцем знаходження органу управління молокозаводу. Оформити позовну заяву краще через юриста, включивши вартість його послуг до суми позову.

      «У 2002 році ми посіяли цукровий буряк, виростили його і здали в Годи-Турку на приймальний бурякопункт. Звідти наш буряк відправили на Бовшівський цукровий завод Івано-Франківської області. Ми отримали відповідні квитанції, і на тому все скінчилося — ні цукру, ні меляси ми не отримали, — скаржиться Галина Гуменюк із села Яківка Тлумацького району, що на Івано-Франківщині . — У судовому порядку ми не можемо відстояти наші права, бо з нами ніхто не підписував угоди. Щороку ми здавали без договору і з нами розраховувалися, а в минулому році — обдурили. Ми вже всюди зверталися, а відповіді — ніякої. Голова облдержадміністрації Михайло Вишиванюк тільки відповів, що держава нам нічого не винна, що завод приватний, і хай ми самі розбираємося з ним. То де ж ми маємо шукати правду?».

      Шановна пані Галино! Редакція газети повністю переймається вашим обуренням щодо дій Бовшівського цукрового заводу. Ваша думка про те, що ви не можете відстояти свої права у суді, помилкова. Справа в тому, що цивільне законодавство України передбачає як письмові, так і усні угоди. У вашому випадку буряк приймався за усною угодою. Таким чином, ви маєте повне право звертатися до суду з позовом про стягнення з цукрового заводу вартості зданого вами буряку. Це не виключає розрахунку з вами в натуральній формі — цукром або мелясою. Також хочемо заспокоїти вас, шановна пані Галино, що ваші права в цьому випадку повністю захищені, оскільки, якщо навіть визнають недійсною усну угоду, завод зобов'язаний повернути вам вартість зданого буряку.

Отримати ордер на квартиру

допоможе прокуратура

      Один iз мешканців Києва, Володимир Колесник, який звернувся по юридичну консультацію до «УМ», скаржиться на обман iз боку будівельної компанії. Наш читач довірив свої кошти закритому акціонерному товариству, що зобов'язувалося видати вкладникам ордери на нові квартири у Святошинському районі столиці. У грудні минулого року будинок здали в експлуатацію, але в серпні нашому адресанту та ще 50 сім'ям повідомили, що замість квартир їм видадуть їхні кошти і навіть сплатять 20-відсоткову компенсацію. Таке рішення мотивують тим, що законодавство України не забороняє залучати гроші вiд населення, але потім розпоряджатися квартирами на власний розсуд, повертаючи кошти кредиторам. Зараз вкладникам, як пише автор, пропонують «підписати сумнівні папери», які закріплюють цю нову угоду, і чекати на повернення коштів.

      — Шановний пане Володимире, редакція має велике бажання допомогти вам у цій скрутній ситуації, але у вашому листі замало інформації для детальної консультації. Отож для початку радимо не підписувати жодного «сумнівного документа», жодних доповнень або змін до вже укладеного договору, оскільки такий крок може погіршити ваші шанси на отримання довгоочікуваного житла.

      У вашому випадку можуть бути два варіанти розвитку подій. Перший полягає у тому, що згадане акціонерне товариство дійсно має права на квартири у згаданому будинку й укладало договір із вами, маючи намір видати ордер. Однак у ході будівництва у компанії виникли обставини, які змусили вдаватися до хитрощів, наприклад укладання додаткової угоди або змін до початкового договору. Якщо ви підпишете таку додаткову угоду, то, з юридичного боку, погодитеся на повернення вам коштів замість квартири. Як наслідок, ви не зможете в судовому порядку зобов'язати будівельну компанію видати вам ордер на квартиру.

      Другий варіант — коли компанія не мала жодних прав на житло у згаданому вами будинку. Договір із вами був укладений для того, щоб приспати вашу обережність, а ордер на квартиру видавати ніхто не збирався. У цьому випадку щодо вас скоєно злочин.

      Оскільки важко точно сказати, який із двох варіантів стався у дійсності, радимо звернутися до прокуратури за місцезнаходженням компанії із заявою про проведення перевірки за фактом ненадання вам квартири.

  • 900 мільйонів гривень за півсотні доларів

    Судовими справами з приводу фінансових махінацій та ухилення від сплати податків нікого не здивуєш. Проте справа, про яку йтиметься тут, є унікальною. Феноменальнiсть полягає у тому, що особи, які бажали досягти своєї мети, а це ухилення від сплати податків, відтак, і обкрадання сумлінних платників, не просто не сплачували таких податків, а ще й заручилися на такі дії рішеннями різних судів. Така судова підтримка могла виникнути з декількох причин. Аби докладно розібратись у вітчизняному податковому законодавстві, треба мати багато здібностей та не одну вищу освіту. Але якщо це все ж таки вдалося, то можна віднайти такі лазівки, щоб і вовки були ситі (спритні підприємці отримували прибутки), і вівці майже цілі (усе робиться із дотриманням законів). >>

  • «Вогняна вода» та супутні товари

    Податківці, виявляється, теж люблять горілку. Так, на Волині податківці зробили оперативну закупiвлю горілки майже на сім тисяч гривень в одному з магазинів Луцька. Це було зроблено для того, аби визначити достовірність марок акцизного збору, якість горілки, метод продажу. Закуплені пляшки слідчі віддали на експертизу. Згідно з довідкою, яку надали експерти податківцям, зазначалося, що рідина являє собою водно-спиртову суміш, виготовлену з недоброякісної сировини, що становить загрозу життю та здоров’ю людей. >>

  • Міняй, та державу не «кидай»!

    Якось громадянин Львова вирішив відкрити власний обмінний пункт валюти. Нічого дивного, якби не одне «але»: готівкову валюту львів'янин видавав в обмін на неіснуючі товари та послуги, що мовою податківців називається незаконною конвертацією. Як пояснив «УМ» начальник слідчого відділу ПМ ДПА у Львівській області Василь Кундик, справа почалася 2002 року, коли молодик створив злочинну організацію в кількості десяти осіб, з допомогою яких відкрив мережу з дев'яти приватних підприємств. Мережа ПП призначалась для конвертації безготівкових грошей. >>

  • Мінне поле чи законодавче?

    Не через відсутність інших подій, а через вперте бажання декого зробити сьогоднішній і без того вельми складний стан української журналістики ще складнішим, ми змушені вкотре повертатися до одних і тих самих тем. Зокрема, до окремих статей Цивільного кодексу України, про який на сторінках «УМ» писала вже неодноразово. Отже, Цивільний кодекс України і дві його найбільш «визначні статті» — 277-ма та 302-га... Нагадаємо, перша із цих статей передбачає, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, а друга — що офіційні заяви посадових, службових осіб є достовірними. >>

  • П'ятірка вбивць — «п'ятірка» за слідство?

    Як хотілось би позбутися сарказму і повідомити цю новину з кількома знаками оклику: Генеральна прокуратура завершила слідство у справі Александрова. Генеральна прокуратура готова висунути обвинувачення п'ятьом особам, які виявилися причетними (згідно з висновками ГП) до вбивства директора телерадіокомпанії ТОР Ігоря Александрова. Таким є текст офіційного повідомлення від ГП, що надійшло на адресу «України молодої». >>

  • Хто платить гроші, той і замовляє піар

    Зовсім нещодавно «Україна молода» писала про нараду керівників державних ЗМІ, проведену в Житомирі й «освячену» присутністю на ній Прем'єра Віктора Януковича. Попри весь антураж (словесний — передусім), який мав довести незаангажованість цієї зустрічі й готовність її учасників вільно та невимушено обмінюватись думками, було очевидно, що представники місцевих державних ЗМІ й очі бояться підвести на чиновників від виконавчої влади, котрі є для них уособленням і шматка хліба, густо змазаного маслом, і гнівної руки, що у неслухів цей хліб запросто відбере. Тому у цієї категорії українських мас-медіа, на превеликий жаль, є здебільшого одна-єдина думка про все, що відбувається в області (варіант: районі), де судилося бути започаткованим тому чи іншому виданню. Причому ця думка навіть не є думкою власне журналістського колективу, вона зазвичай належить котромусь з представників влади — «губернатору» абощо, словом, тому, хто є «хазяїном» регіону, а відтак — і його преси. >>