Тиждень, що минув, й насправді відзначився кількома небуденними подіями, дотичними до правового поля. Серед останніх згадаємо рішення, прийняте колегією суддів Верховного Суду. «УМ» вже писала про те, що цим рішенням задовільнялося касаційне подання Генеральної прокуратури на вердикт Апеляційного суду Київської області, який знімав з Юлії та Олександра Тимошенків звинувачення у скоєнні низки злочинів.

Останнім часом деякі переробні підприємства взяли за звичку не розраховуватися з постачальниками сировини. Від такої практики страждають не так господарства, як прості селяни. «УМ» отримує чимало листів із запитаннями: «Що робити?».

Так легко інколи буває піддатися загальній апатії та думати про те, чи не є занадто заяложеним поняття «політв'язень» і чи не є воно знівельованим надмірним вживанням щодо осіб, які брали участь у подіях 9 березня 2001 року? Однак емоційній нестабільності «загадкової слов'янської душі» абсолютно непідвладна така міжнародна інституція, як Парламентська Асамблея Ради Європи. З цілком здоровим практицизмом ПАРЄ називає речі своїми іменами. Біле в її резолюції означає біле, чорне — чорне, а політв'язні — політв'язнів. І крапка.