ПРИКОЛИ про священників та «Інстаграм»
Маленький старий готель в Одесі, рецепція:
— Послухайте, шановний, але у вас тут в ліжку клопи!!!! >>
Коли Роза Львівна каже: «що?» — це зовсім не означає, що вона не почула, просто вона дає шанс змінити сказане.
* * *
— Ви холостий чи одружений? — запитує кравець замовника
— Одружений
— Тоді допишемо: «потайну кишеню в підкладці піджака».
* * *
— Ну як, любий, смачно? — запитує молода дружина свого чоловіка після першого приготовленого нею обіду.
— Непогано! Однак надалi не забудь до солі додати трохи супу.
* * *
Чоловік лає дружину:
— У будинку брудно, на кухні теж, стелі не побілені.
— А ти візьми і сам усе зроби!
— Мені нiколи — то дні народження, то весілля, то поминки. Треба людей поважати.
— А ти не ходи, — радить жінка.
— Ага! Раз не піду, другий, а там і запрошувати не будуть.
* * *
— Ісаак, у тебе все з рук валиться. Ти непрацездатний?
— Працеспроможний. Із працездатністю проблеми.
Маленький старий готель в Одесі, рецепція:
— Послухайте, шановний, але у вас тут в ліжку клопи!!!! >>
Два бажання на ранок: щоб кава була гарячою, а вороги – холодними. >>
— Наталко, а скільки у вашому житті було романів?
— Лише один. >>
— І що ти так довго в тій ванній робила?
— Що... Міняла зимову гуму на літню. >>
— Алло, ТЦК? Ви можете терміново забрати мене в армію?
— Так, звичайно. А де ви перебуваєте? >>
— Галю, це наше перше свіданіє! Я за все плачу! Куди тебе повести? >>