А що ти зробив для незалежності Батьківщини?

Відсвяткувавши 30-річчя незалежності України, хочеться звернутися до тієї «біомаси», як її назвав батько президента Зеленського, тих виборців, які голосували за «зелену» команду в 2019 році.

Вдумайтесь, виборці, не патріоти, а «хохли», як їх назвав Герой України народний артист Анатолій Паламаренко, що ви наробили?

Піддавшись хитрій наживці у вигляді Голобородька, ви хотіли отримати красиве життя, а насправді отримали урок на все життя.

Тридцять років — це зрілий вік, тому вже можна оглянути пройдений шлях і оцінити внесок кожного в розбудову держави.

Ось і моя улюблена газета — «Україна молода» — до свого 30-річчя підбила підсумки проробленого. Оцінюючи роль друкованого слова, президент України Віктор Ющенко зауважив, що «Україна молода» як газета — це не лише засіб для інформування українців про перебіг життя держави, а й справжній літописець історії України. Так воно і є.

Дійсно, я згадую перші номери газети, яку я почав передплачувати і читати понад 20 років, наскільки питання, які порушувала газета, збігалися з моїми поглядами, а в період виборчої президентської кампанії Віктора Ющенка інформація, яку надавала «УМ», я і офіцери-активісти нашої команди широко використовували як агітаційний матеріал.

На сьогоднішній час я і мої однодумці статті з «України молодої» також доносимо до загалу.

Про авторитет газети, зацікавленість в інформації, яку вона надає, свідчить такий випадок із мого життя. Днями працівниця пошти, вручаючи мені свіжий номер газети, сказала, що вона з великим інтересом прочитала газету, поки доставляла її мені.

Але газету не читає «біомаса», яка, на жаль, вирішує долю країни на даний момент. Вітаючи з 30-річчям «УМ», президент Віктор Ющенко зазначив, що «... небагато нині є видань, які змогли утримати читача впродовж багатьох десятиліть і залишитися цікавими й об’єктивними. Газеті «Україна молода» це вдалося».

Вважаю, що ці слова президента України визначили підсумки й успіх газети до її ювілею.

Упродовж усього періоду дiяльностi колектив «України молодої» всі свої помисли й діла направляв на розбудову держави, яка також відсвяткувала своє тридцятиріччя. Понад 90% населення України в 1991 р. проголосувало за незалежність країни, про яку споконвіку мріяли попередні покоління, але Україна, на превеликий жаль, не стала українською.

І тут проблема в тому, що до влади незалежної України прийшли люди, які не змогли оцінити той дар, який їм надали історія і народ. Керувати державою мали патріоти, а не вчорашні комуністи, але робилося все, щоб цього не сталося. За допомогою радіо, телебачення компартійна номенклатура всіляко паплюжила патріотів.

Потрібно було знищити їх не лише морально, а й фізично, що й зробили з В’ячеславом Чорноволом. Згодом була спроба знищити й Віктора Ющенка — на щастя, невдала.

Пригадується той період, коли товариш Кравчук, уже не будучи на посту президента, обирався до Верховної Ради, як він за будь-яку ціну намагався скомпрометувати депутатів «Нашої України» й особисто керівника фракції Віктора Ющенка.

У парламенті з цією метою навіть було створено блок «НеТак», у якому перший президент України відіграв найважливішу роль.

А який внесок у розбудову незалежної України зробив за два терміни президентства Леонід Кучма? Спочатку він породив «героя» України Володимира Литвина, потім створив «ЗаЄдУ», щоб, знову ж таки, не допустити патріотів України до влади.

Та в єдиному Кучма мав рацію — Україна не Росія. В час загрози нашій незалежності і навіть нашого існування на захист України виступили патріоти: поряд зі «Свободою» з’явився «Правий сектор», масово почали виникати волонтерські організації. Проте є ще українці, які сподіваються на манну кашу з небес, які обирають собі за президента Голобородька з телеекрана.

Через вашу і нашу газету — «Україну молоду» — хотілося б достукатися до виборців України і сказати, щоб вони також підсумували свій внесок у розвиток нашої Батьківщини.

Антон КАДЕНЮК
Житомир